• В Китаї відкрили найвищий у світі міст, — BBC

    Він прокладений через ущелину в провінції Гуйчжоу і піднімається на 625 метрів над річкою Бейпан — вище, ніж 200-поверховий хмарочос. Міст простягнувся майже на 3 км, а побудували його всього за 3 роки.
    В Китаї відкрили найвищий у світі міст, — BBC Він прокладений через ущелину в провінції Гуйчжоу і піднімається на 625 метрів над річкою Бейпан — вище, ніж 200-поверховий хмарочос. Міст простягнувся майже на 3 км, а побудували його всього за 3 роки.
    67переглядів 1Відтворень
  • Дружина: "Я не голодна."
    Також вона, коли ти взяв собі поїсти 😂😂😅:
    #відео_video #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news_humour #гумор #humour #hilarity #animals
    Дружина: "Я не голодна." Також вона, коли ти взяв собі поїсти 😂😂😅: #відео_video #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news_humour #гумор #humour #hilarity #animals
    Haha
    2
    276переглядів 16Відтворень
  • Швидкий світанок

    Вони прокинулись не від будильника, а від вибуху.

    Десь не так далеко, за пагорбом, гуркотіло. Дім здригнувся, ніби прокинувся разом з ними — і теж не хотів вставати. Але часу не було. Фронт уже був поруч. І треба було їхати.

    Мама швидко запихала в сумки найнеобхідніше: документи, ліки, хустинку з весілля, фотографії, де ще всі разом. Батько мовчки вантажив речі на вантажівку, яку дали волонтери. Її кузов уже був наполовину заповнений чужими валізами, торбами, кліткою з кроликом і дитячим велосипедом. Все те було не речами — а спогадами, які ніхто не хотів залишати.

    Марічка, їхня донька, тримала в руках плюшевого ведмедика і питала:
    — А ми повернемось?
    — Так, обов’язково, — сказав тато, навіть не озирнувшись. Він не мав права сумніватись. Хоча очі в нього були червоні. Не від пилюки.

    Бабуся запитала, чи можна забрати подушку. “Ту, вишиту, з павичем.” Її все життя шила ще дідова сестра. Мама кивнула і посміхнулась:
    — Ми заберемо і подушку, і все, що пам’ятає нас.

    Вантажівка заторохтіла, запиливши двір. У кабіні вже сиділи інші — жінки, діти, старенький чоловік із білою тростиною. Мама з Марічкою сіли поруч. Тато стрибнув останнім.
    — Усі?
    — Усі.

    І поїхали.

    Місто зникало за спинами, за хвилинами. Повз миготіли знайомі хати, парк із гойдалкою, школа, де Марічка малювала свій перший малюнок на уроці. Все здавалося нереальним — як сон, який ще не хочеш відпускати. Та вже мусиш.

    Мовчали довго. Лише двигун гудів, а дорога стрибала під колесами. Потім мама прошепотіла:
    — А пам’ятаєш, як ми тут гуляли восени?
    — Дощ ішов і каштани падали під ноги, — відповів тато. — І ми тоді заблукали на годину.
    — І було добре, що заблукали.

    Марічка дивилась у вікно. Там, попереду, розливалося сонце — те саме, яке світило і вдома, і в кожному іншому місті. Вона стискала свого ведмедика і нарешті посміхнулась.
    — А в новому місці є ліс?
    — Є, — сказав тато. — І озеро.
    — І гойдалки?
    — Обов’язково.

    Їхали довго. Але вже не тікали — вже прямували. Не від, а до. До безпеки. До спокою. До нового дому.

    Залишилось багато — рідна вулиця, стіни, вікна, які бачили їхні радощі й страхи. Але забрали головне — одне одного, пам’ять і надію.

    Бо навіть під час війни серце може пакувати речі швидко, але мріяти — повільно, вдумливо.

    Вантажівка гуркотіла далі. І сонце в кабіні світило не гірше, ніж раніше.
    Швидкий світанок Вони прокинулись не від будильника, а від вибуху. Десь не так далеко, за пагорбом, гуркотіло. Дім здригнувся, ніби прокинувся разом з ними — і теж не хотів вставати. Але часу не було. Фронт уже був поруч. І треба було їхати. Мама швидко запихала в сумки найнеобхідніше: документи, ліки, хустинку з весілля, фотографії, де ще всі разом. Батько мовчки вантажив речі на вантажівку, яку дали волонтери. Її кузов уже був наполовину заповнений чужими валізами, торбами, кліткою з кроликом і дитячим велосипедом. Все те було не речами — а спогадами, які ніхто не хотів залишати. Марічка, їхня донька, тримала в руках плюшевого ведмедика і питала: — А ми повернемось? — Так, обов’язково, — сказав тато, навіть не озирнувшись. Він не мав права сумніватись. Хоча очі в нього були червоні. Не від пилюки. Бабуся запитала, чи можна забрати подушку. “Ту, вишиту, з павичем.” Її все життя шила ще дідова сестра. Мама кивнула і посміхнулась: — Ми заберемо і подушку, і все, що пам’ятає нас. Вантажівка заторохтіла, запиливши двір. У кабіні вже сиділи інші — жінки, діти, старенький чоловік із білою тростиною. Мама з Марічкою сіли поруч. Тато стрибнув останнім. — Усі? — Усі. І поїхали. Місто зникало за спинами, за хвилинами. Повз миготіли знайомі хати, парк із гойдалкою, школа, де Марічка малювала свій перший малюнок на уроці. Все здавалося нереальним — як сон, який ще не хочеш відпускати. Та вже мусиш. Мовчали довго. Лише двигун гудів, а дорога стрибала під колесами. Потім мама прошепотіла: — А пам’ятаєш, як ми тут гуляли восени? — Дощ ішов і каштани падали під ноги, — відповів тато. — І ми тоді заблукали на годину. — І було добре, що заблукали. Марічка дивилась у вікно. Там, попереду, розливалося сонце — те саме, яке світило і вдома, і в кожному іншому місті. Вона стискала свого ведмедика і нарешті посміхнулась. — А в новому місці є ліс? — Є, — сказав тато. — І озеро. — І гойдалки? — Обов’язково. Їхали довго. Але вже не тікали — вже прямували. Не від, а до. До безпеки. До спокою. До нового дому. Залишилось багато — рідна вулиця, стіни, вікна, які бачили їхні радощі й страхи. Але забрали головне — одне одного, пам’ять і надію. Бо навіть під час війни серце може пакувати речі швидко, але мріяти — повільно, вдумливо. Вантажівка гуркотіла далі. І сонце в кабіні світило не гірше, ніж раніше.
    Like
    1
    1Kпереглядів
  • РОЗМІРИ ОГД ПРИ ВСТАНОВЛЕННІ ІНВАЛІДНОСТІ В 2025 РОЦІ
    Згідно ЗУ “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Постанови КМУ №975 від 2013 року розмір виплати допомоги розраховується в залежності від розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, в якому встановлено інвалідності.
    Станом на 2025 рік розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня становить 3 028 грн.
    ☝️В порівнянні з 2024 роком, в 2025 році розмір не змінився.
    🟢При отриманні пораненні на війні (виконання обов'язків військової служби/захист Батьківщини):
    - 1 211 200  грн - при встановленні 1 групи інвалідності
    - 908 400 грн - при встановленні 2 групи інвалідності
    - 757 000 грн - при встановленні 3 групи інвалідності
    🟢При отриманні травми/захворювання під час проходження служби:
    - 363 360 грн - при встановленні 1 групи інвалідності
    - 272 520 грн - при встановленні 2 групи інвалідності
    - 211 960 грн - при встановленні 3 групи інвалідності
    🟢При встановленні факту втрати працездатності при виконанні обов'язків або захисту Батьківщини - максимальний розмір виплати становить 211 960 грн  (100% втрати працездатності)
    10% - 21 196 грн
    20% - 42 392 грн
    25% - 52 990 грн
    Розрахунок суми виплати здійснюється шляхом помноження розміру виплати на відсоток втрати працездатності.
    Приведенні розміри є загально визначеними, але в окремих ситуаціях варто уточнювати обставини. Звернення до адвоката гарантує надання кваліфікованої допомоги та роз’яснення.
    РОЗМІРИ ОГД ПРИ ВСТАНОВЛЕННІ ІНВАЛІДНОСТІ В 2025 РОЦІ Згідно ЗУ “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Постанови КМУ №975 від 2013 року розмір виплати допомоги розраховується в залежності від розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, в якому встановлено інвалідності. Станом на 2025 рік розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня становить 3 028 грн. ☝️В порівнянні з 2024 роком, в 2025 році розмір не змінився. 🟢При отриманні пораненні на війні (виконання обов'язків військової служби/захист Батьківщини): - 1 211 200  грн - при встановленні 1 групи інвалідності - 908 400 грн - при встановленні 2 групи інвалідності - 757 000 грн - при встановленні 3 групи інвалідності 🟢При отриманні травми/захворювання під час проходження служби: - 363 360 грн - при встановленні 1 групи інвалідності - 272 520 грн - при встановленні 2 групи інвалідності - 211 960 грн - при встановленні 3 групи інвалідності 🟢При встановленні факту втрати працездатності при виконанні обов'язків або захисту Батьківщини - максимальний розмір виплати становить 211 960 грн  (100% втрати працездатності) 10% - 21 196 грн 20% - 42 392 грн 25% - 52 990 грн Розрахунок суми виплати здійснюється шляхом помноження розміру виплати на відсоток втрати працездатності. Приведенні розміри є загально визначеними, але в окремих ситуаціях варто уточнювати обставини. Звернення до адвоката гарантує надання кваліфікованої допомоги та роз’яснення.
    102переглядів
  • 115переглядів 1 Поширень
  • 💔Відбувся обмін, більшість людей була в полоні з 2022 року, – Зеленський.
    Суспільне пише, що додому повернувся екс-мер Херсона Володимир Миколаєнко, який раніше відмовився від обміну(!), щоб забрали пораненого військового. Повертається і журналіст Дмитро Хилюк. рашисти викрали їх весною 2022 року, тепер вони вдома❤️🇺🇦
    💔Відбувся обмін, більшість людей була в полоні з 2022 року, – Зеленський. Суспільне пише, що додому повернувся екс-мер Херсона Володимир Миколаєнко, який раніше відмовився від обміну(!), щоб забрали пораненого військового. Повертається і журналіст Дмитро Хилюк. рашисти викрали їх весною 2022 року, тепер вони вдома❤️🇺🇦
    85переглядів
  • 🌾 ... Я бачив сон — пекла Вкраїна паску, Священний хліб пекла серед вiйни. 🤍 Одягнена у свіжу вишиванку, Сховавши під хустинку сивину, Замішувала жінка тісто зранку Під тиху пісню — довгу і сумну. І сипалося борошно у діжку, І молоко лилося, і вода, Вершкове масло, цукор, дріжджів трішки, Щоб сходила опара молода. 🤍 Але була та паска особлива, Бо час жорстокий корективи вніс — В ній кpoв була, немов гірка олива, І попіл згарищ, і розпука сліз. Усе перемішалось в тому тісті — Біда і відчай, думи і жалі, Усе, що затаїлось в кожнім місті, І що завмерло в кожному селі. 🤍 Все, що пекло, гнітило і бісило, Весь біль образ й приниження сторіч — Все Україна в тісті замісила І, без вагань, поставила у піч... Гриміло небо. Деренчали дрони. Сирени завивали віддаля... Мовчали важко Великодні дзвони, І повнилась надією земля 🌾 ✍️ Поезія – ©Анатолій Матвійчук 🎨 Малюнок художника Олег Шупляка
    🌾 ... Я бачив сон — пекла Вкраїна паску, Священний хліб пекла серед вiйни. 🤍 Одягнена у свіжу вишиванку, Сховавши під хустинку сивину, Замішувала жінка тісто зранку Під тиху пісню — довгу і сумну. І сипалося борошно у діжку, І молоко лилося, і вода, Вершкове масло, цукор, дріжджів трішки, Щоб сходила опара молода. 🤍 Але була та паска особлива, Бо час жорстокий корективи вніс — В ній кpoв була, немов гірка олива, І попіл згарищ, і розпука сліз. Усе перемішалось в тому тісті — Біда і відчай, думи і жалі, Усе, що затаїлось в кожнім місті, І що завмерло в кожному селі. 🤍 Все, що пекло, гнітило і бісило, Весь біль образ й приниження сторіч — Все Україна в тісті замісила І, без вагань, поставила у піч... Гриміло небо. Деренчали дрони. Сирени завивали віддаля... Мовчали важко Великодні дзвони, І повнилась надією земля 🌾 ✍️ Поезія – ©Анатолій Матвійчук 🎨 Малюнок художника Олег Шупляка
    Like
    2
    547переглядів
  • 742переглядів
  • https://youtu.be/FXXcHvx9bWc?si=PhAcGpY687ve0uW4
    https://youtu.be/FXXcHvx9bWc?si=PhAcGpY687ve0uW4
    53переглядів
  • 23переглядів