Пропоную майстра з лазерної гравіровка Евгений Гуменюк ! Робить любу гравіровку по вашому ескізу на любих поверхнях. Особисто я замовляв у нього жетони для себе (фото 1). По ціні доступно. Він колишній військовий.Не так давно списався.Й почав власну справу. Залишаю його координати: +380664828159 Євгеній Гуменюк, лазерна гравіровка.

Today is a revenge of sixth day 😈 І ні ми не втратили здоровий глузд😁 Обіцяли вам серію постів про Зоряні війни, тож дотримуємося обіцянки, тим паче сьогодні підходяща дата, адже вона дуже співзвучна з назвою третього епізоду: «Star Wars Episode III: Revenge of the Sith» Власне, «Зоряні війни» це франшиза, яка розповідає про конфлікти і війни у «далекій-далекій галактиці» перша трилогія якої зосереджена на одному з основних персонажів Енакіні Скайвокері. Власне, трилогія приквелів складається з фільмів «Зоряні війни. Епізод І: Прихована загроза» «Зоряні війни. Епізод ІІ: Атака клонів» «Зоряні війни. Епізод ІІІ: Помста ситхів» У цих фільмах глядач спостерігає за дорослішанням та становленням Енакіна Скайвокера, його навчанням під опікою майстра-джедая Обі-Вана Кенобі та трішечки Йоди. Тут глядач може побачити, що саме змусило Енакіна прийняти ті рішення, які він прийняв, та як він власне докотився до життя такого. «Отже, ось як вмирає свобода — під гучні оплески.» ©️Падме Амідала А ця цитата підводить нас до інших важливих моментів розкритих у трилогії, а саме: корупції у Галактичній Республіці (щось на знайомому, еге ж?). Окрім того глядачі тут побачать становлення Імперії під керівництвом лорда Ситхів. Але щоб не завершувати на сумній ноті нагадаємо, що саме трилогія приквелів принесла нам меми, які, здається, знають всі 😁 #sci_fi_не_нудно

Термінатор 2: Судний день Роберт Патрік

У кімнаті не було нічого, крім тиші. Вона стояла там, як сніг у безвітряну ніч — густа, повна і трохи гнітюча. Порожнеча обіймала кожен кут, кожну поверхню, мов старий знайомий, що повернувся без попередження. Серед цього вакууму — стіл. На ньому — лише один шматок паперу. Білий, майже світлий у напівтемряві, він лежав нерухомо, ніби боявся потривожити спокій простору. Але цей папір не був порожнім. Якщо придивитися, там була тонка лінія. Не чорнильна, а мовби подряпина, зроблена самим часом. Вона починалась зліва і йшла майже до краю — недомовленість, натяк, дихання думки, яка не встигла народитись. Хтось колись хотів щось написати. Можливо, зізнання. Можливо, прощання. Або початок світу. Але не написав. Рука зупинилась. І залишила лише цю лінію — єдине свідчення того, що в тиші колись жила надія. І тепер усе — тиша, порожнеча, і цей аркуш — чекало. На звук. На слово. На життя.

https://www.youtube.com/live/c1a2LUJkwlU?si=YE2dSWvzzm9GXfKZ

https://censor.net/ua/news/3550697/u-lvovi-obrazyly-veterana-scho-narazi-vidomo

https://youtu.be/A_uP4BxBvg0?si=6t6jjRMFzDQsH1lR