• ❗️Америка вийшла на протести проти Трампа. На відео – ситуація у Бостоні.
    Це одна із 1200 інших акцій протесту, які проходять у всіх 50 штатах країни.
    ⚡️Тисячі протестувальників заполонили вулиці Бостона, виступаючи проти Трампа - це лише одна з 1200 акцій, що проходять одночасно у всіх 50 штатах США
    Крім США, антитрампівські мітинги пройшли і за кордоном - у Франції, Канаді, Німеччині, Мексиці та інших країнах.
    ⚡️Люди вийшли з прапорами України та плакатами “Руки геть“.
    ❗️Америка вийшла на протести проти Трампа. На відео – ситуація у Бостоні. Це одна із 1200 інших акцій протесту, які проходять у всіх 50 штатах країни. ⚡️Тисячі протестувальників заполонили вулиці Бостона, виступаючи проти Трампа - це лише одна з 1200 акцій, що проходять одночасно у всіх 50 штатах США Крім США, антитрампівські мітинги пройшли і за кордоном - у Франції, Канаді, Німеччині, Мексиці та інших країнах. ⚡️Люди вийшли з прапорами України та плакатами “Руки геть“.
    228views 8Plays
  • Like
    Love
    4
    575views
  • #навКоло_книг
    Подивіться, яку красу мені подарували на ДН🥰 Якщо хтось читав, то діліться враженнями😊
    #навКоло_книг Подивіться, яку красу мені подарували на ДН🥰 Якщо хтось читав, то діліться враженнями😊
    Love
    Congratulation
    5
    322views
  • #Святі_образи

    ІВЕРСЬКА ІКОНА БОЖОЇ ΜΑΤΕΡΙ

    Ікона ця відзначається унікальністю та давністю і є однією з найбільш шанованих у Православній Церкві.

    Іверська ікона, яку ще називають Вратарницею, зберігається в Іверському монастирі на г. Афон у Греції. Згідно з переказами, образ написав євангеліст Лука. Цього дня ченці Іверського монастиря на г. Афон виявили чудотвор ний образ, що став для багатьох символом віри та благочестя.

    Відома легенда про образ Іверської ікони зберігається ще від 9 ст. Тоді благочестива вдова з м. Нікеї (нині Ізник, Туреччина), щоб врятувати лик Богородиці від іконоборців, які стали особливо активними в часи правління імператора Феофіла, опустила ікону в море. Через деякий час ченці Іверського монастиря помітили ікону, яка висіла над водою, підтримувана стовпом вогню. Св. Гавриїл, чернець монастиря, пройшов по воді та приніс ікону до монастиря, поставив її у церкві, але вранці вона з'явилася над воротами. Це сталося декілька разів, тому ікону залишили там і назвали Вратарницею, а Іверський монастир став місцем, де вона знайшла своє місце.

    Іверська ікона Божої Матері стала однією з найшанованіших ікон у Православ'ї і шанується не лише у Греції, але й у всьому світі. Багато християн знаходять утіху та надію, молитовно звертаючись до Іверської ікони.

    У цей день рекомендується підтримувати піст та утримуватися від гріхів та негативних дій.

    З відривного календаря «З вірою в душі» за 12 лютого.
    ----------------
    154views
  • Настрій жовте
    Настрій жовте
    62views
  • Love
    Like
    4
    540views
  • Обережно, шахраї!!!
    Допис @Oksana Moroz:

    Нова-стара історія, яка закінчується зламом чи іншою шкодою.
    Зараз масово несеться в Інстаграмі.

    1 – Ви бачите під своїм дописом (переважно в Інстаграмі) обурливий коментар щодо вас. Як правило, російською (але не факт)

    2 – Йдете дивитися, хто ж це пише

    3 – Там закритий акаунт і є тільки один лінк (наприклад, на Телеграм)

    4 – Натиска і там щось, що має вас ще раз емоційно включити і мотивувати натиснути на другий лінк.

    5 – Далі – злам акаунту, шахрайство і тд.

    Не клікайте, будь ласка, на такі коментарі / акаунти / лінки.

    Тут правило одне – ввімкнули ваші емоції – тут щось не те. Потрібно бути обережними.

    Дякую, Катерина Гольцберг за "наводку", а Майя Тульчинська за пильність та опис свого досвіду.
    Обережно, шахраї!!! Допис @Oksana Moroz: Нова-стара історія, яка закінчується зламом чи іншою шкодою. Зараз масово несеться в Інстаграмі. 1 – Ви бачите під своїм дописом (переважно в Інстаграмі) обурливий коментар щодо вас. Як правило, російською (але не факт) 2 – Йдете дивитися, хто ж це пише 3 – Там закритий акаунт і є тільки один лінк (наприклад, на Телеграм) 4 – Натиска і там щось, що має вас ще раз емоційно включити і мотивувати натиснути на другий лінк. 5 – Далі – злам акаунту, шахрайство і тд. Не клікайте, будь ласка, на такі коментарі / акаунти / лінки. Тут правило одне – ввімкнули ваші емоції – тут щось не те. Потрібно бути обережними. Дякую, Катерина Гольцберг за "наводку", а Майя Тульчинська за пильність та опис свого досвіду.
    449views
  • "Та кому ти потрібна, крім мене?": як аб'юз з’їдає тебе зсередини

    Знаєте, аб’юз — це не тільки про синці, маніпуляції чи обмеження. Іноді навіть не про повний контроль.
    Це про слова.
    Про те, як тебе повільно, по краплі, позбавляють віри у себе.

    Хто з нас не чув "ласкового": «Ти ж у мене така дурненька». Ніби жарт, а в середині щось болісно тьохкає.
    Хто ні разу не був під перехресним вогнем «Чому ти це зробила?» і «Ти овца косорука! Завжди все псуєш!».
    Хто не натикався на проговорене в голос або внутрішнє «Та куди ти від мене дінешся? Ніхто тебе не полюбить, крім мене».

    В процесі читання помітним є те, наскільки це все отруйно, неадекватно і несправедливо. Але ж у моменті.... В моменті ти Віриш.

    Бо як тут не повірити, коли ці слова повторюють щодня?

    Навіть піти з поля дії цих слів недостатньо.
    Здавалося б, все позаду — я пішла від людини. Але вбита самооцінка лишилась. Залишились думки накштал «Ну, може, вони мали рацію», коли дивишся в дзеркало. Або зустрічаєш класну людину.

    Моя перша історія абʼюзивних стосунків залишила найглибші шрами. З-поміж усього іншого, мені тоді часто казали: «Та ти нічого сама не можеш».

    Попервах я сперечалася. З усіх сил доводила, що крута. Що я — можу! Але з кожним разом це "можу" звучало тихіше. Адже відсутність підтримки та знецінення стосувалось всього: мох досягнень, зовнішності, почуттів та емоцій.

    По виходу з цих стосунків я залишилася сам-на-сам з нулем віри у власні сили. Сумнівами у тому, що я взагалі варта чогось більшого. Та замість того, щоб лікувати ці рани, я пішла далі шукати любов.
    Бо так страшно залишатися на самоті.

    Знову на ті ж граблі....

    Так почалося друге, а потім третє коло: інші люди, нові стосунки, сценарій той самий.

    Спочатку — увага, кіно, спільні вечори, де ти відчуваєш себе найважливішою у світі для них. Потім — перші зауваження. Дріб'язкові. Накшталт «Чому ти так вдяглася?». А далі іде «Навіщо ти взагалі це говориш?», «Байдуже», «А що не так?», «Тобі здалося», «Це ти винна!».

    І ось ти знову стоїш на тому самому місці, що й раніше. Тебе не обіймають — тебе стискають словами, поки не забракне повітря. Але ж ти видихнеш і залишишся, правда? Бо це вже точно краще, ніж нічого.

    Чому ми залишаємося?

    Я залишалася, бо боялася. Вони ж казали, що без них я ніхто. І що інші будуть такими ж, якщо не гіршими. І будуть якщо мені пощастить. Бо я ж Така.

    І ти думаєш: Може, зі мною щось дійсно не так? Може, я заслужила? І це все — краще, на що я можу розраховувати?

    Ти терпиш. Вмовляєш себе. І, поступово, біль стає звичним. Як фонова музика: коли вона однакова і грає постійно, ти просто перестаєш її помічати.

    Чи є вихід?

    Я не скажу, що вийти — це легко.
    Один-єдиний досвід робить це завдання важким. Ще важче, коли до твоїх партнерів над тобою «попрацювали» батьки та оточення.

    Втім, це можливо.

    Перший крок — перестати виправдовувати аб’юз.
    Більше ніяких «Вони просто нервуються», «Характер такий» чи «У них теж життя не було райдужним».

    Аб’юз — це не те, чого ти заслуговуєш. А їх минуле не має заповнювати болем та неадекватним ставленням сьогодення.

    Другий — згадати, що ти єдина, хто може щось стверджувати про тебе ж.

    Знаєте, я роками не могла дивитися на себе без цих голосів у голові: «Ти некрасива», «Ти дурна». Але одного разу я просто подумала: а що, якщо це неправда? А навіть якщо так, то хіба я не можу це все змінити?

    Єдині, хто можуть вирішити ваші проблеми — ви самі. Тож дійте! Беріть в руки кермо власного життя, і прокладайте курс до бажаного.

    Мені задобилося багато часу, багато чесних, відтак — не завжи приємних розмов із собою і з моєю партнеркою (дякую тобі що ти є). Саме з них я відбудувала себе. Навчилася дивитися на себе як на людину. Ту, хто не має нікому нічого доводити. І слати далеко тих, хто хоче мене зламати.

    Тож якщо ти думаєш «Я так не зможу» — знай: ти це зможеш. Просто для цього треба буде підняти дупу і йти. Від кривдників. До себе. До впевненості в собі, керувати якою будеш ти і ніхто інший.

    Це буде складно і боляче. Та не так, як зараз.
    Тож збирайся силами. Я в тебе вірю.
    "Та кому ти потрібна, крім мене?": як аб'юз з’їдає тебе зсередини Знаєте, аб’юз — це не тільки про синці, маніпуляції чи обмеження. Іноді навіть не про повний контроль. Це про слова. Про те, як тебе повільно, по краплі, позбавляють віри у себе. Хто з нас не чув "ласкового": «Ти ж у мене така дурненька». Ніби жарт, а в середині щось болісно тьохкає. Хто ні разу не був під перехресним вогнем «Чому ти це зробила?» і «Ти овца косорука! Завжди все псуєш!». Хто не натикався на проговорене в голос або внутрішнє «Та куди ти від мене дінешся? Ніхто тебе не полюбить, крім мене». В процесі читання помітним є те, наскільки це все отруйно, неадекватно і несправедливо. Але ж у моменті.... В моменті ти Віриш. Бо як тут не повірити, коли ці слова повторюють щодня? Навіть піти з поля дії цих слів недостатньо. Здавалося б, все позаду — я пішла від людини. Але вбита самооцінка лишилась. Залишились думки накштал «Ну, може, вони мали рацію», коли дивишся в дзеркало. Або зустрічаєш класну людину. Моя перша історія абʼюзивних стосунків залишила найглибші шрами. З-поміж усього іншого, мені тоді часто казали: «Та ти нічого сама не можеш». Попервах я сперечалася. З усіх сил доводила, що крута. Що я — можу! Але з кожним разом це "можу" звучало тихіше. Адже відсутність підтримки та знецінення стосувалось всього: мох досягнень, зовнішності, почуттів та емоцій. По виходу з цих стосунків я залишилася сам-на-сам з нулем віри у власні сили. Сумнівами у тому, що я взагалі варта чогось більшого. Та замість того, щоб лікувати ці рани, я пішла далі шукати любов. Бо так страшно залишатися на самоті. Знову на ті ж граблі.... Так почалося друге, а потім третє коло: інші люди, нові стосунки, сценарій той самий. Спочатку — увага, кіно, спільні вечори, де ти відчуваєш себе найважливішою у світі для них. Потім — перші зауваження. Дріб'язкові. Накшталт «Чому ти так вдяглася?». А далі іде «Навіщо ти взагалі це говориш?», «Байдуже», «А що не так?», «Тобі здалося», «Це ти винна!». І ось ти знову стоїш на тому самому місці, що й раніше. Тебе не обіймають — тебе стискають словами, поки не забракне повітря. Але ж ти видихнеш і залишишся, правда? Бо це вже точно краще, ніж нічого. Чому ми залишаємося? Я залишалася, бо боялася. Вони ж казали, що без них я ніхто. І що інші будуть такими ж, якщо не гіршими. І будуть якщо мені пощастить. Бо я ж Така. І ти думаєш: Може, зі мною щось дійсно не так? Може, я заслужила? І це все — краще, на що я можу розраховувати? Ти терпиш. Вмовляєш себе. І, поступово, біль стає звичним. Як фонова музика: коли вона однакова і грає постійно, ти просто перестаєш її помічати. Чи є вихід? Я не скажу, що вийти — це легко. Один-єдиний досвід робить це завдання важким. Ще важче, коли до твоїх партнерів над тобою «попрацювали» батьки та оточення. Втім, це можливо. Перший крок — перестати виправдовувати аб’юз. Більше ніяких «Вони просто нервуються», «Характер такий» чи «У них теж життя не було райдужним». Аб’юз — це не те, чого ти заслуговуєш. А їх минуле не має заповнювати болем та неадекватним ставленням сьогодення. Другий — згадати, що ти єдина, хто може щось стверджувати про тебе ж. Знаєте, я роками не могла дивитися на себе без цих голосів у голові: «Ти некрасива», «Ти дурна». Але одного разу я просто подумала: а що, якщо це неправда? А навіть якщо так, то хіба я не можу це все змінити? Єдині, хто можуть вирішити ваші проблеми — ви самі. Тож дійте! Беріть в руки кермо власного життя, і прокладайте курс до бажаного. Мені задобилося багато часу, багато чесних, відтак — не завжи приємних розмов із собою і з моєю партнеркою (дякую тобі що ти є). Саме з них я відбудувала себе. Навчилася дивитися на себе як на людину. Ту, хто не має нікому нічого доводити. І слати далеко тих, хто хоче мене зламати. Тож якщо ти думаєш «Я так не зможу» — знай: ти це зможеш. Просто для цього треба буде підняти дупу і йти. Від кривдників. До себе. До впевненості в собі, керувати якою будеш ти і ніхто інший. Це буде складно і боляче. Та не так, як зараз. Тож збирайся силами. Я в тебе вірю.
    Like
    3
    2Kviews
  • https://www.youtube.com/live/-lTNkfX4LQ4?si=aR-Qp0JXG682uKrR
    https://www.youtube.com/live/-lTNkfX4LQ4?si=aR-Qp0JXG682uKrR
    73views
  • Настрій вихідного дня💚
    Настрій вихідного дня💚
    Like
    1
    188views 7Plays