• Володимир Золкін.
    Я якось казав що генерал Кривонос, один з найбільш цитованих українських діячів, в пропагандистських російських ЗМІ.
    Просто тому, що він говорить те, що вигідно російській пропаганді.
    Іноді цитує він, а іноді цитують його.
    В даному випадку він цитує російську пропаганду, яка буде цитувати його.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Володимир Золкін. Я якось казав що генерал Кривонос, один з найбільш цитованих українських діячів, в пропагандистських російських ЗМІ. Просто тому, що він говорить те, що вигідно російській пропаганді. Іноді цитує він, а іноді цитують його. В даному випадку він цитує російську пропаганду, яка буде цитувати його. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    125views 2Plays
  • #історія #постаті
    Генріх Белль — «совість німецької нації», письменник, який зумів крізь попіл Другої світової війни пронести гуманізм та віру в людину. Народившись 21 грудня 1917 року в Кельні, він став голосом покоління, яке повернулося з фронту в руїни — не лише матеріальні, а й моральні .

    Його творчість — це чесна розмова про провину, відповідальність і повсякденне життя «маленької людини». У своїх найвідоміших романах, як-от «Груповий портрет з дамою» або «Більярд о пів на десяту», Белль майстерно досліджував, як історія ламає долі, але не завжди може зламати дух. За свою глибоку емпатію та нещадну правдивість у 1972 році він був удостоєний Нобелівської премії з літератури .

    Проте Белль був не лише літератором, а й активним громадським діячем. Він відкрито виступав проти насилля, цензури та тоталітаризму. Його дім завжди був відчинений для дисидентів і тих, хто зазнав переслідувань. Зокрема, Генріх Белль підтримував українських митців та інтелектуалів, гостро засуджуючи радянські репресії проти шістдесятників .

    Його спадщина сьогодні актуальна як ніколи. Він вчив нас, що навіть у найтемніші часи важливо зберігати людську гідність і не мовчати, коли чиниться несправедливість. Белль залишив після себе не просто книги, а етичний орієнтир для цілої Європи, нагадуючи, що література — це насамперед форма відповідальності перед світом .
    #історія #постаті Генріх Белль — «совість німецької нації», письменник, який зумів крізь попіл Другої світової війни пронести гуманізм та віру в людину. Народившись 21 грудня 1917 року в Кельні, він став голосом покоління, яке повернулося з фронту в руїни — не лише матеріальні, а й моральні ✍️. Його творчість — це чесна розмова про провину, відповідальність і повсякденне життя «маленької людини». У своїх найвідоміших романах, як-от «Груповий портрет з дамою» або «Більярд о пів на десяту», Белль майстерно досліджував, як історія ламає долі, але не завжди може зламати дух. За свою глибоку емпатію та нещадну правдивість у 1972 році він був удостоєний Нобелівської премії з літератури 📚. Проте Белль був не лише літератором, а й активним громадським діячем. Він відкрито виступав проти насилля, цензури та тоталітаризму. Його дім завжди був відчинений для дисидентів і тих, хто зазнав переслідувань. Зокрема, Генріх Белль підтримував українських митців та інтелектуалів, гостро засуджуючи радянські репресії проти шістдесятників 🕊️. Його спадщина сьогодні актуальна як ніколи. Він вчив нас, що навіть у найтемніші часи важливо зберігати людську гідність і не мовчати, коли чиниться несправедливість. Белль залишив після себе не просто книги, а етичний орієнтир для цілої Європи, нагадуючи, що література — це насамперед форма відповідальності перед світом 🇩🇪.
    2
    684views
  • 96views
  • #історія #постаті
    Ганна Собачко-Шостак — геній українського наїву, чия фантазія перетворила традиційну квітку на динамічний всесвіт. Народившись 21 грудня 1883 року в селі Скопці на Київщині, вона з дитинства працювала на землі, але в душі плекала дивовижних звірів та небачені рослини, які згодом підкорили виставкові зали Парижа та Берліна .

    Її стиль — це вибух кольору та руху. На відміну від статичних народних орнаментів, квіти Ганни наче танцюють або борються: пелюстки закручуються у вихори, стебла переплітаються, створюючи ілюзію безперервної енергії. Вона сміливо поєднувала футуризм із традицією, за що її творчість високо цінували видатні художники того часу, зокрема Анрі Матісс та Пабло Пікассо .

    Майстриня працювала у техніці акварелі та гуаші, створюючи ескізи для вишивок та килимів. Її роботи — це «космічні» квіти, де кожен елемент має свій характер і настрій. Навіть під час Другої світової війни та в еміграції в Середній Азії вона не полишала малювати, вплітаючи у свої орнаменти нові образи, але завжди зберігаючи українську кольорову душу .

    Ганна Собачко-Шостак довела, що селянське мистецтво може бути високим авангардом. Сьогодні її спадщина надихає сучасних дизайнерів та художників, нагадуючи, що справжнє мистецтво не має кордонів і народжується з любові до рідної природи та безмежної внутрішньої свободи .
    #історія #постаті Ганна Собачко-Шостак — геній українського наїву, чия фантазія перетворила традиційну квітку на динамічний всесвіт. Народившись 21 грудня 1883 року в селі Скопці на Київщині, вона з дитинства працювала на землі, але в душі плекала дивовижних звірів та небачені рослини, які згодом підкорили виставкові зали Парижа та Берліна 🎨. Її стиль — це вибух кольору та руху. На відміну від статичних народних орнаментів, квіти Ганни наче танцюють або борються: пелюстки закручуються у вихори, стебла переплітаються, створюючи ілюзію безперервної енергії. Вона сміливо поєднувала футуризм із традицією, за що її творчість високо цінували видатні художники того часу, зокрема Анрі Матісс та Пабло Пікассо 🌸. Майстриня працювала у техніці акварелі та гуаші, створюючи ескізи для вишивок та килимів. Її роботи — це «космічні» квіти, де кожен елемент має свій характер і настрій. Навіть під час Другої світової війни та в еміграції в Середній Азії вона не полишала малювати, вплітаючи у свої орнаменти нові образи, але завжди зберігаючи українську кольорову душу 🌿. Ганна Собачко-Шостак довела, що селянське мистецтво може бути високим авангардом. Сьогодні її спадщина надихає сучасних дизайнерів та художників, нагадуючи, що справжнє мистецтво не має кордонів і народжується з любові до рідної природи та безмежної внутрішньої свободи ✨.
    1
    983views 1 Shares
  • https://youtu.be/_I9nwmf39DY?si=cdag-MxR0mxn1yBz
    https://youtu.be/_I9nwmf39DY?si=cdag-MxR0mxn1yBz
    87views
  • Як ми з котом ловили щура

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Як ми з котом ловили щура 🤣 https://t.me/Ukraineaboveallelse
    95views 3Plays
  • 101views
  • 83views
  • #історія #постаті
    Євген Чикаленко — людина, чиє життєве кредо стало маніфестом справжнього патріотизму. Він казав: «Мало любити Україну до глибини душі, треба любити її до глибини власної кишені». Народившись 21 грудня 1861 року, цей успішний аграрій-новатор присвятив увесь свій статок і життя справі українського відродження .

    Його найбільшим подвигом стало видання першої щоденної україномовної газети «Рада». У часи жорсткої цензури та імперського тиску Чикаленко протягом восьми років (1906–1914) власним коштом утримував часопис, який став інтелектуальним центром України. Навколо «Ради» гуртувалися найкращі розуми нації: Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Сергій Єфремов. Без цієї газети український рух початку XX століття міг просто згаснути в ізоляції .
    Окрім видавничої справи, Чикаленко був головним «двигуном» українського громадського життя. Він фінансував будівництво Академічного дому у Львові, виплачував премії за найкращі історичні праці та підтримував молодих письменників. Його меценатство не було гонитвою за славою — він часто залишався в тіні, вважаючи, що головне — це результат для спільної справи .

    Він був одним із ініціаторів створення Центральної Ради, хоча через власну скромність відмовився її очолити. Євген Чикаленко залишив нам приклад того, як системна, жертовна та щоденна праця створює фундамент, на якому пізніше постає незалежна держава. Це історія про те, як одна людина може стати цілою інституцією задля майбутнього свого народу .
    #історія #постаті Євген Чикаленко — людина, чиє життєве кредо стало маніфестом справжнього патріотизму. Він казав: «Мало любити Україну до глибини душі, треба любити її до глибини власної кишені». Народившись 21 грудня 1861 року, цей успішний аграрій-новатор присвятив увесь свій статок і життя справі українського відродження 🌾. Його найбільшим подвигом стало видання першої щоденної україномовної газети «Рада». У часи жорсткої цензури та імперського тиску Чикаленко протягом восьми років (1906–1914) власним коштом утримував часопис, який став інтелектуальним центром України. Навколо «Ради» гуртувалися найкращі розуми нації: Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Сергій Єфремов. Без цієї газети український рух початку XX століття міг просто згаснути в ізоляції 🗞️. Окрім видавничої справи, Чикаленко був головним «двигуном» українського громадського життя. Він фінансував будівництво Академічного дому у Львові, виплачував премії за найкращі історичні праці та підтримував молодих письменників. Його меценатство не було гонитвою за славою — він часто залишався в тіні, вважаючи, що головне — це результат для спільної справи 🏗️. Він був одним із ініціаторів створення Центральної Ради, хоча через власну скромність відмовився її очолити. Євген Чикаленко залишив нам приклад того, як системна, жертовна та щоденна праця створює фундамент, на якому пізніше постає незалежна держава. Це історія про те, як одна людина може стати цілою інституцією задля майбутнього свого народу 🇺🇦.
    1
    562views
  • 103views