• 21-річного хлопця у Відні закатували син українського посла та колишній одеський митник, заради доступу до криптогаманця, — ЗМІ.
    У ніч з 25 на 26 листопада у Відні було вбито Данила Кузьміна. Його катували чотири години, а потім спалили живцем заради 200 тисяч доларів. Очевидно сподіваючись на безкарність. Покидьками виявилися 19-річний Богдан Ринжук і 45-річний Олександр Агоєв.
    Мати Ринжука — діючий посол України в Болгарії Олеся Ілащук. Батько — впливовий буковинський бізнесмен Іван Ринжук з десятками компаній.
    Агоєв — колишній працівник Одеської митниці, якого свого часу позбавили батьківських прав через жорстоке поводження.
    Це історія про те, як люди з впливом виховують покидьків, які вважають, що їм усе можна. Тому що зараз вони, найімовірніше, використають усі свої ресурси і вплив для захисту. Але розслідування має бути справедливим.
    Ми не дамо це замʼяти. Слідкуйте, ще будуть деталі!
    Вбивця 21-річного українця у Відні мав квартиру 33 кв.м, але мріяв про шикарне життя. Після злочину у нього знайшли $90 тисяч, — ЗМІ.
    45-річний Олександр Агоєв працював на Одеській митниці — про це свідчать дані його декларації. З 2005 по 2015 рік Агоєв був одружений. Від цього шлюбу має доньку. У 2016 році його було позбавлено батьківських прав. Він відомий своєю схильністю до жорстокого поводження з тваринами, актами домашнього насильства та знущання над дітьми.
    Тобто нелюд існував у соціумі, і навіть був допущений до державного апарата. Пишуть, що зараз він сподівається на старі зв'язки, щоб звірство зійшло йому з рук.
    У власності Агоєва є однокімнатна квартира площею 33,3 кв.м. в Одесі. Скромне житло для такої амбітної «людини». Тому, погань, очевидно не посоромилась відібрати чуже життя, щоб покращити своє.
    Далі буде.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    21-річного хлопця у Відні закатували син українського посла та колишній одеський митник, заради доступу до криптогаманця, — ЗМІ. У ніч з 25 на 26 листопада у Відні було вбито Данила Кузьміна. Його катували чотири години, а потім спалили живцем заради 200 тисяч доларів. Очевидно сподіваючись на безкарність. Покидьками виявилися 19-річний Богдан Ринжук і 45-річний Олександр Агоєв. Мати Ринжука — діючий посол України в Болгарії Олеся Ілащук. Батько — впливовий буковинський бізнесмен Іван Ринжук з десятками компаній. Агоєв — колишній працівник Одеської митниці, якого свого часу позбавили батьківських прав через жорстоке поводження. Це історія про те, як люди з впливом виховують покидьків, які вважають, що їм усе можна. Тому що зараз вони, найімовірніше, використають усі свої ресурси і вплив для захисту. Але розслідування має бути справедливим. Ми не дамо це замʼяти. Слідкуйте, ще будуть деталі! Вбивця 21-річного українця у Відні мав квартиру 33 кв.м, але мріяв про шикарне життя. Після злочину у нього знайшли $90 тисяч, — ЗМІ. 45-річний Олександр Агоєв працював на Одеській митниці — про це свідчать дані його декларації. З 2005 по 2015 рік Агоєв був одружений. Від цього шлюбу має доньку. У 2016 році його було позбавлено батьківських прав. Він відомий своєю схильністю до жорстокого поводження з тваринами, актами домашнього насильства та знущання над дітьми. Тобто нелюд існував у соціумі, і навіть був допущений до державного апарата. Пишуть, що зараз він сподівається на старі зв'язки, щоб звірство зійшло йому з рук. У власності Агоєва є однокімнатна квартира площею 33,3 кв.м. в Одесі. Скромне житло для такої амбітної «людини». Тому, погань, очевидно не посоромилась відібрати чуже життя, щоб покращити своє. Далі буде. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    519переглядів
  • 129переглядів
  • https://www.youtube.com/live/IRhXe2GW6_M?si=KcXtGiXRh6JVl6sQ
    https://www.youtube.com/live/IRhXe2GW6_M?si=KcXtGiXRh6JVl6sQ
    194переглядів
  • #поезія
    Іду в дитинство...хто іде зі мною?
    Де старий хлів ,де з вишнями садки,
    Де старші люди з простені старої,
    Тряпки робили й ткали килимки...

    Піду туди, де полем спіле жито,
    Де карасями повняться ставки,
    Де цілий день могли ми просидіти,
    Й дивитись як пливуть хмарок клубки.

    Піду в дитинство, де весна,калюжі,
    Де лише сміх дитячий по селі,
    Піду туди, бо захотілось, дуууже,
    Там де млинці з шкварками на столі.

    Чому ви стали, ну ходімо прошу,
    Як хочете, а я собі піду,
    Туди ,де були модними галоши,
    І років сорок нашому пальту.

    Піду туди, де цілий день весною
    Ми босяком промокші по дощі
    Зібралися селянською юрбою
    Трясем дерева й ловимо хрущі.

    Піду туди, де пахне сухе сіно,
    Хтось вже сміється, каже - це слова,
    А я пішла, бо хочу туди сиииильно
    Де ранком пахне скошена трава.

    Невже лиш я? невже таких немає?
    Хто хоче повернутися туди?
    Де мама в пічку дрова підкладає,
    А з печі пахнуть сушені гриби...

    Де замість часів півень кукурікав,
    І всіх хозяйок з ранечку будив,
    Де на горищі з трав сушились ліки,
    Ну хто признайтесь чай такий не пив?

    Піду туди, підуууу, хоч на хвилину,
    Дитинства друзів поверну там всіх,
    Мої думки... хіба ж я в тому винна?
    Невже осудить хтось? і скаже, гріх.

    Вернусь туди, де я мала дитина,
    Там де корів прив'язують за пліт,
    Піду туди... Бо хочу дуже сииильно,
    Бо просто не була там сорок літ.😊

    Валентина Федорчук

    Дорога в дитинство
    #поезія Іду в дитинство...хто іде зі мною? Де старий хлів ,де з вишнями садки, Де старші люди з простені старої, Тряпки робили й ткали килимки... Піду туди, де полем спіле жито, Де карасями повняться ставки, Де цілий день могли ми просидіти, Й дивитись як пливуть хмарок клубки. Піду в дитинство, де весна,калюжі, Де лише сміх дитячий по селі, Піду туди, бо захотілось, дуууже, Там де млинці з шкварками на столі. Чому ви стали, ну ходімо прошу, Як хочете, а я собі піду, Туди ,де були модними галоши, І років сорок нашому пальту. Піду туди, де цілий день весною Ми босяком промокші по дощі Зібралися селянською юрбою Трясем дерева й ловимо хрущі. Піду туди, де пахне сухе сіно, Хтось вже сміється, каже - це слова, А я пішла, бо хочу туди сиииильно Де ранком пахне скошена трава. Невже лиш я? невже таких немає? Хто хоче повернутися туди? Де мама в пічку дрова підкладає, А з печі пахнуть сушені гриби... Де замість часів півень кукурікав, І всіх хозяйок з ранечку будив, Де на горищі з трав сушились ліки, Ну хто признайтесь чай такий не пив? Піду туди, підуууу, хоч на хвилину, Дитинства друзів поверну там всіх, Мої думки... хіба ж я в тому винна? Невже осудить хтось? і скаже, гріх. Вернусь туди, де я мала дитина, Там де корів прив'язують за пліт, Піду туди... Бо хочу дуже сииильно, Бо просто не була там сорок літ.😊 Валентина Федорчук Дорога в дитинство
    2
    1Kпереглядів
  • https://www.youtube.com/live/zZDaCVTdFLE?si=WXuSa-jHYFm0CCnC
    https://www.youtube.com/live/zZDaCVTdFLE?si=WXuSa-jHYFm0CCnC
    264переглядів
  • 111переглядів
  • 1
    108переглядів
  • 117переглядів
  • 1
    101переглядів
  • 102переглядів