СЛЬОЗИ СЕРПНЯ
Заплакав серпень, бо не хоче йти,
Зостався день, щоб з нами попрощатись,
З арени треба вже йому зійти,
Та дуже він не хоче розставатись.
А сльози ллє, наче немовля,
І небо все у хмари затягнулось,
Побачив осінь він іще здаля,
Його прощання кожного торкнулось.
Ридає він, голосить навкруги,
В симфонії дощу – слова прощання,
З ним відцвітуть й петрові батоги,
Мов пісня лебедина це остання.
Він плаче так, немов мале дитя,
І слів розради нам не підібрати,
За ним побачим брами закриття,
А іншу буде осінь відкривати.
Сльозина кожна, мов останній дзвін,
Останнє слово, подих і зітхання,
Хоч був коротким, та чудовим він,
Але піде́ і бу́де розставання.
Піде́ в минуле, та зали́шить слід,
Нас обвивав своєю пелено́ю,
Він сльози ллє і наче трохи зблід,
Й піде́ від нас він слі́зною ходою.
29.08.2021 р.
© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2021
Свідоцтво про публікациію№121083107341
#Вірші_поезія_серпень_літо
Королева Гір Клавдія Дмитрів
СЛЬОЗИ СЕРПНЯ
Заплакав серпень, бо не хоче йти,
Зостався день, щоб з нами попрощатись,
З арени треба вже йому зійти,
Та дуже він не хоче розставатись.
А сльози ллє, наче немовля,
І небо все у хмари затягнулось,
Побачив осінь він іще здаля,
Його прощання кожного торкнулось.
Ридає він, голосить навкруги,
В симфонії дощу – слова прощання,
З ним відцвітуть й петрові батоги,
Мов пісня лебедина це остання.
Він плаче так, немов мале дитя,
І слів розради нам не підібрати,
За ним побачим брами закриття,
А іншу буде осінь відкривати.
Сльозина кожна, мов останній дзвін,
Останнє слово, подих і зітхання,
Хоч був коротким, та чудовим він,
Але піде́ і бу́де розставання.
Піде́ в минуле, та зали́шить слід,
Нас обвивав своєю пелено́ю,
Він сльози ллє і наче трохи зблід,
Й піде́ від нас він слі́зною ходою.
29.08.2021 р.
© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2021
Свідоцтво про публікациію№121083107341
#Вірші_поезія_серпень_літо
Королева Гір Клавдія Дмитрів
Українська
English
