ЩОСЬ ТУТ НЕ ТАК?

Десь на простірах Салтівки. м. Харків.

🌞 Доброго ранку! Нехай цей день принесе ясність думок 💡, легкість у серці та натхнення на нові звершення 💗 «Настрій, ефективність і успіх ми створюємо самі — з перших хвилин нового дня.» ✨ 🧘‍♀️ Афірмація дня: «Я відкрит(а) до нових можливостей. Кожен мій крок — це рух до успіху!» 🌟 Гарного й спокійного дня! 🌿😊 #farmasi #farmasi_digital #мотивація

Вчора ухайдокалася у квітниках так, що днів три б тільки вильожувалася та вильожувалася?:) Та авжеж!:) Лежи? Не лежи?:) А хто, як не я?:) То зібрала дупу в купку й поперла в новий день!:) Звершувати!:) Наколотала собі кави з нової упаковки. Ні-ко-ли не купуйте таку каву!!! Рідкісне лайно!!! Прогноз спочатку погрожував грозою, дощем о дванадцятій? Цей варіант був би ідеальним, як на мене?:) Щоб й попрацювати? Й не лягти десь там, між звершеннями?:) О дванадцятій ніякого дощу не спостерігалося!:) Й вже з прогнозу синоптики дощ прибрали!:) До чотирнадцятої я встигла обсмикати бурʼяни на підвальній гірці. Тііііільки перебазувалася в сантехнічний квітник, дощ таки трапився!:) Грім гуркотав! Сильний дощ влупив! Та був занадто короткий!:) Втім, за цей час я встигла втекти в хату, намитися та нажертися тільки що звареної Ірина Олександрова юшки! Ссссссмачнаааа!!! Була!:) То й що?:) Хто ж після смачного обіду піде угору дупою стирчати в квітниках?:) Не я точно!:) Оголосила сама собі на сьогодні відбій!:) Чого не скажеш про тривогу… Ссссссцкйбнблдрсня… Тут відбою поки що ніц нема…

Світ живопису. "Великдень" 🎨 Ігор Роп'яник (Україна).

https://youtu.be/63DJZdqLdzQ?si=s3h8um7r9vsVpMVK

#поезія Місто спить. Його накриває ковдрою кольору попелу сиза пітьма. Його огортає спокоєм, сповненим стишених сполохів. Скроні посивіли мереживом споминів: солодко пахло з пекарні за рогом, коли спозаранку бредеш іще сонний, за кави зчорнілим шовком і дрібкою сходу – кунжутом посипаний коржик... плотом розкроєний парк, а кронами – просинь небес, на мурах міських залишає спотворену творчість непевна юнацька рука – когось з перехожих проймає незрілий стріт-арт... потиском рук одне одному вітаються постарілі сусіди по двору, порпаючись у новинах, неспішно плетуть розмову, обурені на погоду та влади похибки... сонце околицю пестило променем, ввечері крадучись гілками сосен, що проросли крізь узбіччя, а в душу пустили корені... хтось невдоволений школою, де вчаться діти, й своєю розмовою по телефону про це сповістив півмаршрутки – не шутки ж: попкорнові пристрасті, чи буде з дітей там толк... пара іде коридорами: молодість і закохані погляди, скоро вже стануть дорослими, в спільносімейному просторі роститимуть нових людей... озеро гладь затамовану стелить в одному з районів, щоб омивати холодом в спеку, а поночі зоряне борошно вмішувати до гомону, що розчиняється у його водах повністю, бо час додому... Повзають спогади містом, що спить. Його накриває попелом пітьма і війна. Місто, якого на мапі більше нема... 16.07.2025 Олеся Репа