#кіноогляд #новини_кіно https://hmarochos.kiev.ua/2025/04/22/studenty-znajshly-plivky-z-filmamy-1920-30-h-rokiv-yaki-vvazhalysya-vtrachenymy/

#історія #події Запізніла мрія: "Золота осінь" Карпатської України 🍂🏔️. 23 листопада 1938 року стало днем, коли українці по той бік Карпат нарешті отримали те, що їм обіцяли міжнародні договори ще 20 років тому. Цього дня набув чинності конституційний закон Чехословацької республіки, який остаточно затверджував широку автономію Підкарпатської Русі — краю, що дедалі впевненіше називав себе Карпатською Україною. Але цей тріумф мав гіркий присмак. Це була перемога, вирвана у долі в останній момент, коли Європа вже тріщала по швах. 🗺️💔 Після Мюнхенської змови, коли Гітлер почав шматувати Чехословаччину, Прага ослабла. Щоб втримати державу від повного розпаду, центральний уряд нарешті пішов на поступки українцям. Очолив автономний уряд отець Августин Волошин — постать, яка стала символом цього короткого, але яскравого періоду державотворення. "Підтвердження кордонів", про яке йшлося в документах, було трагічним. За кілька тижнів до цього, внаслідок Віденського арбітражу, Угорщина (союзниця нацистської Німеччини) відібрала у краю його серце — міста Ужгород та Мукачево, а також родючі долини. Уряд Волошина був змушений переїхати до невеликого містечка Хуст, яке раптово стало столицею. Уявіть собі цю атмосферу: маленьке провінційне місто, переповнене біженцями з окупованих угорцями територій, урядовцями, військовими новоствореної "Карпатської Січі" та патріотичною молоддю. 🏫🇺🇦 Попри втрати, цей день дав старт неймовірному національному піднесенню. У Хусті відкривалися українські школи, театр, виходили газети. Це був унікальний історичний шанс — невеликий клаптик української землі на кілька місяців став центром тяжіння для всіх, хто мріяв про власну державу. Автономія 1938 року стала генеральною репетицією незалежності. Вона показала світові, що українці здатні до самоорганізації навіть у найгірших геополітичних умовах. Це був короткий "золотий листопад" перед кривавим березнем 1939-го, коли цей острівець свободи доведеться захищати зі зброєю в руках. ⚔️

Доброго ранку, харківʼяни! Бажаємо вам мирного та продуктивного четверга 🤍

ПРОМОВА З ПОТОЙБІЧЧЯ ( вустами полеглого героя ) Я бачив те, чого́ вам і не снилось, Я бачив пекло, будучи живим, Та в мить якусь і серце зупинилось, Загашена свіча ординцем тим… Я бачив те, про що вже не сказати, Мої́ вуста наза́вжди вже німі, А йшов я Україну захищати, Бо грати довелося в нас сурмі. Я бачив те, від чо́го крівця стила, Та йшов я в бій, йшов з ворогом на прю, Бо серцю Україна лю́ба й мила, І голову поклав у тім бою́. Я бачив те, чого́ не описати, Немає слів, щоб все розповісти́, І довело́сь життя своє́ віддати, За обрій рано довело́сь піти. Я бачив те, чого не уявити: Страшна реальність в пеклі на землі́… Пішов туди… а так хотілось жити… Тепер моя́ домівка у землі́. Я бачив те, що відбирає мову, Пекельні му́ки довело́сь пройти, Із засвітів кажу́ тепер промову, Бо вже пішов у вічнії світи. 17.07.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025