#поезія
Я згадую тебе... і твої руки,
Солодкі, мов нектар, п'янкі вуста.
Без тебе я терплю душевні муки
І скриня щастя зовсім щось пуста.
Мені давав ти неосяжні крила.
Для мене ти цілий безмежний світ.
Тебе сама, сама я відпустила
Та мрії линуть знову у політ.
І знов приходять в сни минулі весни
І наші романтичні вечори.
Здається, в серці все от-от воскресне,
Як знову не нагрянуть холоди.
Я згадую тебе... вже тільки згадки.
На все давно поставлена печать.
Не думалось колись, не було й гадки,
Що прийде в серце туга і печаль.
Що згубляться десь почуття любові,
Які раніш палали, мов вогонь.
Були ми вдвох на все в житті готові.
Мої не випускав з своїх долонь.
Тулив мене до серця, наче квітку,
Яка для тебе розцвіла в саду.
Було нам добре разом взимку... влітку...
...Лиш спогади у серці бережу.
Оксана Козак
#поезія
Я згадую тебе... і твої руки,
Солодкі, мов нектар, п'янкі вуста.
Без тебе я терплю душевні муки
І скриня щастя зовсім щось пуста.
Мені давав ти неосяжні крила.
Для мене ти цілий безмежний світ.
Тебе сама, сама я відпустила
Та мрії линуть знову у політ.
І знов приходять в сни минулі весни
І наші романтичні вечори.
Здається, в серці все от-от воскресне,
Як знову не нагрянуть холоди.
Я згадую тебе... вже тільки згадки.
На все давно поставлена печать.
Не думалось колись, не було й гадки,
Що прийде в серце туга і печаль.
Що згубляться десь почуття любові,
Які раніш палали, мов вогонь.
Були ми вдвох на все в житті готові.
Мої не випускав з своїх долонь.
Тулив мене до серця, наче квітку,
Яка для тебе розцвіла в саду.
Було нам добре разом взимку... влітку...
...Лиш спогади у серці бережу.
Оксана Козак
Українська
English
