#поезія
Ти не квапся туди, звідки ще ні один не вернувся,
Не розмінюй себе на шалених світів метушню,
Набувайся і будь, бо жалітимеш, що не набувся,
Із піснями й людьми край живого нічного вогню.
Тільки й фальші всього, що не всі
попадали у ноти,
Але правда у тім, що від серця були голоси,
Догорали дрова, і між ними згорали марноти,
Може, в долі "на біс" тих пісень і вогню попроси?
Щоби ніч і зірки. І при тім, ще, звичайно, не вечір.
І бувала гітара з мотивом святої журби І щоб сивий туман, ніби пледом окутував плечі
Тої жінки, котру ти й без того пісенно любив, ...
Проминатиме все. Затихатимуть звізди й акорди,
І зникатиме доля між заплутаних ліній долонь,
І блукатимуть згадки, немов за усе нагороди...
Ті пісні, та гітара і той нефальшивий вогонь...
Хто осудить тебе, хай би лісом пішов в твоїх капцях,
І скрижалі різьбив, тим що ти це робив, долотом,
Не жени, озирнися, і просто нікуди не квапся
Від вогню, до котрого насправді іще не вернувся ніхто.
Богдан Томенчук
Читає: Марія Гончар
#поезія
Ти не квапся туди, звідки ще ні один не вернувся,
Не розмінюй себе на шалених світів метушню,
Набувайся і будь, бо жалітимеш, що не набувся,
Із піснями й людьми край живого нічного вогню.
Тільки й фальші всього, що не всі
попадали у ноти,
Але правда у тім, що від серця були голоси,
Догорали дрова, і між ними згорали марноти,
Може, в долі "на біс" тих пісень і вогню попроси?
Щоби ніч і зірки. І при тім, ще, звичайно, не вечір.
І бувала гітара з мотивом святої журби І щоб сивий туман, ніби пледом окутував плечі
Тої жінки, котру ти й без того пісенно любив, ...
Проминатиме все. Затихатимуть звізди й акорди,
І зникатиме доля між заплутаних ліній долонь,
І блукатимуть згадки, немов за усе нагороди...
Ті пісні, та гітара і той нефальшивий вогонь...
Хто осудить тебе, хай би лісом пішов в твоїх капцях,
І скрижалі різьбив, тим що ти це робив, долотом,
Не жени, озирнися, і просто нікуди не квапся
Від вогню, до котрого насправді іще не вернувся ніхто.
Богдан Томенчук
Читає: Марія Гончар