• 🕯 18 січня 2023 року помер 100-річний сотник УПА, борець за українську державність та ідейний натхненник майбутніх борців за Україну Мирослав Симчич, псевдо «Кривоніс».

    Мирослав приєднався до юнацької сітки ОУН в 1941 році. Під його керівництвом у 1945 році під Космачем повстанці розгромили каральну дивізію НКВС. А загалом Симчич провів 42 успішні бої.

    В 1948 році совєцька влада арештувала Кривоноса та відправила в табори, де він пробув 32,5 роки.

    Реабілітовано повстанця у 2017-му. У 2022 році Мирослав Симчич отримав звання Героя України та орден «Золота Зірка».

    🕯Вічна пам'ять та слава Герою!
    🕯 18 січня 2023 року помер 100-річний сотник УПА, борець за українську державність та ідейний натхненник майбутніх борців за Україну Мирослав Симчич, псевдо «Кривоніс». Мирослав приєднався до юнацької сітки ОУН в 1941 році. Під його керівництвом у 1945 році під Космачем повстанці розгромили каральну дивізію НКВС. А загалом Симчич провів 42 успішні бої. В 1948 році совєцька влада арештувала Кривоноса та відправила в табори, де він пробув 32,5 роки. Реабілітовано повстанця у 2017-му. У 2022 році Мирослав Симчич отримав звання Героя України та орден «Золота Зірка». 🕯Вічна пам'ять та слава Герою!
    450переглядів
  • 11 березня 1895 року народився Василь Чучупак — військовий і громадський діяч часів Української революції, Головний отаман Холодноярської Республіки.

    Народився у с. Мельники, Чигиринський повіт, Київська губернія, нині Черкащина. Батьки — Оксана Сидорівна Лівицька та Степан Георгійович Чучупак (у деяких джерелах — Чучупака) мали 5 синів: Петра, Ореста, Василя, Олексу та Дем'яна. Троє з них (Василь, Петро та Олекса) стали повстанськими отаманами. Орест загинув на Першій світовій війні 1915 р. під Краковом. Дем'ян (5.10.1902–1992, Рівне) — козак полку гайдамаків Холодного Яру.

    Навчався в Києві. До Першої світової війни — вчитель у Тимошівці Чигиринського повіту.
    З початком Першої світової війни братів Чучупаків мобілізували.

    З 1916 — прапорщик російської армії. За родинними переказами, 1917 записався до одного з батальйонів смерті. Після повернення з армії вчителював у Пляківці та Ревівці (нині Кам'янського району Черкаської області).
    1918–1919 — мельничанський сотник та медведівський курінний.

    1919 — командир Мельничанської сотні самооборони. Перший озброєний відділ для охорони скарбів Мотронинського монастиря та рідного села Мельники сформував Олекса Чучупак. Після поразки в бою з німецькою частиною односельчани звернулися до Василя, щоб він став отаманом. Незабаром відділ самооборони переріс у полк гайдамаків Холодного Яру, який від лютого 1919 активно виступив на підтримку Директорії УНР. На початку квітня 1919 підняв повстання «проти комуни та Совєтської влади за самостійність».
    У травні-червні 1919 підтримував повстання отамана Григор'єва проти московсько-більшовицьких окупантів.

    1919–1920 — командир полку гайдамаків Холодного Яру, Головний отаман Холодного Яру. Воював проти російських білогвардійців під керівництвом повстанського комітету на чолі з Логвином Панченком, якому підпорядковувалися також загони Свирида Коцура, Олекси П'ятенка та інші. Згодом підпорядковувався отаману Херсонщини і Катеринославщини Андрію Гулому-Гуленку, який прибув у листопаді 1919 до Холодного Яру.

    Йому підпорядковувалися отамани Герасим Нестеренко-Орел, Трифон Гладченко, Михайло Мелашко, Сірко, Око, Чорний Ворон (Чорногузько), Мефодій Голик-Залізняк, Семен Вовк, Калюжний, Д. Канатенко, 1-й і 2-й Олександрійські полки.

    У лютому 1920 полк гайдамаків Холодного Яру співдіяв з Дієвою армією УНР, яка здійснювала Перший Зимовий похід. 12 лютого в Медведівці командувачем армією УНР Михайлом Омеляновичем-Павленком була скликана нарада командирів та начальників штабів дивізій Зимового походу. У нараді взяли участь Юрко Тютюнник, отамани Олександр Загродський, Андрій Гулий-Гуленко, Василь та Петро Чучупаки.

    Василь Чучупак користувався надзвичайним авторитетом серед населення, на території Черкащини, що найдовше протрималася вільною від московсько-більшовицької окупації.

    7 березня командування Південно-Західного фронту видало розроблений особисто Й.Сталіним наказ, який передбачував наступ московсько-більшовицьких окупаційних «червоноармійських» з'єднань на Дієву армію УНР, загони Чучупака й Коцура.
    18 березня 1920 отамани Холодного Яру з'їхалися на нараду в лісничівку на хуторі Кресельці (зараз у складі села Мельники), що при дорозі з Мельників на Мотронин монастир, з метою визначити дату повстання проти московсько-більшовицького окупаційного режиму. Саме тоді частини 21-ї бригади 7-ї стр. Дивізії окупаційної «Червоної армії», виконуючи згаданий наказ, вийшли з лісу до Мельників і несподівано натрапили на загін Чучупака. 🕯Отаман був оточений біля хутора та застрелився 18 березня 1920, щоб не потрапити в полон.

    Похований у рідному селі. Могила збережена і впорядкована.

    11 березня 1895 року народився Василь Чучупак — військовий і громадський діяч часів Української революції, Головний отаман Холодноярської Республіки. Народився у с. Мельники, Чигиринський повіт, Київська губернія, нині Черкащина. Батьки — Оксана Сидорівна Лівицька та Степан Георгійович Чучупак (у деяких джерелах — Чучупака) мали 5 синів: Петра, Ореста, Василя, Олексу та Дем'яна. Троє з них (Василь, Петро та Олекса) стали повстанськими отаманами. Орест загинув на Першій світовій війні 1915 р. під Краковом. Дем'ян (5.10.1902–1992, Рівне) — козак полку гайдамаків Холодного Яру. Навчався в Києві. До Першої світової війни — вчитель у Тимошівці Чигиринського повіту. З початком Першої світової війни братів Чучупаків мобілізували. З 1916 — прапорщик російської армії. За родинними переказами, 1917 записався до одного з батальйонів смерті. Після повернення з армії вчителював у Пляківці та Ревівці (нині Кам'янського району Черкаської області). 1918–1919 — мельничанський сотник та медведівський курінний. 1919 — командир Мельничанської сотні самооборони. Перший озброєний відділ для охорони скарбів Мотронинського монастиря та рідного села Мельники сформував Олекса Чучупак. Після поразки в бою з німецькою частиною односельчани звернулися до Василя, щоб він став отаманом. Незабаром відділ самооборони переріс у полк гайдамаків Холодного Яру, який від лютого 1919 активно виступив на підтримку Директорії УНР. На початку квітня 1919 підняв повстання «проти комуни та Совєтської влади за самостійність». У травні-червні 1919 підтримував повстання отамана Григор'єва проти московсько-більшовицьких окупантів. 1919–1920 — командир полку гайдамаків Холодного Яру, Головний отаман Холодного Яру. Воював проти російських білогвардійців під керівництвом повстанського комітету на чолі з Логвином Панченком, якому підпорядковувалися також загони Свирида Коцура, Олекси П'ятенка та інші. Згодом підпорядковувався отаману Херсонщини і Катеринославщини Андрію Гулому-Гуленку, який прибув у листопаді 1919 до Холодного Яру. Йому підпорядковувалися отамани Герасим Нестеренко-Орел, Трифон Гладченко, Михайло Мелашко, Сірко, Око, Чорний Ворон (Чорногузько), Мефодій Голик-Залізняк, Семен Вовк, Калюжний, Д. Канатенко, 1-й і 2-й Олександрійські полки. У лютому 1920 полк гайдамаків Холодного Яру співдіяв з Дієвою армією УНР, яка здійснювала Перший Зимовий похід. 12 лютого в Медведівці командувачем армією УНР Михайлом Омеляновичем-Павленком була скликана нарада командирів та начальників штабів дивізій Зимового походу. У нараді взяли участь Юрко Тютюнник, отамани Олександр Загродський, Андрій Гулий-Гуленко, Василь та Петро Чучупаки. Василь Чучупак користувався надзвичайним авторитетом серед населення, на території Черкащини, що найдовше протрималася вільною від московсько-більшовицької окупації. 7 березня командування Південно-Західного фронту видало розроблений особисто Й.Сталіним наказ, який передбачував наступ московсько-більшовицьких окупаційних «червоноармійських» з'єднань на Дієву армію УНР, загони Чучупака й Коцура. 18 березня 1920 отамани Холодного Яру з'їхалися на нараду в лісничівку на хуторі Кресельці (зараз у складі села Мельники), що при дорозі з Мельників на Мотронин монастир, з метою визначити дату повстання проти московсько-більшовицького окупаційного режиму. Саме тоді частини 21-ї бригади 7-ї стр. Дивізії окупаційної «Червоної армії», виконуючи згаданий наказ, вийшли з лісу до Мельників і несподівано натрапили на загін Чучупака. 🕯Отаман був оточений біля хутора та застрелився 18 березня 1920, щоб не потрапити в полон. Похований у рідному селі. Могила збережена і впорядкована.
    Like
    4
    455переглядів
  • https://www.youtube.com/watch?v=GQ6VcNUNxdM&ab_channel=SAG_channel
    https://www.youtube.com/watch?v=GQ6VcNUNxdM&ab_channel=SAG_channel
    Love
    1
    203переглядів 1 Поширень
  • Холодні макарони

    Я сидів на кухні й повільно крутив виделкою холодні макарони в тарілці. Сіре світло ранку пробивалося крізь жалюзі, і від нього все довкола здавалося ще буденнішим. Наче сам світ навмисне вирішив нагадати мені: ось твоя буденність, ось твоє життя — остигле й безбарвне.

    Думки накотилися хвилею, і в голові раптом почався складатися вірш:
    У тиші кухні — сіра самота,
    В тарілці — пружні, мов застиглі дні.
    Колись гарячі, сповнені життя,
    Тепер — байдужі, втомлені й німі.
    ...
    Ця їжа — не просто страва, це виклик долі. У них немає пафосу, спецій чи вишуканих соусів. Вони прості, мов тиша після гучного дня. Їх їси без поспіху, і здається, що сам час уповільнюється. У гарячих стравах завжди є момент поспіху: поки вони не охололи, треба встигнути насолодитися. А холодні макарони вчать приймати речі такими, якими вони є, без боротьби й очікувань.
    Інколи життя нагадує саме цю страву. Ми чекаємо на щось гаряче, свіже, ідеальне, а отримуємо — остигле, звичайне. Їсти їх — наче читати інструкцію від пральної машини: нудно, але необхідно. У гарячих макаронах є пристрасть, вони димлять, манять, пахнуть. А холодні — мовчазні. Вони дивляться на тебе з тарілки, ніби питають: «Ну що, життя вдалося?».

    Я вже втретє намагався піднести шматок до рота, але щоразу відклав виделку. Наче чекав, що станеться щось інше, щось, що розтрусить мене. У голові крутилося питання: «А може, це й є справжній я — той, хто їсть холодні макарони й нічого не змінює?»

    Раптом я почув легкий стукіт. Спершу подумав, що то серце гучніше б’ється від голоду. Але стукіт повторився. Я подивився на тарілку й завмер. Один макарон, покручений спіраллю, повільно хитнувся. Потім ще один. Вони ворушилися.

    — Ти серйозно? — прошепотів я сам до себе.

    Але відповідь була іншим чином: один із макаронів випав на стіл, ніби хотів утекти. Я відсахнувся. Ще мить — і вся тарілка затремтіла, макарони повільно піднялися, наче хтось невидимий надав їм життя.

    — Ми чекали, — прозвучало у мене в голові. Голос був глухий, хрипкий, але чіткий. — Чекали, коли ти нарешті подивишся на нас по-справжньому.

    Я ледь не впустив виделку. Холодні макарони говорили. Вони зібралися докупи, утворюючи дивну постать — то нагадувала людину, то тварину. І вона повільно тягнулася до мене.

    — Ти думаєш, ми марення? — гудів голос. — Але ми — це ти. Забутий. Остиглий. Непотрібний самому собі.

    Я хотів закричати, та голосні слова застрягли в горлі. Замість цього я просто схопив сковорідку, яка стояла на плиті, й вдарив по тарілці. Макарони розсипалися, знову перетворившись на звичайну холодну їжу. Тиша повернулася.

    Я сидів, задихаючись, і не міг повірити: це було насправді чи ні? Дивився на безневинні спіралі у тарілці, й вони здавалися такими ж неживими, як і раніше. Але десь глибоко всередині я відчув: вони мали рацію.
    Бо проблема була не в них. Проблема була в мені.

    Того дня я вперше за довгий час викинув залишки з холодильника, одягнувся й вийшов із дому. Просто пішов. Бо зрозумів: якщо нічого не змінити — рано чи пізно будь-яке життя стане холодними макаронами.
    Холодні макарони Я сидів на кухні й повільно крутив виделкою холодні макарони в тарілці. Сіре світло ранку пробивалося крізь жалюзі, і від нього все довкола здавалося ще буденнішим. Наче сам світ навмисне вирішив нагадати мені: ось твоя буденність, ось твоє життя — остигле й безбарвне. Думки накотилися хвилею, і в голові раптом почався складатися вірш: У тиші кухні — сіра самота, В тарілці — пружні, мов застиглі дні. Колись гарячі, сповнені життя, Тепер — байдужі, втомлені й німі. ... Ця їжа — не просто страва, це виклик долі. У них немає пафосу, спецій чи вишуканих соусів. Вони прості, мов тиша після гучного дня. Їх їси без поспіху, і здається, що сам час уповільнюється. У гарячих стравах завжди є момент поспіху: поки вони не охололи, треба встигнути насолодитися. А холодні макарони вчать приймати речі такими, якими вони є, без боротьби й очікувань. Інколи життя нагадує саме цю страву. Ми чекаємо на щось гаряче, свіже, ідеальне, а отримуємо — остигле, звичайне. Їсти їх — наче читати інструкцію від пральної машини: нудно, але необхідно. У гарячих макаронах є пристрасть, вони димлять, манять, пахнуть. А холодні — мовчазні. Вони дивляться на тебе з тарілки, ніби питають: «Ну що, життя вдалося?». Я вже втретє намагався піднести шматок до рота, але щоразу відклав виделку. Наче чекав, що станеться щось інше, щось, що розтрусить мене. У голові крутилося питання: «А може, це й є справжній я — той, хто їсть холодні макарони й нічого не змінює?» Раптом я почув легкий стукіт. Спершу подумав, що то серце гучніше б’ється від голоду. Але стукіт повторився. Я подивився на тарілку й завмер. Один макарон, покручений спіраллю, повільно хитнувся. Потім ще один. Вони ворушилися. — Ти серйозно? — прошепотів я сам до себе. Але відповідь була іншим чином: один із макаронів випав на стіл, ніби хотів утекти. Я відсахнувся. Ще мить — і вся тарілка затремтіла, макарони повільно піднялися, наче хтось невидимий надав їм життя. — Ми чекали, — прозвучало у мене в голові. Голос був глухий, хрипкий, але чіткий. — Чекали, коли ти нарешті подивишся на нас по-справжньому. Я ледь не впустив виделку. Холодні макарони говорили. Вони зібралися докупи, утворюючи дивну постать — то нагадувала людину, то тварину. І вона повільно тягнулася до мене. — Ти думаєш, ми марення? — гудів голос. — Але ми — це ти. Забутий. Остиглий. Непотрібний самому собі. Я хотів закричати, та голосні слова застрягли в горлі. Замість цього я просто схопив сковорідку, яка стояла на плиті, й вдарив по тарілці. Макарони розсипалися, знову перетворившись на звичайну холодну їжу. Тиша повернулася. Я сидів, задихаючись, і не міг повірити: це було насправді чи ні? Дивився на безневинні спіралі у тарілці, й вони здавалися такими ж неживими, як і раніше. Але десь глибоко всередині я відчув: вони мали рацію. Бо проблема була не в них. Проблема була в мені. Того дня я вперше за довгий час викинув залишки з холодильника, одягнувся й вийшов із дому. Просто пішов. Бо зрозумів: якщо нічого не змінити — рано чи пізно будь-яке життя стане холодними макаронами.
    Like
    1
    2Kпереглядів
  • ❗️ Частина Тернополя наразі без світла. Після атаки в місті сильна пожежа, —місцеві канали та ЗМІ
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    ❗️ Частина Тернополя наразі без світла. Після атаки в місті сильна пожежа, —місцеві канали та ЗМІ #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    205переглядів
  • Міжнародний день гінекологічного здоров’я
    Історія створення Міжнародного дня гінекологічного здоров’я
    Започатковане святкування було у 2001 Кет Меззіллою. Вона вилікувалася від онкологічного захворювання піхви та вирішила підтримувати жінок, які зіткнулися з подібними проблемами.
    Міжнародний день гінекологічного здоров’я Історія створення Міжнародного дня гінекологічного здоров’я Започатковане святкування було у 2001 Кет Меззіллою. Вона вилікувалася від онкологічного захворювання піхви та вирішила підтримувати жінок, які зіткнулися з подібними проблемами.
    156переглядів
  • 🇺🇦🕺💃🥈Український танцювальний дует здобув срібло чемпіонату світу у Сибіу (Румунія)🇷🇴

    Ерл Вільямсон та Вероніка Мишко посіли 🥈друге місце на чемпіонаті світу серед дорослих професіоналів у програмі 10 танців. Перемогла пара з Румунії, бронза у ізраїльського дуету.

    Нагадаємо, на чемпіонаті світу-2023 у Португалії Вероніка та Ерл стали 🥇 чемпіонами світу з десяти танців.

    👏Вітаємо і бажаємо поповнити медальну колекцію на світових та європейських першостях!
    #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    🇺🇦🕺💃🥈Український танцювальний дует здобув срібло чемпіонату світу у Сибіу (Румунія)🇷🇴 Ерл Вільямсон та Вероніка Мишко посіли 🥈друге місце на чемпіонаті світу серед дорослих професіоналів у програмі 10 танців. Перемогла пара з Румунії, бронза у ізраїльського дуету. Нагадаємо, на чемпіонаті світу-2023 у Португалії Вероніка та Ерл стали 🥇 чемпіонами світу з десяти танців. 👏Вітаємо і бажаємо поповнити медальну колекцію на світових та європейських першостях! #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    197переглядів
  • https://youtube.com/shorts/W9pb4Sqq5SA?si=rIE3xp3IoupYmdo0
    https://youtube.com/shorts/W9pb4Sqq5SA?si=rIE3xp3IoupYmdo0
    Love
    1
    107переглядів
  • Лілія Подкопаєва – колишня спортивна гімнастка та одна із найтитулованіших спортсменок в історії України.
    #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт
    https://brovarysport.net.ua/?p=34253
    Лілія Подкопаєва – колишня спортивна гімнастка та одна із найтитулованіших спортсменок в історії України. #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт https://brovarysport.net.ua/?p=34253
    BROVARYSPORT.NET.UA
    Доленосна Атланта та не один шлюб: що відомо та де зараз олімпійська чемпіонка Лілія Подкопаєва
    Лілія Подкопаєва – колишня спортивна гімнастка та одна із найтитулованіших спортсменок в історії України. Олімпійські ігри в Атланті 1996 завдяки феєрії Подкопаєвої назавжди увійшли у пам'ять прихильників спорту. На тій Олімпіаді-1996 Лілія Подкопаєва стала авторкою аж трьох нагород. 24 Канал роз
    213переглядів
  • @АКТУАЛЬНЕ
    5168745641750291
    @АКТУАЛЬНЕ 5168745641750291
    ‼️Бажаю міцного,друзі!
    Знов звертаюсь до вас по допомогу!
    В кого є можливість надати щось з даних медикаментів,то я буду дуже вдячний!Зарплата ще не скоро,а медикаменти потрібні вже на вчора. Можливо хтось захоче надати грошову допомогу,то 1-3-5-10 ваших гривень зможуть мені допомогти!
    5168745641750291
    Я буду вдячний за любу допомогу!
    Сподіваюсь на вашу підтримку!
    Слава Україні! 💙💛
    67переглядів