Привіт, мої зеленолюбні друзі! 🌿 Це я, Айві.
Сьогодні я розкажу вам, як перетворити своє підвіконня на справжню мініоранжерею для вирощування спецій 🌶️. Зелень та ароматні спеції не лише додають смаку вашим стравам, але й наповнюють дім приємним ароматом і красою. До того ж, це неймовірно просто та захоплююче!

Крок 1: Вибір рослин
Спочатку оберіть спеції, які ви найчастіше використовуєте на кухні. Ось кілька чудових варіантів:

▪️ Базилік 🌱 — ідеальний для пасти, салатів і соусів.
▪️ Кріп 🌾 — додає свіжості вашим стравам.
▪️ Петрушка 🍀 — універсальна зелень.
▪️ М’ята 🌿 — чудова для чаю, коктейлів і десертів.
▪️ Орегано та чебрець 🌸 — для піци, запіканок і маринадів.
▪️ Розмарин 🌲 — наповнить дім запахом середземноморського літа.
▪️ Гострий перець чилі 🌶️ — для тих, хто любить гостроту в житті!

Крок 2: Обираємо горщики та ґрунт
Використовуйте горщики з дренажними отворами 🪴, щоб вода не застоювалася. Це дуже важливо для коренів.
Ґрунт має бути легким і пухким. Обирайте універсальний субстрат для рослин або спеціальний для трав.

Крок 3: Освітлення — ключ до успіху
Спеції обожнюють сонце ☀️. Поставте їх на підвіконня, яке отримує щонайменше 6 годин прямого світла на день. Якщо сонця недостатньо, використовуйте фітолампи 💡 — ваші зелені друзі вам подякують.

Крок 4: Посадка насіння чи пересадка розсади
Якщо вирощуєте з насіння: Замочіть його у воді на кілька годин перед посадкою. Посійте в ґрунт на глибину 1-2 см, злегка присипте землею та полийте.
Якщо купуєте розсаду: Пересаджуйте рослини акуратно, не пошкоджуючи корені.

Крок 5: Полив та підживлення
Поливайте рослини помірно, коли ґрунт трохи підсохне. Перелив шкідливий для коренів 🌊.
Раз на місяць підживлюйте рослини органічним добривом 🧪. Якщо ви любите натуральність, використовуйте кавову гущу або бананову шкірку як добриво.

Крок 6: Догляд за рослинами
Регулярно підстригайте трави ✂️, щоб стимулювати ріст нових пагонів.
Видаляйте сухе або пошкоджене листя, щоб рослини виглядали здоровими.

Крок 7: Збір урожаю
Збирайте зелень тоді, коли вона свіжа й ароматна. Наприклад, базилік краще зрізати до того, як він почне цвісти 🌼.
Не бійтеся експериментувати зі своїм "урожаєм" у стравах — це найкраща частина вирощування спецій!

Корисні поради
Якщо у вас мало місця, спробуйте вертикальний сад 🌿.
Використовуйте різнокольорові горщики, щоб додати яскравості вашій кухні 🎨.
Не забудьте підписати горщики з різними травами, щоб не плутатися 🏷️.
Чому це варто робити?

Вирощування спецій на підвіконні — це не лише корисно, а й економно. Вам більше не доведеться купувати зелень, яка часто псується у холодильнику. І, що найважливіше, це справжнє задоволення бачити, як ростуть ваші рослини 🌱.

Спробуйте, і ваші страви наповняться свіжістю, ароматом та любов'ю 💚!

Завжди ваша,
Айві🌺.

#fan_art #супер_порада #супер_факт

❗️Вчора ввечері ракета прилетіла по нічному клубу-ресторану Кривого Рогу

#розвитокдитини #дитячапсихологія

Мистецтво 2025
‐‐---------------------------------------
❤️⭐️❤️ дизайн логотипів та брендбук
Михайло Розумний - www.artzong.com

🕛 Час має значення: науковці з’ясували, коли найкраще проходити співбесіду

Дослідники з Італії виявили, що час доби суттєво впливає на результати іспитів і співбесід. Дізнайтесь, коли найкраще проходити оцінювання, щоб підвищити свої шанси на успіх.

https://tsn.ua/tsikavinki/chas-maye-znachennia-naukovtsi-ziasuvaly-ko...

25 лютого 1871 року народилася Леся Українка — славетна поетка, драматургиня, перекладачка і громадська діячка, при народженні Лариса Косач, що увійшла в історію української і європейської літератури під іменем цілого народу.

Народилася у Новограді-Волинському (нині Звягель) в родині дійсного статського радника, мецената, члена «Старої громади» Петра Косача та Ольги Драгоманової-Косач (письменниці Олени Пчілки).

Лариса була другою із шести дітей Косачів. Батько і мати Лесі походили зі шляхти: Петро Косач – із заможного українсько-козацького шляхетства, яке мало власний герб і після ліквідації Гетьманщини отримало права російського дворянства, а Олена Пчілка – із роду Драгоманових, що належав до козацької старшини.

Навчання отримала переважно домашнє. Спочатку навчалася за програмою матері (Олена Пчілка взагалі принципово до 5-го класу вчила своїх дітей вдома, українською мовою, остерігаючись, щоб російська школа їх не зіпсувала), пізніше окремі вчителі приходили до неї додому, бо через туберкульоз кісток, який діагностували в десятилітньому віці, Леся тривалий час була прикутою до ліжка.

Попри це, Леся Українка досконало вивчила з десяток мов, серед яких були французька (французькою володіла краще, ніж російською), німецька, англійська, італійська, польська, болгарська, а також латина і грецька. В Єгипті почала вчити іспанську. Перекладала Байрона, Шекспіра, Гоголя, Міцкевича, Гейне, Гюго, Гомера. У 19 років написала для сестер підручник «Стародавня історія східних народів».

Через хворобу Леся Українка об’їздила всю Європу, довгий час жила в Італії та Єгипті, три роки прожила в Криму, в Ялті. Любила бувати в театрі та опері (відвідала майже всі найкращі європейські театри), прекрасно розбиралася в європейському мистецтві, скрізь записувалася до найкращих бібліотек, цікавилась новинками літератури та науковими працями. Критикувала «народництво» і всіляко просувала європейські тенденції в українську культуру, стала однією з провісників модернізму в українській літературі.

Леся Українка разом з Оленою Пчілкою, Наталею Кобринською, Ольгою Кобилянською та іншими письменницями мала величезний вплив на розвиток феміністичної течії в українській літературі. Її жіночі образи – вільні у своєму виборі, самодостатні, горді і незалежні, що для того часу було абсолютним викликом, особливо на теренах російської імперії. Друкувалася на сторінках започаткованого в 1887 році жіночого альманаху «Перший вінок», біля витоків якого стояли Наталя Кобринська та Олена Пчілка. Підтримувала емансипацію та жіночі рухи, які виступали за більші можливості для жіночої самореалізації.

У 1888 році разом з братом Михайлом стала співорганізатором літературного гуртка української молоді «Плеяда». Серед членів гуртка були Людмила Старицька, Володимир Самійленко, Іван Стешенко, Агатангел Кримський, Максим Славінський, Олександр Черняхівський та інші.

Леся не лише писала власні твори, але й активно займалася перекладами, адаптуючи європейську класику до українського читача. На той час українська література, яка була переважно сконцентрована на зображенні села, зіткнулася з проблемою нестачі слів для збільшення образності. Тому українська інтелігенція взялася за модернізацію української мови. Зокрема, Лесі Українці ми завдячуємо слів «промінь», «напровесні», Олена Пчілка ввела в лексикон українців слова «палкий», «мистецтво», «переможець», «нестяма», а Михайло Старицький подарував нам такі слова, як «мрія», «майбутнє», «байдужість», «завзяття», «темрява», «страдниця» та ін.

Все її життя було боротьбою: з хворобою, із суспільними догмами, за право бути українкою, мати власну думку, жити своїм розумом, не бути ні від кого залежною. Іван Франко назвав Лесю Українку «єдиним мужчиною в нашому письменстві».

Останні роки прожила в Єгипті та різних містах Грузії, куди переводили по службі її чоловіка, Климента Квітку. Померла 1 серпня 1913 року в грузинському селищі Сурамі – виснажені хворобою, у неї відмовили нирки. Похована у Києві на Байковому кладовищі біля батька та брата Михайла. До кладовища труну з тілом Лесі Українки несли шестеро жінок.