#дати #свята Маланка та Щедрий вечір: Коли коза стає зіркою, а господарі — меценатами 🐐✨ Якщо ви думали, що карнавали бувають лише в Ріо, то ви просто ніколи не бачили справжньої української Маланки. 31 грудня (за новоюліанським календарем) Україна занурюється у вир магічного реалізму, де межа між світом людей і світом духів стає тоншою за папір для самокруток. Це той самий Щедрий вечір, коли навіть найсуворіший господар перетворюється на щедрого мецената, аби лише вмилостивити долю на весь наступний рік. 🥟💰 Головна героїня дійства — Маланка — це зазвичай хлопець, переодягнений у жіноче вбрання, який втілює хаос, веселощі та невміле господарювання. Вона «миє» лави піском і «білить» піч сажею, поки її почет — Коза, Ведмідь, Цар, Смерть і Чорт — влаштовують у хаті справжній театральний дебош. Це не просто розваги, а давній магічний обряд: треба добряче налякати все лихе, щоб воно забуло дорогу до вашого порогу. 🎭👹 А що вже казати про Щдру вечерю! Стіл має буквально ломитися від страв, і на відміну від Святвечора, тут панує м’ясо: ковбаси, шинка, холодець та, звісно, багата кутя, щедро приправлена маслом або вершками. Існує повір'я: чим більше щедрувальників ви нагодуєте, тим менше податкова служба (або просто невдачі) турбуватиме вас у новому році. 🥖🥩 Найцікавіше починається після заходу сонця, коли містом чи селом розливається багатоголосся: «Щедрик, щедрик, щедрівочка…». Це той самий час, коли ми нагадуємо Всесвіту, що ми живі, ми веселі й ми готові до нових врожаїв (як буквальних, так і фінансових). Тож, якщо сьогодні у ваші двері постукає дивна компанія з рогами та музичними інструментами — не лякайтеся. Це просто історія прийшла нагадати, що життя занадто коротке, щоб не потанцювати з Козою та не з’їсти зайвого вареника. Щедрого вам вечора! 🥂🌙

#історія #постаті Сер Ентоні Гопкінс: Актор із поглядом, що проникає крізь екран 🎭 Якщо існує актор, здатний одним лише рухом повік змусити вас відчути або крижаний жах, або безмежне милосердя, то це, безумовно, Ентоні Гопкінс. 31 грудня 1937 року народився валлійський геній, який довів: для того, щоб стати легендою, не обов'язково бути героєм бойовика — достатньо бути справжнім. ✨ Його шлях до слави не був усипаний пелюстками троянд. Гопкінс боровся з дислексією та власним вибуховим темпераментом, але саме сцена стала його рятунком. Його Ганнібал Лектер у «Мовчанні ягнят» з’являється на екрані лише на 16 хвилин, але цього вистачило, щоб отримати «Оскар» і назавжди оселитися в кошмарах (і серцях) кіноманів. Гопкінс грає інтелект так, ніби він — це гостро наточена бритва. 🔪🧠 Але сер Ентоні — це не лише про трилери. Згадайте його роль у фільмі «Батько», де він з філігранною точністю передав крихкість людської пам’яті та болісну плутанину деменції. Ця роль принесла йому другий «Оскар» у віці 83 років, зробивши його найстаршим лауреатом у цій номінації. Це був майстер-клас із людяності, від якого стискалося горло у всього світу. 😢❤️ Поза екраном він — витончений піаніст, композитор і художник. Гопкінс часто каже, що сприймає життя як велику гру, і, можливо, саме ця легкість дозволяє йому в такому поважному віці залишатися енергійним, танцювати у TikTok та надихати мільйони. 🎹🎨 Сьогодні ми вітаємо великого майстра, який навчив нас, що талант — це не лише техніка, а передусім здатність бути чесним із собою та глядачем. Піднімемо ж келих (можна з к'янті, але без побічних ефектів 😉) за сера Ентоні!

#історія #постаті Анрі Матісс: Дикий звір, який приборкав колір і навчив світ радості 🎨 Якщо ви колись відчували, що колір на картині буквально кричить вам про щастя, швидше за все, це був Анрі Матісс. 31 грудня 1869 року народився чоловік, який вирішив, що мистецтво не повинно бути нудним дзеркалом реальності. Навіщо малювати дерево просто коричневим, якщо воно відчувається вогняно-рудим? 🌳🔥 Матісс став лідером течії, яку критики з переляку назвали фовізмом (від французького fauve — «дикий звір»). А все тому, що ці художники розливали фарби так сміливо, ніби гралися з вибухівкою. Але Анрі не був руйнівником. Він був шукачем гармонії. Його знаменитий «Танець» — це не просто фігури, це чиста енергія ритму, втілена у червоному, синьому та зеленому. 💃✨ Навіть коли на схилі літ доля прикувала його до ліжка, Матісс не здався. Він замінив пензель на велетенські ножиці, створюючи свої легендарні декупажі. Він «малював ножицями», вирізаючи зі яскравого паперу птахів, квіти та морські фігури. Це був тріумф духу над тілом: чоловік у інвалідному візку створював найрадісніші образи в історії людства. ✂️🌈 Матісс казав, що мріє про мистецтво, яке було б для втомленої людини немов зручне крісло, де можна відпочити від щоденних турбот. І йому це вдалося. Його полотна — це вічне літо, сонячний удар у хорошому сенсі цього слова і нагадування, що краса — це найкращі ліки від сірості. Тож сьогодні, у день народження великого француза, просто подивіться на світ трохи яскравіше. Можливо, ваше небо теж сьогодні трохи фіолетове, а кава — кольору вечірнього золота? Матісс би точно це оцінив. 🥂🖼️

На щиті: стало відомо про загибель військового з Київщини Олександра Кишені #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни https://brovaryregion.in.ua/?p=46823

#історія #постаті Михайль Семенко: Головний бешкетник українського футуризму ⚡️ Якщо ви думали, що літературний хайп вигадали сучасні блогери, то ви просто не чули про Михайля Семенка. 31 грудня 1892 року народився чоловік, який увірвався в українську літературу з гаслом: «Я палю свій Кобзар!». І ні, це не було актом вандалізму — це було оголошення війни провінційній нудьзі та шароварщині. 🔥 Семенко був справжнім панк-роком початку ХХ століття. Поки інші поети зітхали над вербами та соловейками, Михайль оспівував місто, бензин, дим і рух. Він замінив «журбу» на «динамізм», а традиційну риму — на зухвалі експерименти зі словами. Саме він заснував український футуризм (квебеко-футуризм, панфутуризм), перетворивши Київ та Харків на епіцентри авангарду, де поезія пахла кавою, друкарською фарбою та великими змінами. ☕️🗞️ Він був майстром епатажу: міг вийти на сцену в дивному вбранні, читати вірші-ребуси або створювати «поезомалярство», де букви складалися в картини. Семенко не просто писав — він конструював майбутнє, вірячи, що українська культура має бути не «етнографічним заповідником», а модерновим хмарочосом, що підпирає небо світової культури. 🏗️🏙️ Звісно, така вибухова енергія та інтелектуальна зухвалість не подобалися радянській системі, яка воліла бачити поетів слухняними гвинтиками. Але навіть перед трагічним фіналом у 1937-му Михайль залишався вірним собі — іронічним, гострим і безкінечно закоханим у ритм нового життя. Сьогодні ми згадуємо Семенка як людину, яка навчила нас, що бути українцем — це не обов’язково плакати під тином. Можна бути стильним, зухвалим, футуристичним і водночас глибоко своїм. Тож, якщо сьогодні вам захочеться вийти за межі шаблонів — знайте, Михайль би вам точно підморгнув. 😉🚀

В Маріуполі відкрили драмтеатр. Про сотні загиблих під руїнами не сказали «Танці на кістках» - саме так багато маріупольців називають відкриття драматичного театру. І в цьому випадку ця фраза має не переносне, а пряме значення. Прихильники Путіна і так званої «СВО», звичайно, вважають за краще не згадувати, що під руїнами, на яких будівельники з Санкт-Петербурга створили нову будівлю, поховано сотні цивільних.

#історія #постаті Гнат Хоткевич: Людина-оркестр, що навчила бандуру розмовляти зі всесвітом 🎶 Якщо ви думаєте, що бандура — це лише про сиві брови та сумні думи, значить, ви ще не чули про Гната Хоткевича. 31 грудня 1877 року народився справжній "Леонардо да Вінчі" українського розливу: інженер за фахом, але стихійний геній за покликанням. 🏗️ Хоткевич був настільки багатогранним, що здається, ніби в одному тілі жила ціла творча спілка. Письменник, мистецтвознавець, драматург, актор, режисер і, звісно ж, віртуоз бандури. Саме він витягнув наш національний інструмент із курних узбіч до світла академічних залів. Гнат розробив власну методику гри (так званий харківський спосіб) і створив першу в світі підручну книгу для бандуристів. Його пальці на струнах творили справжню магію, перетворюючи козацький інструмент на потужний інструментальний симфонізм. 🎻 Але Хоткевич не лише грав — він творив смисли. Його повість "Камінна душа" або "Довбуш" — це справжній карпатський вестерн, написаний такою соковитою мовою, що відчуваєш смак полонинського сиру на губах. 🏔️ Він мав чудову рису — здорову іронію та непохитну віру в те, що українське мистецтво не має бути "шароварним". Гнат прагнув європейського рівня і досягав його, чим неабияк дратував радянську систему. Як справжній титан, він не вписався в прокрустове ложе "соцреалізму", за що й заплатив найвищу ціну в 1938-му. Сьогодні ми згадуємо Гната Мартиновича не як жертву, а як переможця. Бо кожного разу, коли сучасний бандурист видає драйвовий пасаж на струнах, у цьому звуці чути відлуння сміливого генія Хоткевича. Він довів: якщо в тебе є бандура і незламна воля, ти можеш перекричати навіть гуркіт історії. 🎸✨

🇺🇦Цієї ночі знову завдано удару по Білій Церкві. Постраждали двоє наших людей. Чоловік 1964 року народження отримав осколкові поранення руки та голови. У жінки 1977 року народження — гостра реакція на стрес. Обом надали необхідну медичну допомогу на місці, на щастя, без госпіталізації. Пошкоджено два багатоповерхові житлові будинки — вибиті вікна, понівечені балкони. Звичайні домівки, де люди спали, чекали ранку, готувалися до свят. Разом із місцевою владою вже працюємо, щоб якнайшвидше допомогти мешканцям. Зараз, у мороз, найперше — закрити вікна й повернути людям відчуття захищеності. Мета ворога не змінюється — залякати, занурити нас у темряву, посіяти розбрат. Навіть напередодні Нового року країна-терорист б’є по мирних будинках, несе страх і руїну. Але ми сильні. Ми тримаємося. Допомагаємо одне одному — і тому вистоїмо. — 🇺🇦 КОВА #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна