The Bear / «Ведмідь» (1 сезон, 2022) Жанр: драма, комедія Іноді серіали не просто розважають — вони переживаються, як справжній досвід. «Ведмідь» саме такий. Історія талановитого шеф-кухаря, який повертається додому, щоб врятувати сімейний бізнес — стару закусочну. Це не просто кухня, це — хаос, біль, спогади, надії й справжня боротьба за смак і себе самого. Я, коли дивився цей сезон, насолоджувався кожною секундою перегляду. Все — від акторської гри до ритму сцен і монтажу — зроблено майстерно. Тут відчувається життя: емоційне, інтенсивне, справжнє. Моя оцінка: 9/10 #серіали #драма #комедія #thebear #ведмідь #смакжиття #сучаснесеріале #щоподивитись #filmseriesua

Не знаєте, що можна новенького подивитися цього місяця? Тоді ловіть класне відео з добіркою фільмів та серіалів, які виходять на екрани у липні. У ньому ви дізнаєтесь про воскресіння Декстера, кульмінацію Пісочного чоловіка, повернення у парк Юрського Періоду, адаптацію короля жахів, протистояння Супермена та Фантастичної Четвірки тощо. #Коло_Кіно #Прокіно

https://youtu.be/J8tL1NZ0wZA?si=S8eADHorqlGUS11F

🏒 Нереальний камбек. Кременчук виграв в овертаймі і став чемпіоном України НОВИНИ УКРАЇНСЬКОГО ХОКЕЮ↕️ Відбувся сьомий і вирішальний матч фінальної серії плей-оф чемпіонату України з хокею між Київ Кепіталз та Кременчуком. 👀 Чемпіоном України в сезоні 2024/25 став Кременчук. Команда виграла 2:1 в овертаймі і зробила камбек не лише у цьому матчі, а і у серії. Кременчук по ходу серії поступався 1:3. 🇺🇦 Чемпіонат України з хокею. Фінал плей-оф ♦️ Київ Кепіталз – Кременчук 1:2 (в овертаймі) (0:0, 0:0, 1:1, 0:1) #Хокей #Хокей_України #Хокей #Hockey #world_hockey #worldhockey #brovarysport @brovarysport #український_хокей ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Привіт. Я Венздей Аддамс, і сьогодні я розповім вам історію, яка сталася зі мною одного тихого, похмурого вечора. Ця історія не для тих, хто боїться темряви або тіней, які ховаються у кутках. Вона для тих, хто відчуває насолоду від жаху, що повільно просочується крізь стіни вашої свідомості. Це сталося в одну з тих ночей, коли місяць повністю зник за товстим шаром хмар, а світло від свічок ледь могло розсікти густу темряву. Я сиділа у нашій похмурій бібліотеці, гортаючи старовинну книгу про демонологію. У цьому місці завжди панувала тиша, але цієї ночі вона здавалася занадто важкою, ніби сама кімната намагалася приховати щось від мене. І ось, я помітила її. Тінь. Вона не була схожою на звичайні тіні, які кидають предмети. Вона ніби існувала сама по собі, химерно звиваючись у кутку кімнати, де не мало бути жодного світла. Спочатку я подумала, що це гра уяви, але потім зрозуміла: ця тінь була жива. Вона рухалася з власною волею, розтікаючись по стінах, як чорний дим, і здавалося, що вона шукає когось… або щось. Моє серце залишалося байдужим до страху, але у цьому було щось незвичне, навіть для мене. Тінь почала повільно просуватися до мене, і з кожним кроком, який вона робила, температура в кімнаті падала. Я відчула, як холодний піт стікає по моєму хребту, але цікавість взяла верх. Я відклала книгу і встала, щоб зустрітися з нею віч-на-віч. Тінь зупинилася переді мною, і я відчула, як щось невидиме, але важке, тисне на мене з усіх боків. Здавалося, що кімната почала звужуватися, залишаючи мені все менше простору. Шепіт, який я чула раніше, став гучнішим і пронизливішим, ніби сотні голосів одночасно намагалися донести до мене свої зловісні таємниці. Тінь, наче відчуваючи мій намір піти за нею, відступила і попрямувала до підвалу. Я не вагалася. Коли я спустилася сходами, холод підвалу обійняв мене, як мертва рука, але я продовжувала йти вперед. Тінь зникла біля старої скрині, покритої пилом. Цю скриню я бачила багато разів, але щось підказувало мені, що цього разу все буде інакше. Коли я відчинила скриню, серце завмерло. Всередині лежала стара лялька, зшита з потрісканого шкіряного матеріалу, ніби її обличчя було вирізане з чогось живого. Її очі були з чорного скла, але вони, здавалося, дивилися на мене, стежачи за кожним моїм рухом. Від ляльки виходив затхлий запах, ніби вона пролежала в скрині сотні років. Я простягнула руку, щоб торкнутися її, але як тільки моя шкіра торкнулася ляльки, тінь, що привела мене сюди, зникла безслідно. Але замість полегшення я відчула щось гірше. Щось просочилося крізь мої пальці, холодне, мов лід, і просочилося в мої вени. Я відчула, як тінь, що зникла зовні, перемістилася всередину мене. З того моменту, як я повернулася до кімнати, я більше не була сама. Щоночі, коли всі лягають спати, я відчуваю присутність за спиною. Вона не робить нічого, лише стоїть у кутку, стежачи за кожним моїм рухом. Я не бачила її знову, але знаю, що вона там, всередині мене, чекає свого моменту. І тепер, коли я спускаюся до підвалу, лялька завжди лежить трохи ближче до виходу, ніж була раніше. Іноді я чую її тихий сміх у тиші ночі, але коли я обертаюся, нікого немає. Чи боюся я? Звісно, ні. Страх — це для слабких. Але якщо ви коли-небудь знайдете стару ляльку у забутому кутку, подумайте тричі, перш ніж доторкнутися до неї. Тому що ви ніколи не знаєте, що саме ви можете пробудити... і що може пробудитися всередині вас у відповідь. З темрявою в серці, Венздей Аддамс 🌑 P.S. Озирнися! #fan_art #супер_історія #страшне

. 🐵🤡 "приходить у гості" до українських господарів квартири, щоб виконати композицію на піаніно за допомогою автомата Калашнікова. Армія вбивць, дикунів, мародерів та ґвалтівників продовжує «операцію з порятунку України». Окуповане Курахове, Донецька область