#поезія
Сніг пеленає дорогу, якої нема.
Звідси – в ніколи, з учора – до тріснутих ребер,
Серед оглухлих німих – дзвінко серцебиття
В такт із секундною стрілкою міряє весни. 
Чи дотупцює чекання, де скреслий поріг
Стерся на тирсу віків перемеленим пилом.
Пустка і тиша. З нікуди і до підворіть
Мить виринає – туман розливає чорнилом. 
Сни догорають і у квінтесенції днів
Темні енергії креслять трикутники й кола.
Струться на порох стрілецький примарні мости –
Консолідація завтра, сьогодні та вчора. 
Сніг пеленає міста, що згоріли дотла,
Будні та свята вкриваються мохом прощання.
У потойбіччя вже бродом, а не у човнах
Привиди йдуть – гублять час від безмежжя до травня.
06.02.2025
Олеся Репа
 
	    #поезія
Сніг пеленає дорогу, якої нема.
Звідси – в ніколи, з учора – до тріснутих ребер,
Серед оглухлих німих – дзвінко серцебиття
В такт із секундною стрілкою міряє весни. 
Чи дотупцює чекання, де скреслий поріг
Стерся на тирсу віків перемеленим пилом.
Пустка і тиша. З нікуди і до підворіть
Мить виринає – туман розливає чорнилом. 
Сни догорають і у квінтесенції днів
Темні енергії креслять трикутники й кола.
Струться на порох стрілецький примарні мости –
Консолідація завтра, сьогодні та вчора. 
Сніг пеленає міста, що згоріли дотла,
Будні та свята вкриваються мохом прощання.
У потойбіччя вже бродом, а не у човнах
Привиди йдуть – гублять час від безмежжя до травня.
06.02.2025
Олеся Репа