«Це антиконституційно»: у ВР розкритикували ідею директора НАБУ обирати Генпрокурора на конкурсі
 
Нардеп Сергій Власенко заявив, що ініціатива директора НАБУ Семена Кривоноса щодо обрання Генерального прокурора на конкурсі суперечить Конституції та є незаконною. Згідно із Основним законом (ст. 131-1), Генпрокурора призначає і звільняє Президент за згодою Верховної Ради.
 
Директор НАБУ має займатися розслідуваннями, а не «лізти в політику».
 
«Кривонос забув про Конституцію. Це не його питання. Я за такі зміни голосувати не буду — це неконституційно і незаконно», — наголосив парламентар.
 
Він також розкритикував конкурсну систему, яка неодноразово показала повну неефективність — на відміну від першого «золотого складу» Конституційного Суду, сформованого без конкурсів.
 
Окремо Власенко заявив, що в НАБУ плутають незалежність із безконтрольністю.
 
«Кривонос сьогодні повністю безконтрольний і дозволяє собі політичні поради. У будь-якій країні керівника правоохоронного органу звільнили б за такі заяви за п’ять хвилин», — додав він.
 
Також Власенко розкритикував «антикорупційну вертикаль», яку, за його словами, «кришують активісти», а європейські партнери «потакають, роблячи вигляд, що це ефективна модель».
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО СПОРТУ
Зимова ковзанка на київському стадіоні «Динамо».
1977 рік.
#history_of_Ukraine #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини #Україна #Новини_України

#поезія

Не хлібом єдиним — ще словом і світлом,
ще тим, що не видно, та гріє розквітло.

Не хлібом єдиним — ще волею впалою,
що встала — без зброї, без натовпу, сталою.

Не хлібом єдиним — ще шрамом на спині,
що носить не злобу, а пам’ять про днини.

Не хлібом єдиним — ще спогадом чистим,
де мати мовчить над обличчям пречистим.

Не хлібом єдиним — ще кров’ю без слави,
що в землю ввійшла, мов невидима справа.

Не хлібом єдиним — ще серцем, що било,
і в мить, коли темно — тримало
щосили.

КОЛИ ТЕБЕ НАРЕШТІ БУДУТЬ ГОДУВАТИ

Нещодавно на аукціоні в інтернеті мені трапилась книжка "Кремінь" Григорія Сагайдака. Я вирішила її купити і прочитати, бо в інтернеті його віршів я не знайшла, а земляк все ж таки)
Трохи про автора з Вікипедії

Григорій Іванович Сагайдак народився10 лютого 1925 року в с. Вигурівщина — український поет, педагог, краєзнавець, громадський діяч, дисидент.

Під час Другої Світової війни був вивезений на примусові роботи до Німеччини. За спробу втечі відбував з 1942 по 1945 рік покарання в концтаборі Маутхаузен.
З 1945 по 1949 рік служив у лавах Радянської Армії за кордоном (Австрія, Угорщина, НДР).
Після демобілізації працював на підприємствах міста Києва та навчався в Київському державному університеті на філологічному факультеті.
Після закінчення в 1970 році університету працював учителем у школі – викладав мову та літературу.

Займався літературною діяльністю – писав вірші, прозові твори, а також краєзнавчі нариси.
Публікувався в періодичних виданнях, у збірниках «Боян» та «З облоги ночі». Окремими книгами вийшли романи «Горицвіт із попелу» та «Кремінь».
Був прийнятий до Спілки письменників України.

У 1960-1970 роки Григорій Сагайдак збирав у себе вдома національно свідому молодь, де спільно читали та обговорювали історію України Грушевського, Аркаса, самвидав Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?». Належав до проводу підпільної патріотичної групи. Був репресований.

Григорій Іванович Сагайдак протягом багатьох років займався активною громадською роботою, був членом Конгресу української інтелігенції та заступником голови Товариства репресованих Ватутінського району міста Києва.

Помер Григорій Іванович Сагайдак 23 жовтня 2005 року, похований на Лісовому кладовищі Києва.