Хай там що, а нам своє робить!
Ніхто ні на що корисне й не очікував, чи не так?
То невсеремось!!!

Вже половина дня проскочила, а ми всі в процесі!

Я довбла в городі моркву.
Бадилля в неї таке гарнезне!!!
Обрізала, курки задоволені!
А сама морква - обійняти та плакати…
Та й хай!:)

Я напланувала собі борщову заправку консервувати!

Ірина Олександрова для неї по помідори в город бігала!
Помідори ще навіть не миті!

Як і перець!:)

Тепер у кухні трьох бройлерів роздіклєшує!
Та тюхтелі готує!

Синочок декілька відер яблучок надер з деревини!
Ще по відру двом колежанкам роздали!
Третю чекаємо по яблучка!

Ще синочок два будівельних возика кабачків у двір з городу приперачив!

Коли я тими яблуками та кабачками займатимуся, гадки не маю!:)

Я навіть не можу придумати, де взяти сили, щоб за ту борщову заправку взятися?:)
Бажання одне.
Досунутися до канапи?
Й вигрівати її дупою та спиною!:)

Чи домити моркву?
Й забити на все?
До завтра?
Завтра вже чекрижити?
Стругати та вертіти м’ясорубкою?
А потім вже варити та по слоїкам закатувати?

Ви там як?
Цілі?

БАБИНЕ ЛІТО

Осінь погожа, бабине літо
срібну сітку навколо плете.
Все вже дозріло, спокоєм покрито,
поле від сонця й хлібів золоте.

В прозорій блакиті ключі журавлині
тужно курличуть, у вирій летять,
небо над нами глибоке і синє,
хмарку загублену хочуть догнать.

Повітря холодне, як лід під грудьми,
зляканий обрій тікає,
древні могили набиті кістьми,
кру — над їх вічним покоєм лунає.

Минають ліси, задумані села,
усі вони чують ясу журавлів,
в їх пісні тужливій чується: леле! -
комусь останній той спів.

1953 Григорій Сагайдак