#поезія
Залиш мені на згадку, тепле літо,
нестримну пісню вітру і води.
Дощем живильним вмий несамовито,
з обіймів чар до осені веди,
де ще пролине згадок павутиння
і усміхнеться сонечко ясне...
І тільки час, мов листу шумовиння,
перепалає й швидко промайне.
Пірнаю я, вітаючи свободу,
у пінні хвилі бурної ріки.
Хай течія, каміння — це ж природа! —
і суть її міняти не з руки.
Стежина в ліс. Пісень яса стокрила.
Дубів мовчання. Сосен хоровод.
І здасться вмить, що маю безліч сили
для почуттів, для звершень і пригод.
Безкрає поле. Очі волошкові
так щиро а душу дивляться мені.
Жаль, відшумлять колись жита шовкові
й ходити доведеться по стерні.
Хліба достиглі вітер зачіпає.
Та кожен колосочок — мов струна.
Яка прекрасна музика врожаю!
І жайворонка пісня неземна!
Залиш на згадку, літо, синь озерця,
веселки міст і крапельки роси.
Зірки надій в пульсуючому серці
ніколи, я прошу, не загаси!
#поезія
Залиш мені на згадку, тепле літо,
нестримну пісню вітру і води.
Дощем живильним вмий несамовито,
з обіймів чар до осені веди,
де ще пролине згадок павутиння
і усміхнеться сонечко ясне...
І тільки час, мов листу шумовиння,
перепалає й швидко промайне.
Пірнаю я, вітаючи свободу,
у пінні хвилі бурної ріки.
Хай течія, каміння — це ж природа! —
і суть її міняти не з руки.
Стежина в ліс. Пісень яса стокрила.
Дубів мовчання. Сосен хоровод.
І здасться вмить, що маю безліч сили
для почуттів, для звершень і пригод.
Безкрає поле. Очі волошкові
так щиро а душу дивляться мені.
Жаль, відшумлять колись жита шовкові
й ходити доведеться по стерні.
Хліба достиглі вітер зачіпає.
Та кожен колосочок — мов струна.
Яка прекрасна музика врожаю!
І жайворонка пісня неземна!
Залиш на згадку, літо, синь озерця,
веселки міст і крапельки роси.
Зірки надій в пульсуючому серці
ніколи, я прошу, не загаси!
Українська
English
