🤡 У військовій формі СРСР — пілотках та плащ-наметах почали видавати з пологового будинку немовлят у російському Кемерово

Це все зроблено в рамках акції до 80-річчя перемоги у «Великій Вітчизняній війні». 
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

Жив у невеликому містечку на околиці світу винахідник та мандрівник на ім'я Северин. Він усе життя мріяв підкорити небеса, а може, й зірки. Після років експериментів він збудував неймовірний повітряний шар—не звичайний, а особливий. Його купол був витканий із міцної сріблястої тканини, а всередині працював чарівний механізм, що нагрівав повітря не вогнем, а таємничою сумішшю зіркового пилу й стародавніх алхімічних рецептів.

Настав день польоту. Северин піднявся в кошик, відв'язав мотузки, і повітряний шар злетів у небо. Він минав хмари, пролетів повз місяць, і, перш ніж отямитися, опинився в космосі. Там, серед нескінченної темряви, його зустріли загадкові істоти—високі, синьошкірі, з очима, що сяяли, наче далекі галактики.

— Людино, ти перша, хто дістався сюди на повітряній кулі! — привітав його один із прибульців, що назвався Луріаном.

Северин був не з боязких, тож усміхнувся й сказав:

— А я завжди вважав, що для гарної подорожі головне—правильний транспорт і гарна компанія.

Прибульці засміялися й запросили його на борт свого корабля. Виявилося, що вони теж люблять пригоди, а ще цінують добрий напій. Северин, як справжній мандрівник, мав із собою флягу старого земного коньяку.

— Це напій, що зігріває душу, — сказав він і налив трохи в кришечку.

Луріан уважно подивився на рідину, підніс до губ, зробив ковток і… його очі засвітилися ще яскравіше!

— Це… це як смак спогадів і тепла сонця!

Прибульці вирішили віддячити Северину й подарували йому зоряний кристал, що міг підтримувати його кулю в польоті ще довгі роки.

Так мандрівник повернувся на Землю, ставши першою людиною, яка випила коньяк у космосі в компанії інопланетян. І відтоді, коли він підіймав тост, у його очах відбивалося світло далеких галактик.

#думки
Навіть коли болить — живи
Іноді серце мовчить так голосно, що хочеться затулити вуха. Світ іде далі, а ти ніби залишаєшся позаду — зі своїм болем, розчаруванням, втомою. Ніхто не помічає, що всередині щось обвалилось. А ти мусиш усміхатись, ніби нічого не сталося.
Буває, здається, що більше не піднімешся. Що все розсипалося, як розбита чашка — і вже не склеїти. Але саме в цей момент у тобі народжується тиша, у якій з’являється сила. Вона не гучна. Не героїчна. Вона ніжна, як дотик. Міцна, як сльоза, що не скотилася.
Життя не питає, коли ти готовий. Воно просто тече. І разом з ним — дні, втрати, зустрічі, прощання. Хтось іде назавжди. Хтось приходить, коли вже не чекаєш. Але кожна людина, кожен погляд, кожне слово залишає в тобі відбиток. І ти вже не той, ким був учора.
Навіть коли розбите — твоє серце б’ється. І поки воно стукає, ти можеш дихати. Можеш жити. Не для когось. Для себе. Навчись берегти себе, як щось крихке, але цінне. Як дитину в собі, що хоче вірити, любити, сміятись, навіть якщо світ не завжди лагідний.
Життя не обіцяє легкості. Але воно дарує моменти, заради яких варто йти далі. Варто знову вдихнути, знову встати, знову подивитися в небо. Навіть коли болить.
Бо жити — це теж любов.
Микола Савченко

Eisbrecher (нім. «Криголам») — німецький Neue Deutsche Härte колектив, заснований 2003 року колишніми учасниками гурту Megaherz Алексом Вессельскі та Йоханом Зайбертом (Noel Pix).

https://youtu.be/yjO1bMHbDpY?si=WS1xh0lXydSv8euz