65переглядів
Мова
Українська
English
Каталог
Знаходьте цікавих людей, створюйте нові зв’язки та залучайте нових друзів
-
-
МАТЕРИНСЬКА МОЛИТВА ЗА СИНА, ЯКИЙ ОБОРОНЯЄ УКРАЇНУ, ДО СВЯТИТЕЛЯ СОФРОНІЯ У ЧАС РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ
О, святитель Софронію, ревний заступнику душ наших, у ці дні темряви, коли серце матері горює, звертаюся до тебе з благаннями і сльозами, за сина, котрий несе на своїх плечах оборону України. Ти, чий дух насичений вірою і благодаттю, прошу, підтримай його в час випробувань і небезпек. Щедро пролий на його душу світло Христового вчення, щоб він, обранець, гідно проніс у серці вогонь і любов до України, стояв непохитно перед лицем ворогів своїх. Нехай його кроки будуть наповнені твердістю, а душа освітлена незгасаючою вірою в перемогу.
Святителю Софронію, почуй молитви матері стривоженої, обійми душу сина-воїна теплом материнської молитви. Нехай його життя буде світлом серед темряви, охорони, збережи та поверни додому – цілим і неушкодженим. Амінь.
-------------
СВТ. СОФРОНІЯ, ПАТР. ЄРУСАЛИМСЬКОГО
Св. Софронія (560-638) вибрали на патріаршество (634-638) у час, коли піднялася єресь монотелетів-єдиновольників, які твердили, що в Особі Христа у двох Його природах, Божій і людській, є одна воля і одна дія. Тій єресі протистояв Софроній, Патр, єрусалимський, який, зі бравши помісний собор, прокляв єресь єдино-вольників і розіслав усюди листи, які на 6-му Вселенському соборі читали, і святі отці прийняли як правовірне.
Тоді були, з допусту Божого, нашестя варварів на Сирію і Палестину; вже не персів, а магометян, які спершу Дамаск взяли, тоді обсіли Єрусалим і 2 роки його здобували. Зазнало поразки від них в Сирії грецьке воїнство. Патр. Софроній із християнами замкнувся у місті. Коли закінчувався 2-ий рік облоги, змушені були християни віддати себе ворогамі відчинити їм місто. Але спершу Патр. Софроній послав до кн. агарянського Умара, укладаючи з ним мирні договори: у них було зазначено, аби християнській вірі і Церкві не було ніякого насилля і образи. Умар підступно обіцяв, а коли ворота були відчинені, одягнувся у власяницю, увійшов і питав, де церква Соломонова. Св. Софроній назустріч йому вийшов і умовляв князя одягтися по-княжому. Отак Єрусалим взяли агаряни, і християнство важким рабством пригнітили. Князь не дотримався договорів, став чинити біду християнам. Бачачи це, св. Софроній ридав і молився, аби Бог взяв душу його. І почутий був скоро.
З відривного календаря «З вірою в душі» за 11 березня.
----------------
166переглядів -
14 березня в Україні відзначається День українського добровольця. Пам'ятна дата встановлена Верховною Радою України у 2017 році, щоб вшанувати мужність та героїзм захисників незалежності, суверенітету й територіальної цілісності нашої держави.
Дата 14 березня була обрана не випадково. Саме в цей день у 2014 році на тренувальну базу в Нових Петрівцях з Майдану Незалежності вирушили перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану для формування першого добровольчого батальйону. Чоловіки й жінки самоорганізувалися та вирушили на схід України – на захист нашої держави та її суверенітету.
Україна переживає найбільше випробування у своїй новітній історії – повномасштабну збройну боротьбу з російським агресором за власну незалежність і територіальну цілісність. Завжди, у найважчі часи нашої історії, знаходилися відважні, які добровільно брали зброю до рук і ставали на захист своєї Батьківщини. Воїни Русі-України, лицарі Костянтина Острозького, козаки Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Івана Виговського та Івана Мазепи, воїни Армії Української Народної Республіки та Галицької армії Західноукраїнської Народної Республіки, Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, Української Повстанської Армії, воїни АТО/ООС мужньо здобували героїчні перемоги й віддавали свої життя за українську землю.
Нині добровольцем став увесь Український народ: ті, хто прийшов до центрів комплектування та поповнив ряди Збройних Сил України; ті, хто став до лав територіальної оборони та добровольчих формувань територіальних громад; ті, хто всіляко допомагає захисникам і готовий стати до їхніх лав завтра. Наша готовність добровільно стати на захист України є вирішальною запорукою нашої перемоги.
До українських добровольців, які зголосилися захищати свою державу, доєдналися іноземці. Українська держава закликала їх спільно боротися за мир і демократію у Європі та всьому світі.
Указом Президента від 28 лютого 2022 року № 82 з 1 березня 2022 року запроваджено безвізовий режим в’їзду в Україну для громадян іноземних держав, які бажають вступити до Інтернаціонального легіону оборони України, крім громадян держави-агресора. В Україну продовжують прибувати добровольці з різних країн світу, щоб стати на захист територіальної цілісності нашої країни.
14 березня в Україні відзначається День українського добровольця. Пам'ятна дата встановлена Верховною Радою України у 2017 році, щоб вшанувати мужність та героїзм захисників незалежності, суверенітету й територіальної цілісності нашої держави. Дата 14 березня була обрана не випадково. Саме в цей день у 2014 році на тренувальну базу в Нових Петрівцях з Майдану Незалежності вирушили перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану для формування першого добровольчого батальйону. Чоловіки й жінки самоорганізувалися та вирушили на схід України – на захист нашої держави та її суверенітету. Україна переживає найбільше випробування у своїй новітній історії – повномасштабну збройну боротьбу з російським агресором за власну незалежність і територіальну цілісність. Завжди, у найважчі часи нашої історії, знаходилися відважні, які добровільно брали зброю до рук і ставали на захист своєї Батьківщини. Воїни Русі-України, лицарі Костянтина Острозького, козаки Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Івана Виговського та Івана Мазепи, воїни Армії Української Народної Республіки та Галицької армії Західноукраїнської Народної Республіки, Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, Української Повстанської Армії, воїни АТО/ООС мужньо здобували героїчні перемоги й віддавали свої життя за українську землю. Нині добровольцем став увесь Український народ: ті, хто прийшов до центрів комплектування та поповнив ряди Збройних Сил України; ті, хто став до лав територіальної оборони та добровольчих формувань територіальних громад; ті, хто всіляко допомагає захисникам і готовий стати до їхніх лав завтра. Наша готовність добровільно стати на захист України є вирішальною запорукою нашої перемоги. До українських добровольців, які зголосилися захищати свою державу, доєдналися іноземці. Українська держава закликала їх спільно боротися за мир і демократію у Європі та всьому світі. Указом Президента від 28 лютого 2022 року № 82 з 1 березня 2022 року запроваджено безвізовий режим в’їзду в Україну для громадян іноземних держав, які бажають вступити до Інтернаціонального легіону оборони України, крім громадян держави-агресора. В Україну продовжують прибувати добровольці з різних країн світу, щоб стати на захист територіальної цілісності нашої країни.
1
269переглядів -
Друзі, сьогодні пропоную прогулятись біля собору Преображення у Кременці.
На пагорбах старовинного Кременця здіймається у небо велична барокова перлина — Собор Преображення Господнього Православної Церкви України. Колись відомий як костел Святих Ігнатія Лойоли та Станіслава Костки, він був серцем єзуїтського монастирського комплексу — духовною й архітектурною домінантою Волині.
Зведений у першій половині XVIII століття за проєктом італійця Паоло Фонтана, втілений руками архітектора Павла Гіжицького, храм став зразком пізнього бароко: урочистий, світлий, спрямований вгору, як молитва.
Сьогодні він носить нове ім’я — Собор Преображення Господнього ПЦУ. Але як і три століття тому, залишається найвищою спорудою міста — мов світоч, що нагадує про силу віри, культури й безперервність історії.
https://youtu.be/R4g80fXCdeUДрузі, сьогодні пропоную прогулятись біля собору Преображення у Кременці. На пагорбах старовинного Кременця здіймається у небо велична барокова перлина — Собор Преображення Господнього Православної Церкви України. Колись відомий як костел Святих Ігнатія Лойоли та Станіслава Костки, він був серцем єзуїтського монастирського комплексу — духовною й архітектурною домінантою Волині. Зведений у першій половині XVIII століття за проєктом італійця Паоло Фонтана, втілений руками архітектора Павла Гіжицького, храм став зразком пізнього бароко: урочистий, світлий, спрямований вгору, як молитва. Сьогодні він носить нове ім’я — Собор Преображення Господнього ПЦУ. Але як і три століття тому, залишається найвищою спорудою міста — мов світоч, що нагадує про силу віри, культури й безперервність історії. https://youtu.be/R4g80fXCdeU
2
805переглядів 1 Поширень -
🥾 Мене звати Фродо Беґінс. Я трохи походив у своєму житті — від затишного Гобітону аж до самісінького Мордорського краю. Тому знаю не з чуток, скільки можна пройти за день, якщо дуже треба. А скільки — якщо просто йдеш… з хлібом у торбі й без Темного Владики за плечима.
У середньому людина може пройти 20–25 км на день у комфортних умовах — це приблизно 5–6 годин ходи з відпочинками. Але старі мандрівники — погоничі, прочани, поштарі — могли йти по 30–40 км щодня, а військові за маршем — до 50 км! Все залежало від рельєфу, ваги ноші, взуття (у нас, гобітів, було його трішечки менше 😄) і звісно — мотивації.
У давнину доріг було мало, але мандрівників багато. Люди прокладали стежки, тримали темп, запам’ятовували водойми та затінки. Їхні ноги знали шлях краще за будь-яку карту 🗺️
🌄 Тож коли наступного разу вирішите пройтись пішки — знайте: старі ноги можуть більше, ніж здається. Іноді крок вперед — це вже пригода.
З повагою до стежок — ваш Фродо. 👣
#fan_art #супер_порада #супер_факт🥾 Мене звати Фродо Беґінс. Я трохи походив у своєму житті — від затишного Гобітону аж до самісінького Мордорського краю. Тому знаю не з чуток, скільки можна пройти за день, якщо дуже треба. А скільки — якщо просто йдеш… з хлібом у торбі й без Темного Владики за плечима. У середньому людина може пройти 20–25 км на день у комфортних умовах — це приблизно 5–6 годин ходи з відпочинками. Але старі мандрівники — погоничі, прочани, поштарі — могли йти по 30–40 км щодня, а військові за маршем — до 50 км! Все залежало від рельєфу, ваги ноші, взуття (у нас, гобітів, було його трішечки менше 😄) і звісно — мотивації. У давнину доріг було мало, але мандрівників багато. Люди прокладали стежки, тримали темп, запам’ятовували водойми та затінки. Їхні ноги знали шлях краще за будь-яку карту 🗺️ 🌄 Тож коли наступного разу вирішите пройтись пішки — знайте: старі ноги можуть більше, ніж здається. Іноді крок вперед — це вже пригода. З повагою до стежок — ваш Фродо. 👣 #fan_art #супер_порада #супер_факт
12
970переглядів 1 Поширень -
https://youtu.be/qD8chZZ1twc?si=9ivCCdcDIGgjj1D8
98переглядів
