#історія #особистості 🖋️ Недовгий політ: Григорій Косинка — майстер новели, розстріляний системою 🥀 29 листопада 1899 року на Київщині, у селі Щербанівка, народився Григорій Стрілець, більш відомий під літературним псевдонімом Григорій Косинка. Його творчий шлях був коротким і яскравим, як спалах, а його трагічна доля стала символом для цілого покоління української культури — «Розстріляного відродження». Майстер психологічного імпресіонізму 💭 Косинка був передусім майстром психологічної новели. Він не прагнув до епічних полотен, натомість зосереджуючись на внутрішніх конфліктах та переживаннях своїх героїв. Його стиль був лаконічним, насиченим і часто мав імпресіоністичний відтінок. Косинка умів кількома влучними фразами чи деталями передати глибокий настрій чи незворотні зміни, що відбувалися в душі людини, загнаної в кут жорстокими реаліями революційних і постреволюційних років. Головна тема його творчості — доля українського селянина та інтелігента, що опинився між молотом і ковадлом. Герої Косинки часто є свідками або жертвами терору, революційної непевності та ідеологічного тиску. Його новели, такі як «На золотих богів», «Фауст», «Політ», відзначалися високою художньою якістю, але водночас не вписувалися в ідеологічно примітивні рамки «пролетарського реалізму». Фатальна невідповідність ⚔️ Художній талант та інтелектуальна чесність Косинки вступали в конфлікт із тоталітарною системою, яка вимагала від митців не правди, а пропаганди. З кінця 1920-х років його почали критикувати за «ідеологічні хитання», «незрозумілість» та «песимізм». Він відмовлявся оспівувати колективізацію чи партійне будівництво, залишаючись вірним складній і часто трагічній правді про життя народу. Розстріляне Різдво 😔 У листопаді 1934 року, під приводом участі в «антирадянській терористичній організації», Григорія Косинку було заарештовано. Його, разом із іншими видатними діячами культури (зокрема, з письменниками Дмитром Фальківським та Олексою Влизьком), засудили до розстрілу. Вирок був виконаний 15 грудня 1934 року у Києві. Ця трагічна дата стала однією з перших у масовій хвилі репресій, яка згодом змела майже всю еліту українського Відродження. Попри невеликий обсяг написаного, Косинка залишив по собі літературний спадок, який вивчається як еталон короткої прози, що відображає всю складність та трагізм епохи.

В рамках Всеукраїнських змагань з легкої атлетики, присвячені памяті Заслуженого тренера України Тумасова Ю.М. @matvey_pv оновив особистий рекорд у стрибках з жердиною Матвій Строгалєв @matvey_pv, який влітку показав результат 4.00 на повітрі у стрибках з жердиною і тим самими перестрибав Дуплантіса у цьому віці, вчора знов подолав висоту 4 метри, але на змаганнях в приміщенні. Топовий початок сезону, чемп 🇺🇦🫰🏻 #спорт #спорт_sports #Brovary_sport #Броварський_спорт @Brovarysport #world_sport #athletics #Легка_атлетика ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Ви тута?...

Знаменита фотографія Гарольда Едгеттона "Bullet through Playing Card" (Куля, що пробиває гральну карту) була зроблена в 1964 році і стала одним з найвідоміших прикладів високошвидкісної зйомки XX століття. Для створення кадру Едгертон використав стробоскопічний спалах із експозицією близько однієї мільйонної частки секунди. Це дозволило «заморозити» момент, коли куля прорізає карту, не встигнувши її зім'яти. На знімку видно найдрібніші деталі: уламки паперу, чіткий силует кулі та рівний зріз гральної карти. Фотографія швидко набула статусу символу «зупиненої миті» і стала класикою наукової та художньої фотографії, показавши, що камера здатна фіксувати те, що людське око не встигає вловити.

#історія #особистості 🌾 Батько української прози: Два обличчя Григорія Квітки-Основ'яненка (1778) 📜 Сьогодні ми згадуємо Григорія Федоровича Квітку-Основ'яненка, людину, яка не просто писала, а фактично створила українську художню прозу. Народившись 29 листопада 1778 року у слободі Основа під Харковом (звідки й походить його псевдонім), він успадкував старовинне козацьке прізвище і, що важливіше, прагнення до національного самовираження. Легітимізація "мужицької мови" 🗣️ На початку XIX століття українська мова в літературі вважалася придатною лише для бурлеску, віршування або фарсів. Квітка-Основ’яненко кинув виклик цьому стереотипу. Його мета була амбітною: довести, що українською можна писати не лише про смішне, а й про «ніжне та зворушливе». Це прагнення він реалізував у повісті «Маруся». Це була перша повноцінна сентиментальна повість українською мовою, де ідеалізовано зображувалися селянські звичаї та побут. Хоча сучасна критика іноді дорікає «Марусі» за надмірну ідеалізацію, її значення для історії літератури неможливо переоцінити: вона легітимізувала українську мову як повноцінну мову прози в очах інтелігенції, включаючи навіть такого критика, як Віссаріон Бєлінський. Від сентименталізму до гострої сатири 🧙‍♀️ Однак Квітка був не лише майстром сльози та ідеалізації. Його талант мав і протилежне, набагато гостріше, обличчя — сатиричне. Найяскравішим прикладом є «Конотопська відьма» (1833), твір, який на рівні з «Енеїдою» Котляревського став еталоном українського гумору. У цій повісті Квітка блискуче поєднує народний гумор, демонологію та гостру сатиру на: * Бюрократію: безглузді й хабарницькі чиновники (сотник Забрьоха). * Невігластво: віра в забобони та легкість, з якою маніпулюють людьми. * Церковний фанатизм: гротескні образи дяків та писарів. Громадський діяч і меценат 🎭 Квітка-Основ'яненко був не лише письменником, але й активним громадським діячем Харкова: директором театру, одним із засновників Харківського університету (хоча навчання там не завершив) та благодійником. Його літературна праця була частиною ширшої мети — утвердження української культури та ідентичності. Саме ця подвійність — здатність зворушувати та висміювати, ідеалізувати та критикувати — робить Григорія Квітку-Основ'яненка однією з найвпливовіших фігур українського Відродження, яка проклала дорогу для поколінь наступних прозаїків.

#історія #події 🇺🇦 Від козацької булави до символу влади: Затвердження Президентських клейнодів (1999). Після здобуття незалежності Україна потребувала не лише нової Конституції та інститутів, але й власних, укорінених у багатовіковій історії символів влади. Ці символи, або клейноди, мали наголошувати на тяглості державності від часів Київської Русі та Козаччини, а не починати історію з чистого аркуша. 29 листопада 1999 року, у розпал першої хвилі державотворення, Президент Леонід Кучма підписав Указ № 1507/99, який юридично закріпив чотири офіційні символи глави держави, надавши їм протокольного значення: 1. Прапор (штандарт) Президента України 🚩 Це синій квадрат із золотим Тризубом у центрі, оточеним рослинним орнаментом. Прапор є офіційним знаком, що підіймається над місцем перебування Президента та використовується під час урочистих церемоній. 2. Знак Президента України (Колар) 🏅 Найбільш історично насичений елемент. Це орденський ланцюг, який глава держави одягає під час інавгурації та інших особливо урочистих подій. Його ланки — медальйони — містять ключові віхи української історії: Тризуб, золотий нагрудний скіфський елемент (пектораль), золота гривня часів Київської Русі та Київська зірка. Це пряма візуальна лінія від найдавніших культур на українських землях до сучасної держави. 3. Гербова печатка Президента 📜 Використовується для засвідчення підпису Президента на грамотах, дипломах та офіційних документах. Вона містить малий Державний Герб України (Тризуб), оточений написом «Президент України». 4. Булава Президента України 🛡️ Не варто плутати з бойовою зброєю: ця булава є символом влади, що має наскрізне історичне значення в Україні. Вона відсилає до традицій гетьманів та козацьких отаманів, символізуючи військову та політичну суверенність. Президентська булава виготовлена з позолоченого срібла та оздоблена дорогоцінними металами. Її вершина прикрашена золотим картушем з гравійованим написом «Orbis terrarum». Запровадження цих клейнодів 29 листопада 1999 року стало важливим етапом у формуванні національної ідентичності та державного протоколу, демонструючи світові, що українська влада успадковує традиції величних історичних епох.

#історія #події 🗺️ Голосування, що розділило землю: Резолюція ООН 181 і Палестинський план 🗳️ 29 листопада 1947 року в історії Близького Сходу настала точка неповернення. У цей день молода Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй, створена лише двома роками раніше, ухвалила доленосну Резолюцію 181, відому як План розділу Палестини. Голосування відбувалося під неймовірним дипломатичним тиском і стало спробою вирішити конфлікт, який Британська імперія, що відмовлялася від свого мандата, вже не могла контролювати. Карта двох держав, одного міста 📏 План передбачав поділ території Палестини, що перебувала під британським управлінням, на дві незалежні держави — арабську та єврейську. При цьому євреям, які тоді складали близько третини населення, виділялося близько 56% території. Це пояснювалося наявністю великих незаселених пустельних районів у зоні, відведеній єврейській державі. Священне місто Єрусалим не мав належати жодній зі сторін: він отримував особливий статус corpus separatum (окрема одиниця) під міжнародним управлінням ООН. Дипломатична драма 🎭 Фінальне голосування було напруженим: 33 держави підтримали резолюцію (зокрема, США та, що стало великим сюрпризом для Заходу, Радянський Союз), 13 виступили проти (усі арабські країни та Індія), і 10 утрималися. Це означало, що план набрав необхідні дві третини голосів. Дві реакції і початок війни Наслідки голосування були миттєвими та полярними. * Єврейська громада (Ішув) святкувала. Незважаючи на те, що план був недосконалим і вимагав територіальних компромісів, він надавав міжнародне правове обґрунтування для створення власної держави після століть поневірянь. * Арабські лідери та більшість арабських держав категорично відкинули резолюцію. Вони вважали, що ООН не має права розпоряджатися їхньою землею та що план несправедливо ігнорує права палестинської арабської більшості. Відмова арабської сторони призвела до негайного зростання насильства та громадянської війни, яка переросла у Арабо-ізраїльську війну 1948 року. Резолюція 181, задумана як план мирного поділу, стала фактично юридичним початком одного з найтриваліших та найскладніших геополітичних конфліктів сучасності.

В Броварах під час сьогоднішньої нічної атаки шахед поцілив у картингову трасу в ТРЦ «Термінал» #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #sport #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport @Brovarysport #Brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#історія #події 🧊 Крила над білою безоднею: Як Річард Берд підкорив Південний полюс ✈️ Антарктида 1929 року залишалася останнім справжнім фронтиром, доступним лише для найбільш витривалих дослідників-пішоходів. Проте американський військово-морський офіцер та легендарний авіатор Річард Берд мав інший план. У його крижаному таборі «Маленька Америка» (Little America) на шельфовому льодовику Росса стояв тримоторний літак «Форд» на прізвисько «Флойд Беннетт» — інструмент, який мав змінити полярну історію. Виклик Королеви Мод ⛰️ 28 листопада 1929 року Берд та його команда (пілот Бернт Бальчен, радист Гарольд Джун та фотограф Ешлі Маккінлі) піднялися в повітря. Їхня місія: подолати 2500 кілометрів до географічного Південного полюса і назад. Головна перешкода була не в відстані чи холоді, а в Королеві Мод — гігантському хребті, чиї вершини здіймалися на висоту понад 4500 метрів. Щоб подолати ці льодяні піки, літаку потрібно було піднятися на безпрецедентну для того часу висоту в умовах розрідженого антарктичного повітря. Коли літак почав втрачати потужність, Берд зіткнувся з критичним рішенням: обернутися або полегшити машину, пожертвувавши життєво необхідним запасом. Жертовний вантаж 📦 Командир наказав викинути все зайве. З літака полетіли важкі мішки з провізією та запасами — буквально їжа, необхідна для виживання, якщо доведеться сідати аварійно. Це був момент, коли точний розрахунок і віра в техніку перемогли страх. Зменшивши вагу, «Флойд Беннетт» ледве, але зміг набрати потрібну висоту та перелетіти гірський бар’єр. У точці 90° південної широти 🧭 Наступного дня, 29 листопада 1929 року, о 01:25 за Гринвічем, екіпаж підтвердив: вони перетнули Південний полюс. Берд, як справжній патріот, скинув донизу американський прапор, закріплений каменем, що символізувало завершення місії. Хоча формально полюс був підкорений по повітрю ще до повернення, саме цей день закріпив його ім’я в історії. Політ Берда відкрив еру повітряної розвідки Антарктиди та довів: навіть найвіддаленіші куточки планети більше не є недосяжними. Він став героєм, який замінив сані та собачі упряжки на крила — і цим назавжди змінив формат полярних експедицій.

Зберігайте і користуйтеся 🫶 #продукти