• https://www.youtube.com/live/XFtH-i4C5Ns?si=ypFnStby5eHzeAag
    https://www.youtube.com/live/XFtH-i4C5Ns?si=ypFnStby5eHzeAag
    168переглядів 1 Поширень
  • 🔔 У кваліфікації Ліги чемпіонів "Динамо" зіграє проти «Хамрун Спартанс»

    🔷 Київське «Динамо» дізналося суперника по другому раунду кваліфікації Ліги чемпіонів. Ним став мальтійський «Хамрун Спартанс».

    🇲🇹 У першому раунді мальтійці за підсумками двох матчів здолали литовський «Жальгіріс» – 0:2, 2:0 (11:10 по пенальті).

    📆 Матчі другого раунду відбудуться 22-го та 29 липня.
    #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    🔔 У кваліфікації Ліги чемпіонів "Динамо" зіграє проти «Хамрун Спартанс» 🔷 Київське «Динамо» дізналося суперника по другому раунду кваліфікації Ліги чемпіонів. Ним став мальтійський «Хамрун Спартанс». 🇲🇹 У першому раунді мальтійці за підсумками двох матчів здолали литовський «Жальгіріс» – 0:2, 2:0 (11:10 по пенальті). 📆 Матчі другого раунду відбудуться 22-го та 29 липня. #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    158переглядів
  • Love
    Like
    3
    646переглядів
  • Привітики, як ваші справи? Що плануєте робити на вихідних?
    Привітики, як ваші справи? Що плануєте робити на вихідних?
    Love
    1
    1коментарів 195переглядів
  • САМОТНІЙ ВОГОНЬ

    Добре мовчати мені в самоті,
    Коли палкий світ буремно кричить.
    Я не шукаю себе в темноті,
    Бо на шляху моє серце горить.

    Я все почую і не рухоме,
    А доля віддасть те, що знайоме.
    Я не боюся свого мовчання,
    Воно мені вже для існування.

    Хай вогонь спалить життєві мости,
    Та не зламає нічого в мені.
    Знову не варті прощання дрібні,
    Коли душа вже зі мною на «ти».

    Дорога моя – вітер зізнання,
    Вона веде крізь бурю кохання.
    Я сам собі тут роблю альбоми
    І вже не прагну здихатись втоми.

    Хай серце моє сьогодні горить,
    Та я мовчу лиш один в темноті.
    Так мені добре, нехай світ кричить,
    Я все почую і на самоті.

    Мирослав Манюк
    31.03.2025
    САМОТНІЙ ВОГОНЬ Добре мовчати мені в самоті, Коли палкий світ буремно кричить. Я не шукаю себе в темноті, Бо на шляху моє серце горить. Я все почую і не рухоме, А доля віддасть те, що знайоме. Я не боюся свого мовчання, Воно мені вже для існування. Хай вогонь спалить життєві мости, Та не зламає нічого в мені. Знову не варті прощання дрібні, Коли душа вже зі мною на «ти». Дорога моя – вітер зізнання, Вона веде крізь бурю кохання. Я сам собі тут роблю альбоми І вже не прагну здихатись втоми. Хай серце моє сьогодні горить, Та я мовчу лиш один в темноті. Так мені добре, нехай світ кричить, Я все почую і на самоті. Мирослав Манюк 31.03.2025
    Like
    1
    216переглядів
  • #тварини
    🐪 600 кілограмовий верблюд може випити 200 літрів води за 3 хвилини.
    Річ у тім, що на відміну від інших ссавців, еритроцити верблюдів мають овальну форму - так, вони легше витримують коливання і не розриваються під час вживання великої кількості водички.

    #тварини 🐪 600 кілограмовий верблюд може випити 200 літрів води за 3 хвилини. Річ у тім, що на відміну від інших ссавців, еритроцити верблюдів мають овальну форму - так, вони легше витримують коливання і не розриваються під час вживання великої кількості водички.
    Love
    2
    166переглядів 7Відтворень
  • 187переглядів 4Відтворень
  • 26переглядів
  • Ангеліна загинула за Україну,приїхавши служити їй із ЄС
    А її батько збирає із дня поховання довідки,щоб отримати допомогу та виїхати з України
    При житті він її знати не хотів.Чоловік доньки-розвідниці,якого ми не знаємо,і вона була з ним у шлюбі тиждень також.Невже моя донька мала заплатити своїм життям і кров’ю,щоб вони на ці кошти виїхали з України і пропивала їх у барах та кричали «Слава Україні» там,як сотні тисяч ухилянтів,яких ми бачимо тут,в Європі?—каже вбита горем мати доньки,котра віддала життя за Україну у 20 років.
    Нещодавно Ангеліна Мартинюк загинула за Україну у 20 років.Ангеліна виїхала до Євросоюзу з мамою та іншими п’ятьма братами й сестрами ще дитиною.Але вже звідти приїхала,із Євросоюзу,і пішла у 18 років добровольцем на фронт.Останній бій прийняла під Покровськом.Дівчину привезли у село,де вона народилась.Там з почестями похоронили.Але шокуючі подробиці з того,що відбувається далі,журналістам розповіла її мама Марина,яка звернулась до редакції.
    – Я на заробітки у Євросоюз із України виїхала давно.Забрала сюди дітей—що таке ставити на ноги їх,п’ятеро,думаю,знає кожен.Мріяла,щоб вони росли,маючи все необхідне.Коли Ангеліна виросла,вже йшла війна в Україні.Вона мала товариша з України,і вони вирішили їхати,щоб воювати.Я благала її не робити цього,бо ж бачила,скільки чоловіків втекли з України і ось тут,за кордоном,не вилазять із барів і кабаків.Чого гріха таїти,в основному сидять на допомозі європейців у барах і не працюють.Недалеко від них втік і її батько Петро,бо ж має мобілізаційний вік,але чомусь досі не воює.Він змалечку не брав ніякої участі в житті Ангеліни,не знав,як вона росте і чого потребує.У 2018 році його брат,який працює у місцевій адміністрації,підозрюю,що допоміг сфальшувати довідку,що неповнолітня Ангеліна та її брати не потребують аліментів.І що я,мовляв,відмовилась він них.Але я цього не робила.
    Що відчула я,коли мою 20-літню донечку,понівечену ворожою ракетою,привезли у село і хоронили—вам не передати.
    У день,коли хоронили мою донечку Ангеліну,зібралось все село.Казали слова подяки.Бо ж молода дівчина приїхала з-за кордону і віддала найдорожче—життя—за Україну,в якій вона вже навіть не жила,як і її брати і сестри,а лише народилась.
    Але уявіть,як до мого великого горя,нашої родини додався ще й шок—бо у день похорону її батько,стверджували очевидці,бігав по адміністраціях і готував документи,щоб його звільнили від призову через смерть його доньки.Доньки,яку він при житті і бачити не бажав.Він ще й мені,вбитій таким горем матері,сміється в обличчя—мовляв,я все «порішаю» і ти нічого не доб’єшся,бо його брат Микола працює у місцевій адміністрації. Зрозуміло,що,крім ухилення від мобілізації,він претендуватиме і на виплату,яку Ангеліна заробила для нього своєю смертю.
    Але це ще не все.Під час похорону я дізналась,що моя донька за чотири дні до смерті нібито вийшла заміж за не відомого нам чоловіка.
    У нас є підозри,що цей шлюб фальшивий.І тепер той по документах чоловік,який прожив з нею менше тижня,начебто також готує документи на демобілізацію і на виплати,які мають отримати найближчі родичі після смерті захисниці.
    Я бачу,скільки ухилянтів-чоловіків,які б мали захищати Україну,щоденно прибувають і прибувають до Європи.Невже органи влади України дозволять ще і цим чоловікам нажитись на смерті моєї донечки -добровольця,яка не ховалась,як її батько,а приїхала із Європи і пішла служити в ЗСУ добровільно у 18 років.То що,виходить,вона,вбита,буде лежати в могилі,а ці чоловіки,що хочуть нажитись на її крові і смерті,отримають кошти,довідки,що вона загинула—отже,їм вже не треба воювати і можна спокійно виїздити з України.
    То мені,матері героїні України,що виростила її,як і п’ятеро інших своїх дітей,ще і їх чекати тут,у Європі? Щоб і вони за кошти,за які моя люба донечка Ангеліна розплатилась своєю кров’ю і життям,пропивали їх тут у барах і кричали «Слава Україні»?
    Я прошу почути мене,бо Україна зараз як ніколи потребує здорових чоловіків для її захисту. Недалеко і Європа.І ми розуміємо,що якщо впаде Україна,то наступні ми.Тому прошу почути мене і спрямувати цих чоловіків на фронт.
    Нехай стануть гідними подвигу добровольця, командира розвідувального відділення 155 бригади ЗСУ Ангеліни Мартинюк, яка віддала життя за Україну. Так буде справедливіше як для неї, так і усіх.
    Ангеліна Мартинюк, розвідниця, 20-річна військовослужбовиця, загинула 26 липня біля Покровська під час виконання бойового завдання зі стримування російської агресії. Люди відгукуються із вдячністю й гордістю за героїню:
    «Молода, ніжна, сильна. Вона могла любити, мріяти, жити, але обрала шлях служіння…»
    Та попри ці дуже виразні емоції й повагу бачимо і виклик для суспільства та ТЦК. Чи допустимо, що смерть героїні стане перепусткою до життя, спрощеного і невідповідального, для тих, хто мав би пам’ятати, захищати і виховувати?
    Тетяна Квасюк
    Від редакції: просимо правоохоронні органи перевірити правдивість документів щодо «фальшивого шлюбу» та аліментів — звернення матері. Розглянути в правовому полі питання компенсацій і виїзду батька й чоловіка з України — чи є підстави. Усвідомити: підтримка живих — найвища шана тим, хто віддав життя за Україну.
    Всі дані — у редакції.
    Просимо вважати цю публікацію як офіційний запит до правоохоронних органів.
    Готові вислухати інші точки зору.
    Ангеліна загинула за Україну,приїхавши служити їй із ЄС А її батько збирає із дня поховання довідки,щоб отримати допомогу та виїхати з України При житті він її знати не хотів.Чоловік доньки-розвідниці,якого ми не знаємо,і вона була з ним у шлюбі тиждень також.Невже моя донька мала заплатити своїм життям і кров’ю,щоб вони на ці кошти виїхали з України і пропивала їх у барах та кричали «Слава Україні» там,як сотні тисяч ухилянтів,яких ми бачимо тут,в Європі?—каже вбита горем мати доньки,котра віддала життя за Україну у 20 років. Нещодавно Ангеліна Мартинюк загинула за Україну у 20 років.Ангеліна виїхала до Євросоюзу з мамою та іншими п’ятьма братами й сестрами ще дитиною.Але вже звідти приїхала,із Євросоюзу,і пішла у 18 років добровольцем на фронт.Останній бій прийняла під Покровськом.Дівчину привезли у село,де вона народилась.Там з почестями похоронили.Але шокуючі подробиці з того,що відбувається далі,журналістам розповіла її мама Марина,яка звернулась до редакції. – Я на заробітки у Євросоюз із України виїхала давно.Забрала сюди дітей—що таке ставити на ноги їх,п’ятеро,думаю,знає кожен.Мріяла,щоб вони росли,маючи все необхідне.Коли Ангеліна виросла,вже йшла війна в Україні.Вона мала товариша з України,і вони вирішили їхати,щоб воювати.Я благала її не робити цього,бо ж бачила,скільки чоловіків втекли з України і ось тут,за кордоном,не вилазять із барів і кабаків.Чого гріха таїти,в основному сидять на допомозі європейців у барах і не працюють.Недалеко від них втік і її батько Петро,бо ж має мобілізаційний вік,але чомусь досі не воює.Він змалечку не брав ніякої участі в житті Ангеліни,не знав,як вона росте і чого потребує.У 2018 році його брат,який працює у місцевій адміністрації,підозрюю,що допоміг сфальшувати довідку,що неповнолітня Ангеліна та її брати не потребують аліментів.І що я,мовляв,відмовилась він них.Але я цього не робила. Що відчула я,коли мою 20-літню донечку,понівечену ворожою ракетою,привезли у село і хоронили—вам не передати. У день,коли хоронили мою донечку Ангеліну,зібралось все село.Казали слова подяки.Бо ж молода дівчина приїхала з-за кордону і віддала найдорожче—життя—за Україну,в якій вона вже навіть не жила,як і її брати і сестри,а лише народилась. Але уявіть,як до мого великого горя,нашої родини додався ще й шок—бо у день похорону її батько,стверджували очевидці,бігав по адміністраціях і готував документи,щоб його звільнили від призову через смерть його доньки.Доньки,яку він при житті і бачити не бажав.Він ще й мені,вбитій таким горем матері,сміється в обличчя—мовляв,я все «порішаю» і ти нічого не доб’єшся,бо його брат Микола працює у місцевій адміністрації. Зрозуміло,що,крім ухилення від мобілізації,він претендуватиме і на виплату,яку Ангеліна заробила для нього своєю смертю. Але це ще не все.Під час похорону я дізналась,що моя донька за чотири дні до смерті нібито вийшла заміж за не відомого нам чоловіка. У нас є підозри,що цей шлюб фальшивий.І тепер той по документах чоловік,який прожив з нею менше тижня,начебто також готує документи на демобілізацію і на виплати,які мають отримати найближчі родичі після смерті захисниці. Я бачу,скільки ухилянтів-чоловіків,які б мали захищати Україну,щоденно прибувають і прибувають до Європи.Невже органи влади України дозволять ще і цим чоловікам нажитись на смерті моєї донечки -добровольця,яка не ховалась,як її батько,а приїхала із Європи і пішла служити в ЗСУ добровільно у 18 років.То що,виходить,вона,вбита,буде лежати в могилі,а ці чоловіки,що хочуть нажитись на її крові і смерті,отримають кошти,довідки,що вона загинула—отже,їм вже не треба воювати і можна спокійно виїздити з України. То мені,матері героїні України,що виростила її,як і п’ятеро інших своїх дітей,ще і їх чекати тут,у Європі? Щоб і вони за кошти,за які моя люба донечка Ангеліна розплатилась своєю кров’ю і життям,пропивали їх тут у барах і кричали «Слава Україні»? Я прошу почути мене,бо Україна зараз як ніколи потребує здорових чоловіків для її захисту. Недалеко і Європа.І ми розуміємо,що якщо впаде Україна,то наступні ми.Тому прошу почути мене і спрямувати цих чоловіків на фронт. Нехай стануть гідними подвигу добровольця, командира розвідувального відділення 155 бригади ЗСУ Ангеліни Мартинюк, яка віддала життя за Україну. Так буде справедливіше як для неї, так і усіх. Ангеліна Мартинюк, розвідниця, 20-річна військовослужбовиця, загинула 26 липня біля Покровська під час виконання бойового завдання зі стримування російської агресії. Люди відгукуються із вдячністю й гордістю за героїню: «Молода, ніжна, сильна. Вона могла любити, мріяти, жити, але обрала шлях служіння…» Та попри ці дуже виразні емоції й повагу бачимо і виклик для суспільства та ТЦК. Чи допустимо, що смерть героїні стане перепусткою до життя, спрощеного і невідповідального, для тих, хто мав би пам’ятати, захищати і виховувати? Тетяна Квасюк Від редакції: просимо правоохоронні органи перевірити правдивість документів щодо «фальшивого шлюбу» та аліментів — звернення матері. Розглянути в правовому полі питання компенсацій і виїзду батька й чоловіка з України — чи є підстави. Усвідомити: підтримка живих — найвища шана тим, хто віддав життя за Україну. Всі дані — у редакції. Просимо вважати цю публікацію як офіційний запит до правоохоронних органів. Готові вислухати інші точки зору.
    858переглядів
  • Like
    2
    534переглядів