• #поезія
    Живу в такій красі – не передати!
    Земля, мов казка, дивна, чарівна!
    Садок і квіти скрізь навколо хати,
    Заходить в саме серденько весна.
    Тут яблуні, мов молоком облиті,
    І груші, й вишні в ніжному цвіту…
    А вранці квіти всі росою вмиті…
    Як не любити землю цю святу…
    І я люблю чарівну Україну,
    Цю землю надзвичайну, непросту.
    Люблю її я ніжно і дитинно,
    Свою Вітчизну, рідну, пресвяту.
    Мій тут почався хід, тут всі стежини,
    Які ведуть по цій землі в життя.
    Тут є усе під сонцем для людини
    І в кожного було тут майбуття.
    А зараз йде війна, земля палає,
    І ворог став на нашому путі.
    Ніхто свого майбутнього не знає…
    Чи буде сонце в нашому житті?
    А скільки весен будем ще стрічати,
    Світанків ніжних, стежечок в росі?
    Ніхто цього не може зараз знати…
    Та поки що живемо у красі,
    Радіємо, дивуємось природі,
    Любов’ю наливаємо серця.
    А на кордоні ворог, там на сході,
    Ракети посилає без кінця,
    Щоб нас убити, знищити, спалити,
    Бо забаганка визріла така…
    А ми в своїй країні хочем жити —
    Тут наша пісня гарна і дзвінка,
    Тут наше слово ніжне світанкове,
    Тут наші предки, прадіди-діди
    Й дитинство у дітей було чудове,
    Та орки принесли біду сюди…
    О, Боже, зглянься, так не має бути,
    Чого ці орки в край до нас зайшли!
    За що несемо ми страшну спокуту?
    Ми добрими і мирними були…
    Хіба за те, що волю ми любили,
    Що прагли самостійності віки?
    Та ми нікого в світі не гнобили,
    Сади садили мирно, залюбки…
    Тож зглянься, Боже! Дай нам вільно жити
    І Україну рідну збережи.
    Ми вміємо дружити і любити…
    Здолати ворогів допоможи!

    Надія Красоткіна
    #поезія Живу в такій красі – не передати! Земля, мов казка, дивна, чарівна! Садок і квіти скрізь навколо хати, Заходить в саме серденько весна. Тут яблуні, мов молоком облиті, І груші, й вишні в ніжному цвіту… А вранці квіти всі росою вмиті… Як не любити землю цю святу… І я люблю чарівну Україну, Цю землю надзвичайну, непросту. Люблю її я ніжно і дитинно, Свою Вітчизну, рідну, пресвяту. Мій тут почався хід, тут всі стежини, Які ведуть по цій землі в життя. Тут є усе під сонцем для людини І в кожного було тут майбуття. А зараз йде війна, земля палає, І ворог став на нашому путі. Ніхто свого майбутнього не знає… Чи буде сонце в нашому житті? А скільки весен будем ще стрічати, Світанків ніжних, стежечок в росі? Ніхто цього не може зараз знати… Та поки що живемо у красі, Радіємо, дивуємось природі, Любов’ю наливаємо серця. А на кордоні ворог, там на сході, Ракети посилає без кінця, Щоб нас убити, знищити, спалити, Бо забаганка визріла така… А ми в своїй країні хочем жити — Тут наша пісня гарна і дзвінка, Тут наше слово ніжне світанкове, Тут наші предки, прадіди-діди Й дитинство у дітей було чудове, Та орки принесли біду сюди… О, Боже, зглянься, так не має бути, Чого ці орки в край до нас зайшли! За що несемо ми страшну спокуту? Ми добрими і мирними були… Хіба за те, що волю ми любили, Що прагли самостійності віки? Та ми нікого в світі не гнобили, Сади садили мирно, залюбки… Тож зглянься, Боже! Дай нам вільно жити І Україну рідну збережи. Ми вміємо дружити і любити… Здолати ворогів допоможи! Надія Красоткіна
    Love
    1
    577переглядів
  • #ukrainian_music #що_послухати #для_настрою
    #ukrainian_music #що_послухати #для_настрою
    Lafesta - Гімн України (lounge remix) (2015)
    Love
    1
    536переглядів
  • #новий_розділ
    #морські_баталії #пригоди #пірати
    #любовний_роман #історична_проза

    Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші.

    Коли наша ескадра підійшла ближче, Фернандо наказав спустити шлюпку, у якій разом з Тьягу та ще кількома індіанцями вирушив до берега. Було помітно, що наші кораблі спершу добряче налякали місцевих — очевидно, вони не впізнали ні Фернандо, ні Тьягу. Індіанські човни миттєво пристали до берега, і люди з них кинулися врозсип. Напевно, дехто сховався в чагарниках, щоб дати непроханим гостям гідну відсіч, інші ж стрімголов побігли до селища, щоб попередити своїх про небезпеку.
    Коли шлюпка з нашим капітаном наблизилася до берега, Тьягу підвівся й голосно вигукнув щось своєю мовою. Після цього з чагарників вийшло кілька індіанців зі списами й попрямували до човна. Після короткої розмови Тьягу разом з одним із них та кількома супутниками рушили вглиб суходолу, а Фернандо повернувся на корабель.
    Піднявшись на борт, він повідомив, що індіанці щиро зраділи звістці про визволення своїх родичів із полону й запрошують нас у гості. Вони також погодилися допомогти з провізією та ремонтом. Як і обіцяв, Фернандо передасть їм частину вогнепальної зброї та боєприпасів.
    За пів години я разом із Педро і п’ятьма звільненими чарруа на одному з наших човнів наближався до берега. Індіанців там зустрічали їхні рідні. Неможливо описати словами ту радість, яку вони відчули, побачивши, як їм здавалося, назавжди втрачених чоловіків, дружин, дітей і батьків. До індіанця, що сидів поруч зі мною й нарешті зійшов на берег, підбігли двоє маленьких бешкетників, стрибнули йому на руки й міцно обійняли батька. За ними підійшла індіанка — вочевидь, його дружина й мати цих дітей. Від цієї картини сльози з’явилися не лише в мене, а й на обличчі завжди незворушного дона Криштіану.
    Ми попрямували до селища чарруа, а я згадував, як опинився тут уперше й скільки всього з того часу зі мною сталося.
    Там, як нам здалося, готувалися до якогось свята. Загалом усе лишалося таким, яким ми залишили його в той день, коли вирушили звідси. У натовпі індіанців я помітив дівчину, яка подобалась Педро, — Наяру. Він не забував про неї, хоч і не зізнавався в цьому. Вона стояла поруч із високим індіанцем, певно її нареченим
    Педро також побачив їх, і з виразу його обличчя було зрозуміло, що йому неприємно бачити її в компанії іншого. Хоча він, як і ми всі, розумів, що між ними нічого б не вийшло. Він ледь знав її мову, а вона не розуміла жодного слова португальською.
    Я бачив, як йому кортіло підійти до неї, не зважаючи ні на її нареченого, ні на можливі наслідки. Я, як ніхто інший, розумів свого старого друга і не знав, як йому допомогти. Тим часом Наяра, помітивши нас, сама підійшла й сказала своєю мовою, що рада нас бачити. Вона тепло усміхнулася Педро.
    Він спробував узяти її руку, але, побачивши, як її наречений рушає в наш бік, вирішив не загострювати ситуацію. Та я помітив, з якою теплотою вона дивилась на нього. Їхня зустріч була просякнута почуттями, які не потребували слів. Хоч він і був португальським моряком, якому незабаром доведеться залишити ці береги назавжди, а вона — простою індіанською дівчиною, чужою нашому способу життя й цивілізації, між ними в цю мить панувало якесь особливе, зрозуміле лише їм двом єднання. Здавалося, що для них часу й світу довкола не існувало.





    Читати далі за посиланням


    https://arkush.net/book/18589/25


    Приємного читання!!!

    #морські_баталії #пригоди #пірати
    #любовний_роман #історична_проза
    #романтика #пригоди #Карибське_море.
    #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата
    #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля
    #новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші. Коли наша ескадра підійшла ближче, Фернандо наказав спустити шлюпку, у якій разом з Тьягу та ще кількома індіанцями вирушив до берега. Було помітно, що наші кораблі спершу добряче налякали місцевих — очевидно, вони не впізнали ні Фернандо, ні Тьягу. Індіанські човни миттєво пристали до берега, і люди з них кинулися врозсип. Напевно, дехто сховався в чагарниках, щоб дати непроханим гостям гідну відсіч, інші ж стрімголов побігли до селища, щоб попередити своїх про небезпеку. Коли шлюпка з нашим капітаном наблизилася до берега, Тьягу підвівся й голосно вигукнув щось своєю мовою. Після цього з чагарників вийшло кілька індіанців зі списами й попрямували до човна. Після короткої розмови Тьягу разом з одним із них та кількома супутниками рушили вглиб суходолу, а Фернандо повернувся на корабель. Піднявшись на борт, він повідомив, що індіанці щиро зраділи звістці про визволення своїх родичів із полону й запрошують нас у гості. Вони також погодилися допомогти з провізією та ремонтом. Як і обіцяв, Фернандо передасть їм частину вогнепальної зброї та боєприпасів. За пів години я разом із Педро і п’ятьма звільненими чарруа на одному з наших човнів наближався до берега. Індіанців там зустрічали їхні рідні. Неможливо описати словами ту радість, яку вони відчули, побачивши, як їм здавалося, назавжди втрачених чоловіків, дружин, дітей і батьків. До індіанця, що сидів поруч зі мною й нарешті зійшов на берег, підбігли двоє маленьких бешкетників, стрибнули йому на руки й міцно обійняли батька. За ними підійшла індіанка — вочевидь, його дружина й мати цих дітей. Від цієї картини сльози з’явилися не лише в мене, а й на обличчі завжди незворушного дона Криштіану. Ми попрямували до селища чарруа, а я згадував, як опинився тут уперше й скільки всього з того часу зі мною сталося. Там, як нам здалося, готувалися до якогось свята. Загалом усе лишалося таким, яким ми залишили його в той день, коли вирушили звідси. У натовпі індіанців я помітив дівчину, яка подобалась Педро, — Наяру. Він не забував про неї, хоч і не зізнавався в цьому. Вона стояла поруч із високим індіанцем, певно її нареченим Педро також побачив їх, і з виразу його обличчя було зрозуміло, що йому неприємно бачити її в компанії іншого. Хоча він, як і ми всі, розумів, що між ними нічого б не вийшло. Він ледь знав її мову, а вона не розуміла жодного слова португальською. Я бачив, як йому кортіло підійти до неї, не зважаючи ні на її нареченого, ні на можливі наслідки. Я, як ніхто інший, розумів свого старого друга і не знав, як йому допомогти. Тим часом Наяра, помітивши нас, сама підійшла й сказала своєю мовою, що рада нас бачити. Вона тепло усміхнулася Педро. Він спробував узяти її руку, але, побачивши, як її наречений рушає в наш бік, вирішив не загострювати ситуацію. Та я помітив, з якою теплотою вона дивилась на нього. Їхня зустріч була просякнута почуттями, які не потребували слів. Хоч він і був португальським моряком, якому незабаром доведеться залишити ці береги назавжди, а вона — простою індіанською дівчиною, чужою нашому способу життя й цивілізації, між ними в цю мить панувало якесь особливе, зрозуміле лише їм двом єднання. Здавалося, що для них часу й світу довкола не існувало. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/25 Приємного читання!!! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля
    3Kпереглядів
  • Джуринський водоспад

    #карпати #україна #західнаукраїна #тернопіль #історіякарпат #цікавімісця #цікавімісцяукраїни #природа #водоспади #щоподивитисявкарпатах #івано_франківськ #ліс #гори #відпочинок #туризм #подорож
    Джуринський водоспад #карпати #україна #західнаукраїна #тернопіль #історіякарпат #цікавімісця #цікавімісцяукраїни #природа #водоспади #щоподивитисявкарпатах #івано_франківськ #ліс #гори #відпочинок #туризм #подорож
    657переглядів 11Відтворень
  • Над Німеччиною виявили 536 шпигунських дронів за три місяці, — Bild
    Усього було зафіксовано 270 інцидентів, у яких брали участь ці дрони. Принаймні у 55 випадках одночасно спостерігалося два і більше пристрої. Найчастіше дрони помічали ввечері та вночі.
    Серед основних об'єктів спостереження: військові бази, енергетичний сектор та критична інфраструктура. Над американською авіабазою Рамштайн помітили до 15 дронів, що летіли строєм.
    Над Німеччиною виявили 536 шпигунських дронів за три місяці, — Bild Усього було зафіксовано 270 інцидентів, у яких брали участь ці дрони. Принаймні у 55 випадках одночасно спостерігалося два і більше пристрої. Найчастіше дрони помічали ввечері та вночі. Серед основних об'єктів спостереження: військові бази, енергетичний сектор та критична інфраструктура. Над американською авіабазою Рамштайн помітили до 15 дронів, що летіли строєм.
    78переглядів
  • Чи вірите ви у все, що вам говорять інші люди? А власний мозок?
    Саме про це пʼятнична підбірка від #всенсі
    Чи вірите ви у все, що вам говорять інші люди? А власний мозок? Саме про це пʼятнична підбірка від #всенсі
    Love
    Like
    11
    3Kпереглядів 1 Поширень
  • Тримай свій чорно-білий кайф
    Тримай свій чорно-білий кайф
    39переглядів
  • ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО СПОРТУ. 11 липня 1980 року. Олімпійський вогонь на київському Хрещатику.
    #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv
    ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО СПОРТУ. 11 липня 1980 року. Олімпійський вогонь на київському Хрещатику. #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv
    176переглядів
  • Філл як завше неперевершений!🔥🤩
    https://c10.patreonusercontent.com/4/patreon-media/p/post/130618625/a...
    Філл як завше неперевершений!🔥🤩 https://c10.patreonusercontent.com/4/patreon-media/p/post/130618625/a981517a54154c3ab6d69689c7c9a82f/eyJxIjoxMDAsIndlYnAiOjB9/1.gif
    C10.PATREONUSERCONTENT.COM
    Haha
    1
    147переглядів
  • Красиво 😎 Дивовижно ❤🖤♥️ Найкраща музика 🎼🎹🎸🎻🎵🖤❤️🖤💯💯💯💯
    Красиво 😎 Дивовижно ❤🖤♥️ Найкраща музика 🎼🎹🎸🎻🎵🖤❤️🖤💯💯💯💯
    332переглядів 6Відтворень