Принесли вам відео про культові фільми, які з тріском провалися у прокаті. Але стали легендарними. "Той, хто біжить по лезу 2049", "Реквієм по мрії", "Євротур" і навіть славнозвісна (чи, може, сумнозвісна, це вже як подивитися) "Кімната" від Томі Вайзо - всі ці стрічки згадані у цьому ролику. Ну і ще декілька, тож приємного перегляду. #Коло_Кіно #Прокіно

Вечори створені для магії… і трошки мрій. #настрій #момент #стиль #атмосфера #деталі #світло #тепло #затишок #собі #люблюце #естетика #мояісторія #почуття #гарнийдень #спогади

Як творчі конфлікти та фінансові труднощі зруйнували аніме «Його та її обставини» Аніме «Його та її обставини» (Kare Kano), яке побачило світ в 1998 році, обіцяло стати новаторською адаптацією шьоджьо-манґи Масамі Цуди. Режисер Хідеякі Анно, відомий своєю роботою над «Євангеліоном», прагнув надати серіалу глибину, використовуючи експериментальний стиль, акцентуючи увагу на психології персонажів та використовуючи нестандартні візуальні прийоми. Однак після 18-ї серії Анно залишив проєкт через творчі розбіжності з авторкою манґи. Цуда бажала драматичності, тоді як Анно надавав перевагу комедії та експериментам. Їхнє бачення історії розходилося, що призвело до напруженості в команді. Додатково, обмеження з боку телеканалу TV Tokyo після інциденту з «Покемоном» та фінансові труднощі студії Gainax призвели до зниження якості анімації в останніх епізодах. Студія була змушена економити, що помітно відобразилося на фінальних серіях. Як результат, серіал закінчився без належного фіналу, лишивши глядачам відчуття незавершеності. Незважаючи на те, що перші 18 епізодів вважаються зразком шкільної романтики, продовження історії стало малоймовірним через конфлікти між студією та авторкою. Ця історія слугує нагадуванням про те, як творчі амбіції та зовнішні обставини можуть впливати на долю навіть найперспективніших проєктів. Взято з тг-каналу UAanimeNews: https://t.me/c/1634654925/13458

#тварини Акула-нянька атлантична: нянька чи просто ледача рибина? 🙂 Ginglymostoma cirratum — це, мабуть, найспокійніша акула в океані, яка могла б виграти конкурс на звання "найменш страшного хижака". Забудьте про голлівудські стереотипи з гострими зубами та драматичною музикою — ця акула виглядає так, ніби її життєва мета полягає в тому, щоб валятися на дивані (чи то на морському дні) і дивитися серіали про рибок. Назва "нянька" звучить мило, але не поспішайте уявляти її з підгузками та пляшечкою для годування. Існує версія, що англійське "nurse shark" походить від старого слова "nusse", що означало щось на кшталт "ліниво повзати". І справді, акула-нянька — це справжній майстер релаксу. Вона може годинами лежати на дні, іноді навіть дозволяючи дайверам погладити її, ніби вона якийсь морський кіт. Але не розслабляйтесь занадто: якщо наступити їй на хвіст (буквально чи в переносному сенсі), вона все ж може цапнути. Її укус не смертельний, але ви точно відчуєте, що нянька не в настрої. Ця акула — справжній гурман дна: креветки, краби, молюски — усе, що не вимагає погоні. Її маленькі зуби більше схожі на тертку, ніж на гострі кинджали, тож вона просто всмоктує їжу, як морський пилосос. А ще в неї є вуса — не для краси, а щоб шукати закуску в піску. Виглядає це так, ніби вона нюхає океанське дно в пошуках загубленого бутерброда. Живе акула-нянька в теплих водах Атлантики, від Карибів до берегів США, і, здається, її девіз: "Навіщо поспішити, якщо можна поплавати повільно?" Вона не мігрує на тисячі кілометрів і не полює на китів — їй вистачає локального "фастфуду". А ще вона вміє дихати, лежачи на місці, що робить її чемпіоном серед акул у номінації "найменше зусиль для виживання". Отже, якщо ви шукаєте символ спокою і філософського підходу до життя, акула-нянька атлантична — ваш ідеальний приклад. Вона доводить, що навіть у світі хижаків можна бути просто... нянькою, яка нікуди не поспішає!

https://youtu.be/DB5YcRnYRs4?si=A-NN_YIDA47PJfSl

До вашої уваги подорож часом у смерть УНР, і її останній подих виступами республіканської капели Олександра Кошиця, що роками потім носився по світу, фарбуючи все у синьо-жовтий.