ПРОДАВЕЦЬ РОКУ

#поезія Я тобі в дарунок спогади залишу, У яких купались в озері зірки. Роси, як перлинки, небо та ще тишу, Де торкався ніжно моєї руки. Все уже минуло, але не забулось, Бо хіба забути можна дороге? Це усе сьогодні в серці відгукнулось, Мабуть не зумію я забуть тебе. Я вже не сумую, як тебе згадаю, Лиш радію щиро, що ти був в житті. Я до тебе ніжність в серці відчуваю, Й дякую, що стрівся на моїй путі. Згадуй ті світанки, що росою вмиті, Пісню солов'їну в тихому гаю. Пригадай ті маки, що росли у житі, І слова найкращі " Я тебе люблю".... ВІТА ІГНАТКО

https://youtu.be/LW3u8zKRdvk?si=42tNDFqYxXJ5PBLP

#архів Колись жінок оцінювали за привабливістю щиколоток (1930-1953) «Конкурс привабливих щиколоток» з'явився на початку 1900-х років як спеціальне шоу в рамках жіночих конкурсів краси. Конкурсантки повинні були сховатися за завісою так, що все, що можна було побачити, було нижче коліна — ноги, одягнені в панчохи і туфлі. Таке приховування мало на меті заохотити жінок записатися на змагання, які неохоче брали участь у конкурсі. Суддя, часто поліцейський або клерк, ходив туди-сюди і оцінював найкрасивіші щиколотки. На деяких конкурсах також оцінювали найкрасивіші плечі, руки та ноги. Ось такі конкурси краси були раніше. Світлини: 1932: Двоє чоловіків і жінка оцінюють лінію жіночих щиколоток у Кліфтонвіллі в Кенті 5 січня 1949 року: Залізничний охоронець Джордж Вілтшир, суддя конкурсу щиколоток, організованого Жіночою секцією Соціального клубу Британської залізниці в Оксфорді, з переможницею Елсі Чепмен. Виглядає надзвичайно задоволеним, чи не так? 10 липня 1930 року: Поліцейський судить змагання на щиколотках в Хаунслоу, Лондон.