#фонтани
“Садко” — символ Сум.
Каскадний фонтан Садко з’явився в Сумах у 1985 році, а у 2010 пройшов масштабну реконструкцію. Його прикрашає бронзова скульптура, спроєктована київським архітектором Євгеном Куліковим, що базується на слов'янських легендах про героя Садко.

Навколо фонтану — затишні лавки, з верхнього майданчика відкривається мальовничий краєвид Харківської вулиці. Неподалік — історична будівля 19 століття, яка колись була жіночою гімназією, а тепер належить Українській академії банківської справи.

Особливо казковим фонтан стає, коли вмикається підсвітка й вода сяє всіма барвами. Поруч також розташована популярна скульптура "Я люблю Суми", яка додає особливого шарму цьому місцю.

США не планують захищати миротворців на території України за умовами п'ятої статті НАТО, — МЗС Чехії

Вашингтон заявив, що іноземні сили, дислоковані в Україні, не повинні підпадати під дію статті.
#Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

Малу заклинило 😂

Вчителька з Київщини Оксана Сергієнко в перші дні війни жінка намагалась вивезти двох своїх молодших дітей на територію, підконтрольну українській владі
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
https://brovaryregion.in.ua/?p=42850

#тварини

100 ФАКТІВ ПРО КОТІВ.
ЦІКАВО ЗНАТИ.

https://youtu.be/wh1QMjpoaiw

2014.
Я ж таки сподівалася, що воно не настільки йобн…те…

Помилялася…

2022.
Я ж таки сподівалася, що воно не настільки йобн…те…

Помилялася…

В 2022 хотілося забитися в якийсь темний куток та голосити гучно, тривало, наскільки сил вистачить, як за померлим…

А не було можливості та часу…

Бо не можна було налякати дітей.
Діти повинні бачити поруч впевнену в собі, усміхненну матусю. Яка точно знає, що робить.

Бо оточуюча дійсність хотіла жерти, пити, даруйте, срати…

Бо в нашому напрямку вже висунулися родини Oxana Ivanets та Ірина Олександрова.
Й потрібно було швиденько готувати для них усіх «посадкові» місця та якусь їжу. Щоб смачно та побільше…

Телефонувати самій та відповідати на нескінченні виклики:
- Так. Цілі. Поки що. Ні. Я не знаю, що та як в нас відбуватиметься сьогодні ввечері або завтра?

Не в цей день.
Й не в наступні найближчі.
Прийшло усвідомлення, що все це - надовго…

Й з цим усвідомленням якось потрібно було вчитися жити…
Витягати себе з того темного кута, забороняти хотіти голосити, збирати дупу в купку, бровки хаткою…
Й щось робити.
Те, на що в тебе вистачить сил, можливостей та спроможностей…

2025.
Знов думки про те ж саме?
Та вони ж не настільки йобн…ті…

Й якось лячніше, ніж було в тих 2014, 2022…

Як навчала мене в дитинстві баба Надя?
Сподіваємося на краще, готуємося до гіршого?
То невсеремось.

Тривоги нескінченні оголошуються.
Сирени виють, аж захлинаються.
Україна живе.
Й житиме.

Автор вірша: vysotskyi_oleksandr.