Українська
English
#поезія
Чорнобривці, що сіяла мати
Для синочка свого навесні,
Рясно квітнуть. Не можна зривати
Їх допоки не прийде з ві&ни
Рідний син, наймиліший у світі,
Скарб з усіх найдорожчих скарбів.
Чорнобривці — улюблені квіти,
Певно, донечок всіх і синів,
Що далеко від рідного дому
На обпаленій чорній землі
Серед куль мріють так про знайомі
Аромати, що милі душі,
Що так кличуть їх: "Діти, тримайтесь!
Ми чекаємо вас, дорогі!
Ви додому скоріше вертайтесь!
Повертайтеся, діти, живі "!
...Зачекались п'яні чорнобривці,
Зачекалася мама сумна.
Так нелегко їй, наодинці,
З тим чеканням... Та вірить вона,
Що діждеться— бо сильно чекає,
Бо молитва — і знову, і знов.
Чорнобривці як сонце палають,
Як надія, як віра, любов.
Марина Семйоник
Чорнобривці, що сіяла мати
Для синочка свого навесні,
Рясно квітнуть. Не можна зривати
Їх допоки не прийде з ві&ни
Рідний син, наймиліший у світі,
Скарб з усіх найдорожчих скарбів.
Чорнобривці — улюблені квіти,
Певно, донечок всіх і синів,
Що далеко від рідного дому
На обпаленій чорній землі
Серед куль мріють так про знайомі
Аромати, що милі душі,
Що так кличуть їх: "Діти, тримайтесь!
Ми чекаємо вас, дорогі!
Ви додому скоріше вертайтесь!
Повертайтеся, діти, живі "!
...Зачекались п'яні чорнобривці,
Зачекалася мама сумна.
Так нелегко їй, наодинці,
З тим чеканням... Та вірить вона,
Що діждеться— бо сильно чекає,
Бо молитва — і знову, і знов.
Чорнобривці як сонце палають,
Як надія, як віра, любов.
Марина Семйоник
#поезія
Чорнобривці, що сіяла мати
Для синочка свого навесні,
Рясно квітнуть. Не можна зривати
Їх допоки не прийде з ві&ни
Рідний син, наймиліший у світі,
Скарб з усіх найдорожчих скарбів.
Чорнобривці — улюблені квіти,
Певно, донечок всіх і синів,
Що далеко від рідного дому
На обпаленій чорній землі
Серед куль мріють так про знайомі
Аромати, що милі душі,
Що так кличуть їх: "Діти, тримайтесь!
Ми чекаємо вас, дорогі!
Ви додому скоріше вертайтесь!
Повертайтеся, діти, живі "!
...Зачекались п'яні чорнобривці,
Зачекалася мама сумна.
Так нелегко їй, наодинці,
З тим чеканням... Та вірить вона,
Що діждеться— бо сильно чекає,
Бо молитва — і знову, і знов.
Чорнобривці як сонце палають,
Як надія, як віра, любов.
Марина Семйоник
141views
