#поезія
Десь там,на перехресті літ і зим,
де біль переважає над любов”ю -
не витримали часу терези,
і зачинились двері за тобою.
Я більше не пишу тобі листів,
щоб в них не проклинати те кохання.
Тебе любити – злочин всіх віків,
а не любити – вічне покарання.
Бо що любов? Ти в ній ,як на війні -
все молишся,щоб в спину не пальнули.
Це револьвер,заряджений в руці,
і в нім завждИ на двох одна лиш куля.
Та все мине,так зІткано цей світ…
І у сплетінні душ людських і весен-
любов,яку вбивали сотні літ,
за мить одну в душі чиїйсь воскресне.
Й десь там,на перехресті літ і зим,
де вічний бій між болем і любов”ю -
нежданно я зустрінуся із тим,
хто вийме кулю,встромлену тобою…
Душевний біль приносить нам кохання…
Та не любити – вічне покарання…
Надя Ковалюк
#поезія
Десь там,на перехресті літ і зим,
де біль переважає над любов”ю -
не витримали часу терези,
і зачинились двері за тобою.
Я більше не пишу тобі листів,
щоб в них не проклинати те кохання.
Тебе любити – злочин всіх віків,
а не любити – вічне покарання.
Бо що любов? Ти в ній ,як на війні -
все молишся,щоб в спину не пальнули.
Це револьвер,заряджений в руці,
і в нім завждИ на двох одна лиш куля.
Та все мине,так зІткано цей світ…
І у сплетінні душ людських і весен-
любов,яку вбивали сотні літ,
за мить одну в душі чиїйсь воскресне.
Й десь там,на перехресті літ і зим,
де вічний бій між болем і любов”ю -
нежданно я зустрінуся із тим,
хто вийме кулю,встромлену тобою…
Душевний біль приносить нам кохання…
Та не любити – вічне покарання…
Надя Ковалюк
Українська
English
