#поезія
ЛІТО В КОРЗИНІ

Запакую літо в корзину,
Покладу собі квітів, тепла,
Збережу на прийдешню зиму,
Щоб спокійна душею була...

Прихоплю роси, спозаранку,
Що вмиває в лугах траву,
Принесу й залишу на ґанку,
У будинку - де зараз живу,

Ще знайдеться місце в корзині,
На пахучий рум'янку букет,
Щоб змогла для своєї родини,
Дарувати здоров'я секрет...

Додаю трішки спокою, тиші,
І джерельної чудо - води,
Щось роздам, щось собі залишу,
Через рік знов прийду я сюди...

Не візьму лише те, що минуло,
Що приводило часто до сліз,
У корзині є все, щоб не бУло -
Тих занадто великих валіз...

Анна Слюсарчук Бабчук.

З цікавого.
Чи не вигадана історія з Бердянська.
І знову медицина. Усі місцеві знають амбулаторію на бульварі Шевченка (колишня Гайдара, 1). Там мешкає якесь непорозуміння, що називається "дільничний лікар". Цей індивід прибув на черговий виклик, довго і мовчки стояв і слухав хворого, нічого не коментуючи і не радячи. Хворий почав підозрювати, що цей "лікар" ні в зуб ногою в медицині, адже в очах у нього були лише розгубленість і сум'яття. Коли пацієнт показав медичні препарати, якими користувався, "лікар" чесно зізнався, що не знає таких і навіть не бачив їх раніше. І взагалі, він ВЕТЕРИНАР(!!!), якого прислали з Росії і насильно ЗАБУЛИ (!!!) працювати тут лікарем.
Звідси можна зробити кілька висновків.
По-перше, кадровий голод перетворився на кадровий голодомор. Медицина у Бердянську відсутня як вид діяльності.
По-друге, досить чітко зрозумілий рівень "турботи" та "відносини" прихвосної Росії до жителів тимчасово окупованих територій. Таке свинство, така неповага до себе може терпіти лише вузький холоп, для решти людей це просто неприйнятно.
Ну, і по-третє, що більше минає часу в окупації, то очевиднішим стає, наскільки русянка обосралась на захоплених територіях. Навіть останньому сауленку вже зрозуміло, що поряд з русею немає майбутнього.

Олександр Іванович Степаненко