#поезія
Нас іноді життя трясе безжально,
Жбурляє в вир проблем, на глибину.
Спустошує фізично і морально,
Лишаючи нас спокою і сну.
Не тішить нас й не радує нічого.
Від дум тяжких, аж голова гуде...
І ми, чомусь, зриваємось на того,
Хто нам в цей час під руку попаде.
Бездумно ображаємо коханих,
Бо негатив, аж рветься із грудей.
І так виходить, коли нам погано,
Ми кривдимо найближчих нам людей.
Тяжкі слова, що в гніві з губ злетіли -
Емоцій негативних згірклий плід.
Слова, як гострі і жорстокі стріли,
Лишають у серцях кривавий слід.
Кажуть в народі - час усе лікує...
Та шрами, від болючих тих образ,
Ніяке каяття не відшліфує
І в пам'яті згадається не раз.
Погане так нелегко забувати.
Це кожному відчути довелось.
Тож, думай добре, перш ніж щось сказати,
Щоб марно не образити когось.
Ольга Тріфонова
#поезія
Нас іноді життя трясе безжально,
Жбурляє в вир проблем, на глибину.
Спустошує фізично і морально,
Лишаючи нас спокою і сну.
Не тішить нас й не радує нічого.
Від дум тяжких, аж голова гуде...
І ми, чомусь, зриваємось на того,
Хто нам в цей час під руку попаде.
Бездумно ображаємо коханих,
Бо негатив, аж рветься із грудей.
І так виходить, коли нам погано,
Ми кривдимо найближчих нам людей.
Тяжкі слова, що в гніві з губ злетіли -
Емоцій негативних згірклий плід.
Слова, як гострі і жорстокі стріли,
Лишають у серцях кривавий слід.
Кажуть в народі - час усе лікує...
Та шрами, від болючих тих образ,
Ніяке каяття не відшліфує
І в пам'яті згадається не раз.
Погане так нелегко забувати.
Це кожному відчути довелось.
Тож, думай добре, перш ніж щось сказати,
Щоб марно не образити когось.
Ольга Тріфонова