#поезія
***
Зиркає крізь шпарку пані Осінь..
Відкриває хвірточку у сад.
Потемніла в небі синя просинь.
Тільки мить й почнеться листо-пад.
А в саду ще походжає пані Літо..
Вбрана у квітковий сарафан.
Крізь соломку жльокає мохіто.
А навколо циганський балаган.
Порозкидувала по обійстю ябка..
Порозхлюпувала барви по траві.
Підгнивають по боках сливки " арабка".
Облізають літні вітражі.
Жовті грушки падають у трави.
Оси знахабніли до межі.
А ця Літо тільки ловить гави..
Від гармидеру прив'яли спориші.
Розпустила коси за вітрами..
Оголила плечі до тепла..
Мружиться небесними очами..
Парадується, як молода весна.
Щей всадилась в плетене кріселко..
Сперлась на зелений живопліт.
Оглядає красу свою в люстерко..
Й не обходить її цілий світ.
Оксана Лесик-Падучак
#поезія
***
Зиркає крізь шпарку пані Осінь..
Відкриває хвірточку у сад.
Потемніла в небі синя просинь.
Тільки мить й почнеться листо-пад.
А в саду ще походжає пані Літо..
Вбрана у квітковий сарафан.
Крізь соломку жльокає мохіто.
А навколо циганський балаган.
Порозкидувала по обійстю ябка..
Порозхлюпувала барви по траві.
Підгнивають по боках сливки " арабка".
Облізають літні вітражі.
Жовті грушки падають у трави.
Оси знахабніли до межі.
А ця Літо тільки ловить гави..
Від гармидеру прив'яли спориші.
Розпустила коси за вітрами..
Оголила плечі до тепла..
Мружиться небесними очами..
Парадується, як молода весна.
Щей всадилась в плетене кріселко..
Сперлась на зелений живопліт.
Оглядає красу свою в люстерко..
Й не обходить її цілий світ.
Оксана Лесик-Падучак
Українська
English
