Наш захисник Сергій Кузнєцов перебуває у вʼязниці в Німеччині, куди його екстрадували з Італії за підозрою в причетності до підриву «Північних потоків». Щоби допомогти його витягнути адвокати місяцями намагались підтвердити що Сергій був військовослужбовцем.
За активної допомоги Омбудсмена України Дмитра Лубінця у публічному доступі з’явився офіційний документ Міноборони, який підтверджує: на момент підриву «Північних потоків» Кузнєцов був військовослужбовцем ЗСУ. Тобто держава з самого початку мала всі підстави захищати його як свого бійця, а не вдавати, що це якась «особиста історія» людини.
Родина та адвокати Кузнєцова неодноразово зверталися і до Міноборони, і до тодішнього головкома ЗСУ Валерія Залужного. Просили елементарного – підтвердити статус військового. У відповідь – тиша. Складається враження, що для частини керівництва визнати свого солдата військовим – це мало не те саме, що визнати свою вину у справі підриву газопроводів. Тому простіше кинути людину напризволяще, ніж взятися за захист героя.
Так не поводяться з людьми, які пішли воювати за країну. Якщо екс головнокомандувач не спромігся захистити власного бійця хоча б довідкою, то дуже дивно чути від нього про «нову політику» і «цінність людини». З таким підходом до своїх людей, можливо, генералу й справді варто залишитися послом – і не поспішати йти в українську політику.
https://t.me/UkraineaboveallelseНаш захисник Сергій Кузнєцов перебуває у вʼязниці в Німеччині, куди його екстрадували з Італії за підозрою в причетності до підриву «Північних потоків». Щоби допомогти його витягнути адвокати місяцями намагались підтвердити що Сергій був військовослужбовцем.
За активної допомоги Омбудсмена України Дмитра Лубінця у публічному доступі з’явився офіційний документ Міноборони, який підтверджує: на момент підриву «Північних потоків» Кузнєцов був військовослужбовцем ЗСУ. Тобто держава з самого початку мала всі підстави захищати його як свого бійця, а не вдавати, що це якась «особиста історія» людини.
Родина та адвокати Кузнєцова неодноразово зверталися і до Міноборони, і до тодішнього головкома ЗСУ Валерія Залужного. Просили елементарного – підтвердити статус військового. У відповідь – тиша. Складається враження, що для частини керівництва визнати свого солдата військовим – це мало не те саме, що визнати свою вину у справі підриву газопроводів. Тому простіше кинути людину напризволяще, ніж взятися за захист героя.
Так не поводяться з людьми, які пішли воювати за країну. Якщо екс головнокомандувач не спромігся захистити власного бійця хоча б довідкою, то дуже дивно чути від нього про «нову політику» і «цінність людини». З таким підходом до своїх людей, можливо, генералу й справді варто залишитися послом – і не поспішати йти в українську політику.
https://t.me/Ukraineaboveallelse
Українська
English
