Українська
English
"Гра в кота і мишу. Полювання на Аделіну" Х. Д. Карлтон
Друга частина дилогії (якщо комусь цікаво, можу викласти відгук і на першу)
Видавництво Bookchef
Сама не вірю, що я нарешті це зробила - прочитала другу частину історії про Зейда та Аделіну. Кілька місяців я дивилася на книгу, книга дивилася на мене з полиці, але у нас все ж стався метч, і ми разом провели кілька вечорів.
Оскільки перша частина закінчується єбєйшим кліфгенгером, а друга частина побудована навколо відповідей, то про сюжет я вам нічого не скажу)) Ну раптом ви не в курсі, шо там і як. Тож цього разу більше по емоціях.
Якщо перша частина викликала у мене місцями сміх, а місцями огиду через те, що в ній відбувається, то друга прибрала сміх, але викрутила на максимум огиду та додала жах. Це вже не даркроманс, це, бляха, кривавий трилер, сповнений збоченців та психопатів. Геть не те, що я зазвичай читаю.
Кілька моментів я перегорнула, бо це було для мене занадто. До кількох моментів у мене питання чисто по логіці. Але мене вразило те, наскільки потужно авторка описала почуття глибоко травмованої людини. Двічі я плакала, бо авторка закручувала-закручувала цю емоційну пружину, і в якийсь момент ці емоції вивільнялися і у персонажів, і у мене.
Якщо після першої книги я не могла визначитися зі своїми враженнями, то зараз мені очевидно, що це не моя історія (сама не вірю, що кажу таке про книгу 18+). Під кінець мені навіть стало забагато пафосу і сцен ceкcу (сама не вірю, шо кажу таке 2). В якийсь момент я почала говорити в книгу "Та бляха, я зрозуміла, шо ти постійно її хочеш, а вона вважає тебе Богом".
Але маю визнати - 720 сторінок я прочитала лише за 3 підходи. Напевно, це значить, що мені все ж було цікаво, і я дуже хотіла дізнатися, чим ця історія закінчиться.
#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги
Друга частина дилогії (якщо комусь цікаво, можу викласти відгук і на першу)
Видавництво Bookchef
Сама не вірю, що я нарешті це зробила - прочитала другу частину історії про Зейда та Аделіну. Кілька місяців я дивилася на книгу, книга дивилася на мене з полиці, але у нас все ж стався метч, і ми разом провели кілька вечорів.
Оскільки перша частина закінчується єбєйшим кліфгенгером, а друга частина побудована навколо відповідей, то про сюжет я вам нічого не скажу)) Ну раптом ви не в курсі, шо там і як. Тож цього разу більше по емоціях.
Якщо перша частина викликала у мене місцями сміх, а місцями огиду через те, що в ній відбувається, то друга прибрала сміх, але викрутила на максимум огиду та додала жах. Це вже не даркроманс, це, бляха, кривавий трилер, сповнений збоченців та психопатів. Геть не те, що я зазвичай читаю.
Кілька моментів я перегорнула, бо це було для мене занадто. До кількох моментів у мене питання чисто по логіці. Але мене вразило те, наскільки потужно авторка описала почуття глибоко травмованої людини. Двічі я плакала, бо авторка закручувала-закручувала цю емоційну пружину, і в якийсь момент ці емоції вивільнялися і у персонажів, і у мене.
Якщо після першої книги я не могла визначитися зі своїми враженнями, то зараз мені очевидно, що це не моя історія (сама не вірю, що кажу таке про книгу 18+). Під кінець мені навіть стало забагато пафосу і сцен ceкcу (сама не вірю, шо кажу таке 2). В якийсь момент я почала говорити в книгу "Та бляха, я зрозуміла, шо ти постійно її хочеш, а вона вважає тебе Богом".
Але маю визнати - 720 сторінок я прочитала лише за 3 підходи. Напевно, це значить, що мені все ж було цікаво, і я дуже хотіла дізнатися, чим ця історія закінчиться.
#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги
"Гра в кота і мишу. Полювання на Аделіну" Х. Д. Карлтон
Друга частина дилогії (якщо комусь цікаво, можу викласти відгук і на першу)
Видавництво Bookchef
Сама не вірю, що я нарешті це зробила - прочитала другу частину історії про Зейда та Аделіну. Кілька місяців я дивилася на книгу, книга дивилася на мене з полиці, але у нас все ж стався метч, і ми разом провели кілька вечорів.
Оскільки перша частина закінчується єбєйшим кліфгенгером, а друга частина побудована навколо відповідей, то про сюжет я вам нічого не скажу)) Ну раптом ви не в курсі, шо там і як. Тож цього разу більше по емоціях.
Якщо перша частина викликала у мене місцями сміх, а місцями огиду через те, що в ній відбувається, то друга прибрала сміх, але викрутила на максимум огиду та додала жах. Це вже не даркроманс, це, бляха, кривавий трилер, сповнений збоченців та психопатів. Геть не те, що я зазвичай читаю.
Кілька моментів я перегорнула, бо це було для мене занадто. До кількох моментів у мене питання чисто по логіці. Але мене вразило те, наскільки потужно авторка описала почуття глибоко травмованої людини. Двічі я плакала, бо авторка закручувала-закручувала цю емоційну пружину, і в якийсь момент ці емоції вивільнялися і у персонажів, і у мене.
Якщо після першої книги я не могла визначитися зі своїми враженнями, то зараз мені очевидно, що це не моя історія (сама не вірю, що кажу таке про книгу 18+). Під кінець мені навіть стало забагато пафосу і сцен ceкcу (сама не вірю, шо кажу таке 2). В якийсь момент я почала говорити в книгу "Та бляха, я зрозуміла, шо ти постійно її хочеш, а вона вважає тебе Богом".
Але маю визнати - 720 сторінок я прочитала лише за 3 підходи. Напевно, це значить, що мені все ж було цікаво, і я дуже хотіла дізнатися, чим ця історія закінчиться.
#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги
1Kпереглядів
