Виявляється, бійка хом'яків - це не просто мило, а ще й епічно. Це боротьба за життєвий простір. У них є свої правила, ритуали і навіть "бойові пози". Незважаючи на розміри, в моменти з'ясування стосунків вони поводяться як справжні гладіатори!

#світ #природа Чарівне місце, загублене в горах Ісландії.

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “І зійде крига” Ханна Ґрейс Видавництво Віват Дай Боженька здоров’я всім, завдяки кому на світ з’явилася ця книга українською! Бо вона просто витягла мене з цього бентежного світу і відправила кудись в американський коледж, де атмосфера, як у фільмах, де все так цікаво і так палко, що у мене одяг дивом не загорівся, поки я читала. Анастейша (дякувати Богові, не Стіл) займається фігурним катанням і мріє перемогти на Олімпіаді. Для цього вона впахує кожен Божий день (та шо ж так Бога багато? мені перед ним навіть ніяково…), і коли через хокеїстів розгромили її ковзанку, вона оскаженіла та визверилася на Нейта, який, власне, є капітаном команди. Там доволі заплутана прелюдія, але тут авторка, як могла, зробила “від ненависті до кохання”. Ненависть, якщо чесно, така собі, і тримається скоріше на трохи крижаному характері Анастейши, але вона швидко минає. І починається аґінь. Я була у захваті. Нейт - просто нереальний green flag. Чомусь, коли я почула про хокеїста, подумала, що тут буде якийсь нереальний альфач та йобарь-терорист. А він… ну… чесно кажучи, такий і є, але якось по-приємному))) Сцен сексу дофіга, всі палкі і всі круті, але при цьому герої постійно розмовляють словами через рот та висловлюють свої почуття. Прикиньте?! В романі. Розмовляють. І все пояснюють. У книзі багато уваги приділяється терапії, персонажі наголошують, наскільки це корисно та важливо, і наскільки важливо усвідомлювати свої почуття та вміти відстоювати свої кордони. А ще вона здалася мені доволі рівною, тут не було скажених емоційних гойдалок, драма є, але якраз в міру, щоб життя медом не здавалося. Ну якщо воно раптом медом здавалося. Є класні другорядні персонажі, і мене порадувало, що про них будуть окремі частини. Інколи мені хотілося потрусити Анастейшу, щоб вона нарешті отямилася, але з іншого боку це ж мені як читачці збоку видніше. А їй як вигаданій персонажці як ото одразу з усім розібратися?!)) Коротше, від мене однозначний лайк і очікування наступних книг!

Так краще почати з початку. Бо як продовжити якщо хочеш продовжити бути тут. Або починати розуміти що тут до чого.