#книжковий_відгук #Лана_читає
#читаємоБогдан #книгиБогдан

"Проклін-зона" Роджер Желязни. Видавництво Богдан

Як цей науково-фантастичний постапокаліпсис опинився в моїх планах? Все просто, [bookish_owl_kate] сказала: “Є книга, де головний герой - байкер з сірою мораллю, і в ній є любовна лінія”. Вона ще договорити не встигла, а я така - неси терміново! Хоча, по факту, були там деякі нюанси дрібним шрифтом)

Байкера звуть Чорт Теннер, і він добряче проштрафився, тож у нього вибір - або в’язниця, або супернебезпечна, але благородна місія з доставки у Бостон ліків від чуми. Супернебезпечність в тому, що роки тому сталася ядерна катастрофа, і частина шляху знаходиться в Проклін-зоні, де вижити - це завдання не просто з зірочкою, а з червоним, трясця, надгігантом. Але Чорт - збіса вправний водій, тому береться за цю справу.

Фактично вся книга - це такий собі Шалений Макс (навіть машина якась така, наче з фільму), тобто подорож з пункту А в пункт Б зі складнощами. Не знаю, що хотів сказати автор, відправляючи героя через Проклін-зону, де скажений рівень радіації, каміння з неба, огромезні отрутозуби, змії та кажани, але, як на мене, все велося до того, що головні монстри - це все ж люди. Вони є причиною катастроф, вони є причиною того фіналу, який ми маємо, вони є причиною того, чому Теннер став тим, ким ми його бачимо на початку. Ні, я його не відбілюю, деякі його вчинки відверто жахливі. Але шлях все ж змінює героя, і його мораль трохи світлішає)

Враження, якщо чесно, трохи змішані. З одного боку, мене радував Чорт, який з кожною сторінкою усвідомлював важливість своєї місії, у ньому прокидався герой, та й до цього була пара моментів, де з мішка вилізало благородне нутро. А з іншого - трясця, не люблю такі фінали! Я за бажанням можу натягнути сову на глобус і вирішити, що він щасливий, але мені було б трохи легше, якби автор взяв мене за руцю і прямою дорогою до нього привів)

Але чи жалкувала я, що прочитала? Точно ні. Тож інколи відкривати для себе нетипові жанри буває корисно)