Posts Directory

Святослав Коваль

2025-11-25 07:13:00 ·

https://youtu.be/HWw2-5eeAtQ?si=GmBjCzVwmbyB4Uam

https://youtu.be/HWw2-5eeAtQ?si=GmBjCzVwmbyB4Uam

122views

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added a photo

2025-11-25 06:13:25 ·

#поезія
Мережить Осінь сукню до вінчання —
Хотілось золотом, та срібло нині в моді.
Зима, казали, буде, мабуть, рання --
Дістати б свитку, сховану в комоді.
Піде за Грудня. Має вже обручку.
Він так давно за нею упадає.
Придбав в сорòк з камінчиком каблучку.
Освідчився. І відповідь чекає.
Приходив свататись. Шарівся, як хлопчисько...
На білім конику з годину гарцював.
Просив руки. Вклонявся низько-низько.
І край сукенки, як царівні, цілував.
А що вона? Піде... Дармà, що чýдний.
Його полюбить. Звикне. То пусте...
Її Листòпад -- вертихвіст облудний,
Рудих дівок цілує. Та й таке...

Мережить сукню Осінь до вінчання.
Така краса -- весь бісер на парчу.
Зламалась голка срібненька, остання...
Так і піде. У зúму. Без плачу.

Людмила Галінська

#поезія Мережить Осінь сукню до вінчання — Хотілось золотом, та срібло нині в моді. Зима, казали, буде, мабуть, рання -- Дістати б свитку, сховану в комоді. Піде за Грудня. Має вже обручку. Він так давно за нею упадає. Придбав в сорòк з камінчиком каблучку. Освідчився. І відповідь чекає. Приходив свататись. Шарівся, як хлопчисько... На білім конику з годину гарцював. Просив руки. Вклонявся низько-низько. І край сукенки, як царівні, цілував. А що вона? Піде... Дармà, що чýдний. Його полюбить. Звикне. То пусте... Її Листòпад -- вертихвіст облудний, Рудих дівок цілує. Та й таке... Мережить сукню Осінь до вінчання. Така краса -- весь бісер на парчу. Зламалась голка срібненька, остання... Так і піде. У зúму. Без плачу. Людмила Галінська

1

622views

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added a photo

2025-11-25 06:12:48 ·

#поезія
Я прийшла ще така осіння у твою білосніжну по́ру.
Без лукавих спокус та усмі́шок. І без фальші. Така, як є.
Розігнала твої спокути жовтим листям по краю притвору.
І молитись тебе навчила. І пізнала нутро твоє.

Я прийшла, як приходять зорі. Непомітно, на тло жало́бне.
Засвітила по три лампади од пристріту та злих людей.
Одігріла замерзлі руки і вдихнула тепло в холодне
білосніжно-криштальне серце, одімкнувши аж сто дверей.

Я прийшла, як писалось зверху. Поміж днів із дощу сирого.
У твої недосяжні мрії. У твої потаємні сни.
Я лишила сліди осінні десь на східцях старого порогу,
Де зима проводжає осінь, де мене виглядаєш ти...

Я прийшла

Людмила Галінська

#поезія Я прийшла ще така осіння у твою білосніжну по́ру. Без лукавих спокус та усмі́шок. І без фальші. Така, як є. Розігнала твої спокути жовтим листям по краю притвору. І молитись тебе навчила. І пізнала нутро твоє. Я прийшла, як приходять зорі. Непомітно, на тло жало́бне. Засвітила по три лампади од пристріту та злих людей. Одігріла замерзлі руки і вдихнула тепло в холодне білосніжно-криштальне серце, одімкнувши аж сто дверей. Я прийшла, як писалось зверху. Поміж днів із дощу сирого. У твої недосяжні мрії. У твої потаємні сни. Я лишила сліди осінні десь на східцях старого порогу, Де зима проводжає осінь, де мене виглядаєш ти... Я прийшла Людмила Галінська

1

283views

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added a photo

2025-11-25 06:12:14 ·

#поезія
ОСТАННІ АКОРДИ ОСННІ

Чаклунко Осене, красуне мила!
Сумне, змарніле личко вже твоє.
Немов втрачається магічна сила —
Позиції земні Душа здає.
Права космічні матінка-Природа
Свої диктує. Золотиста врода,

Освячена блакитним небокраєм
Розвіялась вітрами... Листопад
Сумний мотив на саксофоні грає,
Осінній настальгічно мріє сад...
Здається, світ увесь в зажурі нaче —
Холодними дощами небо плаче.

Сіріє смутком лик твій величавий —
Вже темно-бурштинóвим став увесь.
В багряно-помаранчеві заграви
За горизонтним небосхилом десь
Раніше спочивати йде рум'яне
Світило. В світ пізніше ранок встане.

Блукає світом сонна скрізь дрімота,
Холодним паром дихає Земля...
Космічні нáвстіж вчинені ворота —
Пора прощальна, ОСЕНЕ, твоя!
У Всесвіт помандруєш спочивати,
Але вернешся земної хати.

Летить мотив прощальний небокраєм —
Акорд останній Листопад їй грає..

Люба Курганська

#поезія ОСТАННІ АКОРДИ ОСННІ Чаклунко Осене, красуне мила! Сумне, змарніле личко вже твоє. Немов втрачається магічна сила — Позиції земні Душа здає. Права космічні матінка-Природа Свої диктує. Золотиста врода, Освячена блакитним небокраєм Розвіялась вітрами... Листопад Сумний мотив на саксофоні грає, Осінній настальгічно мріє сад... Здається, світ увесь в зажурі нaче — Холодними дощами небо плаче. Сіріє смутком лик твій величавий — Вже темно-бурштинóвим став увесь. В багряно-помаранчеві заграви За горизонтним небосхилом десь Раніше спочивати йде рум'яне Світило. В світ пізніше ранок встане. Блукає світом сонна скрізь дрімота, Холодним паром дихає Земля... Космічні нáвстіж вчинені ворота — Пора прощальна, ОСЕНЕ, твоя! У Всесвіт помандруєш спочивати, Але вернешся земної хати. Летить мотив прощальний небокраєм — Акорд останній Листопад їй грає.. Люба Курганська

1

282views

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added a photo

2025-11-25 06:11:34 ·

#поезія
НЕВЖЕ ЗИМА

А десь з-за гір прилинула зима,
Сипнула снігу щедро на світанні.
В пухкі перлини вкуталась земля
І падолист сльозився на прощання.

Мирослава Пукач
(Птася)

#поезія НЕВЖЕ ЗИМА А десь з-за гір прилинула зима, Сипнула снігу щедро на світанні. В пухкі перлини вкуталась земля І падолист сльозився на прощання. Мирослава Пукач (Птася)

1

184views

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added video General

2025-11-25 06:11:01 ·

#музика

#музика

1

217views 14Plays

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added a photo

2025-11-25 06:10:34 ·

#поезія
Я дала обіцянку собі, як була ще закохана в літо, —
Не зважати на осуд юрби та приймати іронію світу.
Не тремтіти од те́рпких образ, не ховати до серця цикути.
І минати калюжі й дощі, якщо можна це все оминути...

Я була молодою тоді. І так вірила в щирість молитви.
І ладнала червоним стібком білі крила з затятої битви.
То ходила босо́ніж до хмар, то варила чаї із рум'янку.
Не вдивлялась у люстро щодня, аби гратись в чиюсь забаганку.

Час летів, як завжди. Я летіла за часом, як вміла.
Закохавшись у осінь свою, оминати калюж вже не сміла.
Обіцянок тепер не даю. Помінялись думки й ідеали.
Іронічною стала до тих, хто об мене точив свої жала.

І живу дотепер, поміж днів з хризантемовим цвітом у косах.
Вірю в світло душі та у щирість молитви я вірю ще й досі.

Людмила Галінська

#поезія Я дала обіцянку собі, як була ще закохана в літо, — Не зважати на осуд юрби та приймати іронію світу. Не тремтіти од те́рпких образ, не ховати до серця цикути. І минати калюжі й дощі, якщо можна це все оминути... Я була молодою тоді. І так вірила в щирість молитви. І ладнала червоним стібком білі крила з затятої битви. То ходила босо́ніж до хмар, то варила чаї із рум'янку. Не вдивлялась у люстро щодня, аби гратись в чиюсь забаганку. Час летів, як завжди. Я летіла за часом, як вміла. Закохавшись у осінь свою, оминати калюж вже не сміла. Обіцянок тепер не даю. Помінялись думки й ідеали. Іронічною стала до тих, хто об мене точив свої жала. І живу дотепер, поміж днів з хризантемовим цвітом у косах. Вірю в світло душі та у щирість молитви я вірю ще й досі. Людмила Галінська

2

222views

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added video General

2025-11-25 06:09:01 ·

#мистецтво
Неймовірно гарно 👌👏

#мистецтво Неймовірно гарно 👌👏

1

247views 11Plays

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added video General

2025-11-25 06:07:40 ·

#поезія

#поезія

1

258views 7Plays

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added a photo

2025-11-25 06:07:16 ·

#поезія

ТАНЦІВНИЦЯ

У імлистій красі – ноти флірту,
Кожен теплу красу помічав.
Чепурний листопад йшов у хвіртку.

Сонях, ніби медове курча
Виглядав з-за старого паркану,
Вщент розсіював сизу печаль.

Милувались на осінь незнану,
На магічний і ніжний балет,
Що принади підкреслював панни.,

Падолист, і художник, й поет
Елегантну примітили кралю
І зав’язли у чарах тенет.

Наче фея вона танцювала!
Так граційно несла кожне па
Тонко, вишукано, досконало…

Зачарований став листопад,
Мов закляк з того дива у хвіртці.
Сторопів і щось ніс невпопад.

Як закоханий в юному віці
Позолоту в шаленстві зривав,
Від привабливої танцівниці
Глядачі розгубили слова…

Чайка Білоозерянська

#поезія ТАНЦІВНИЦЯ У імлистій красі – ноти флірту, Кожен теплу красу помічав. Чепурний листопад йшов у хвіртку. Сонях, ніби медове курча Виглядав з-за старого паркану, Вщент розсіював сизу печаль. Милувались на осінь незнану, На магічний і ніжний балет, Що принади підкреслював панни., Падолист, і художник, й поет Елегантну примітили кралю І зав’язли у чарах тенет. Наче фея вона танцювала! Так граційно несла кожне па Тонко, вишукано, досконало… Зачарований став листопад, Мов закляк з того дива у хвіртці. Сторопів і щось ніс невпопад. Як закоханий в юному віці Позолоту в шаленстві зривав, Від привабливої танцівниці Глядачі розгубили слова… Чайка Білоозерянська

1

477views

Please log in to like, share and comment!

Join

Language

Directory