Українська
English
#поезія
ДОБРИЙ ДЕНЬ!
Він в ліс по мухомори йшов, безстрашний,
наївно сподівався – добреде.
Та раптом полісмен і тецекашник
до нього привітались: "Добрий день!"
Він буркнув: "Добрий день!"
І впав додолу,
мов серце – в п'яти, кошик без грибів.
Кущами дременув за видноколо –
аж ліс перед очима зарябів!
Кущі й гілки дерев – чіпкі лещата –
періщили в лице, впивались в плоть.
Та він гудів, немов космічний шатл,
й долав геройськи смугу перешкод!
Він здавна готувавсь:
пробіжки й каша,
сто тисяч присідань на два стегна.
Захекавсь бідолашний тецекашник,
схопився за печінку й застогнав!
Роти повідкривали мухомори:
такого ще не бачили кіна!
Бігун весь ліс, здавалось, переоре.
Аж виросла із куряви стіна!
Ні з чим лишились в лісі тигролови.
Втікач без мухоморів геть бреде.
І дні нові удаль біжать, щоб знову
він в тиші вчув знайоме:
"Добрий день!"
© Сашко Обрій.
ДОБРИЙ ДЕНЬ!
Він в ліс по мухомори йшов, безстрашний,
наївно сподівався – добреде.
Та раптом полісмен і тецекашник
до нього привітались: "Добрий день!"
Він буркнув: "Добрий день!"
І впав додолу,
мов серце – в п'яти, кошик без грибів.
Кущами дременув за видноколо –
аж ліс перед очима зарябів!
Кущі й гілки дерев – чіпкі лещата –
періщили в лице, впивались в плоть.
Та він гудів, немов космічний шатл,
й долав геройськи смугу перешкод!
Він здавна готувавсь:
пробіжки й каша,
сто тисяч присідань на два стегна.
Захекавсь бідолашний тецекашник,
схопився за печінку й застогнав!
Роти повідкривали мухомори:
такого ще не бачили кіна!
Бігун весь ліс, здавалось, переоре.
Аж виросла із куряви стіна!
Ні з чим лишились в лісі тигролови.
Втікач без мухоморів геть бреде.
І дні нові удаль біжать, щоб знову
він в тиші вчув знайоме:
"Добрий день!"
© Сашко Обрій.
#поезія
ДОБРИЙ ДЕНЬ!
Він в ліс по мухомори йшов, безстрашний,
наївно сподівався – добреде.
Та раптом полісмен і тецекашник
до нього привітались: "Добрий день!"
Він буркнув: "Добрий день!"
І впав додолу,
мов серце – в п'яти, кошик без грибів.
Кущами дременув за видноколо –
аж ліс перед очима зарябів!
Кущі й гілки дерев – чіпкі лещата –
періщили в лице, впивались в плоть.
Та він гудів, немов космічний шатл,
й долав геройськи смугу перешкод!
Він здавна готувавсь:
пробіжки й каша,
сто тисяч присідань на два стегна.
Захекавсь бідолашний тецекашник,
схопився за печінку й застогнав!
Роти повідкривали мухомори:
такого ще не бачили кіна!
Бігун весь ліс, здавалось, переоре.
Аж виросла із куряви стіна!
Ні з чим лишились в лісі тигролови.
Втікач без мухоморів геть бреде.
І дні нові удаль біжать, щоб знову
він в тиші вчув знайоме:
"Добрий день!"
© Сашко Обрій.
141переглядів
