#новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші. Ми рушили до похмурої, високої будівлі з вузькими, мов щілини, вікнами. Мене провели довгими коридорами, іноді зупиняючись. Усюди стояли озброєні вартові, що пильно стежили за кожним входом і виходом. Втеча звідси була приречена на провал. Залишалося тільки сподіватися, що мене просто допитають і відпустять. Кожен мій крок лунав, наче вирок. Кам’яна підлога, холодна тиша, байдужі погляди охоронців. Усе це стискало груди, не даючи вдихнути на повні легені. Це лише допит? Чи вже шлях до в’язниці? А може й до страти? Я знову й знову прокручував у голові розмову в порту. Чи не був надто незграбним у брехні? Чи не видав себе якимсь необережним словом, жестом, тоном? А якщо вони вже все знають? Якщо Оґірре повернувся і сказав більше, ніж я припускав? Якщо Лоренцо переконав свого дядька, що я — зрадник і пірат? Я тримав голову високо, але всередині все тремтіло. Та найбільше я боявся не за себе. Я хвилювався за них. За Фернандо і його товаришів. За те, що через мене їх вистежать, схоплять, кинуть за ґрати. Але найбільше — я боявся за неї. Селену... Чи не тримають її зараз у тому самому домі, як у золоченій клітці? Чи не вмовляє її маркіз дати згоду на шлюб із Лоренцо? А може, вже змусили? Може, вона вже не вільна? Я пам’ятав її очі — тоді, під час нашої останньої зустрічі. У них була рішучість… і страх. Вона не з тих, хто легко здається, але в цьому світі воля жінки часто нічого не варта. Її можуть зламати — тиском, брехнею, погрозами. Може, саме для цього мене й затримали? Щоб прибрати останню перешкоду на шляху до весілля? Якби тільки я міг побачити її ще раз. Почути її голос. Сказати, що не зрадив. Що все ще пам’ятаю кожен дотик, кожен її погляд… Мене могли засудити, ув’язнити, навіть убити. Але думка про те, що вона зараз, можливо, стоїть поруч із Лоренцо, змушена всміхатися, коли душа кричить, була для мене нестерпною. І найстрашніше те, що я нічим не міг їй допомогти. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/29 Приємного читання!!! Буду щиро радий коментарям! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

https://youtu.be/A5axfQtcpkU?si=0ASxvH3msWGC9Sa4

ТРЕНУЮТЬСЯ КРАСУНІ #спорт @спорт #спорт_sports #спорт_відео #Brovarysport @Brovarysport #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news

#традиції 25 березня- Благовіщення Пресвятої Богородиці. Свято Благовіщення одне із найбільших весняних свят. Слово "Благовіщення" означає добру, радісну звістку про те, що почалось звільнення роду людського від гріха і вічної смерті. В церкві в цей день святять проскури, а господарі в Україні випускають із хлівів тварин, щоб чули весну. На Благовіщення дівчата біля церкви танцюють перший весняний хоровід - "кривий танець". Якщо на Благовіщення дівчина, йдучи по воду, знайде квітучий первоцвіт — цього ж року вийде заміж. А та, яка хоче стати гарнішою, має налити в миску холодної води, пустити плавати первоцвіт (пролісок) і вмитися цією водою. Кажуть, що на Благовіщення птахи гнізда не в’ють і не несуться. «Благовіщенське яйце під курку не кладуть». До Благовіщення майже ніколи не починали робіт на землі, «бо ще Бог землю не благословив». Не сіяли розсаду і навіть боялися випадково взяти насіння в руки. Говорили, що коли торкнутися бурякового насіння, то виросте не солодкий буряк, а гірка редька. Вважали, що на Благовіщення Бог «розмикає» землю і, розкривши небеса, нахиляє голову до самої землі, щоб зігріти її Своїм диханням. Гуцули вірили, що лише після цього всіляка живність, яка на зиму ховається, вилазить наверх. Мабуть, тому й не дозволялися в цей урочистий день жодні сільськогосподарські роботи. На Лівобережжі казали, що цього дня Бог благовістить землю для сівби. Тому після свята вже можна було сіяти, а на Благовіщенському тижні слід було завершити оранку під ярину. Цей тиждень називали ще «вдовин плуг», себто дні, коли громадою орали поле родинам, де не було господаря, — вдовам і сиротам. Після перших трьох днів свята починали займатися капустою. Вважалося, що для неї — чи не найважливішої городньої рослини в українців — це найсприятливіша пора. Перебирали капусту в льохах, сіяли розсаду. Зазвичай готували і страви з капусти: тушковану капусту, капусняк, капустяники, завиваники з капусти та інше. Свято це майже завжди припадає на Великий піст, але в деяких регіонах України вважають за можливе цього дня не поститися суворо, а отже готують вареники з сиром, баби-запіканки на маслі та яйцях, інші скоромні (проте не м’ясні, а лише молочні!) страви. Та все ж віддають перевагу пісним гречаним чи пшоняним голубцям, гречаникам, гречаним пампушкам з часником, пирогам, драглям з риби, картопляникам і дерунам з грибною підливою тощо. Мороз на Благовіщення віщував, що вродять огірки; якщо лежав сніг, чекали неврожайного літа. Казали: «Яка погода на Благовіщення, така буде й на Великдень». Ранковий туман обіцяв велику весняну повінь, а гарна погода — щедрий урожай.

https://www.youtube.com/live/fXq4ZM95-j0?si=bglHIkMePX7JWIPx

Неймовірний хлопчик

#GoranBregovic