Холодні макарони

Я сидів на кухні й повільно крутив виделкою холодні макарони в тарілці. Сіре світло ранку пробивалося крізь жалюзі, і від нього все довкола здавалося ще буденнішим. Наче сам світ навмисне вирішив нагадати мені: ось твоя буденність, ось твоє життя — остигле й безбарвне.

Думки накотилися хвилею, і в голові раптом почався складатися вірш:
У тиші кухні — сіра самота,
В тарілці — пружні, мов застиглі дні.
Колись гарячі, сповнені життя,
Тепер — байдужі, втомлені й німі.
...
Ця їжа — не просто страва, це виклик долі. У них немає пафосу, спецій чи вишуканих соусів. Вони прості, мов тиша після гучного дня. Їх їси без поспіху, і здається, що сам час уповільнюється. У гарячих стравах завжди є момент поспіху: поки вони не охололи, треба встигнути насолодитися. А холодні макарони вчать приймати речі такими, якими вони є, без боротьби й очікувань.
Інколи життя нагадує саме цю страву. Ми чекаємо на щось гаряче, свіже, ідеальне, а отримуємо — остигле, звичайне. Їсти їх — наче читати інструкцію від пральної машини: нудно, але необхідно. У гарячих макаронах є пристрасть, вони димлять, манять, пахнуть. А холодні — мовчазні. Вони дивляться на тебе з тарілки, ніби питають: «Ну що, життя вдалося?».

Я вже втретє намагався піднести шматок до рота, але щоразу відклав виделку. Наче чекав, що станеться щось інше, щось, що розтрусить мене. У голові крутилося питання: «А може, це й є справжній я — той, хто їсть холодні макарони й нічого не змінює?»

Раптом я почув легкий стукіт. Спершу подумав, що то серце гучніше б’ється від голоду. Але стукіт повторився. Я подивився на тарілку й завмер. Один макарон, покручений спіраллю, повільно хитнувся. Потім ще один. Вони ворушилися.

— Ти серйозно? — прошепотів я сам до себе.

Але відповідь була іншим чином: один із макаронів випав на стіл, ніби хотів утекти. Я відсахнувся. Ще мить — і вся тарілка затремтіла, макарони повільно піднялися, наче хтось невидимий надав їм життя.

— Ми чекали, — прозвучало у мене в голові. Голос був глухий, хрипкий, але чіткий. — Чекали, коли ти нарешті подивишся на нас по-справжньому.

Я ледь не впустив виделку. Холодні макарони говорили. Вони зібралися докупи, утворюючи дивну постать — то нагадувала людину, то тварину. І вона повільно тягнулася до мене.

— Ти думаєш, ми марення? — гудів голос. — Але ми — це ти. Забутий. Остиглий. Непотрібний самому собі.

Я хотів закричати, та голосні слова застрягли в горлі. Замість цього я просто схопив сковорідку, яка стояла на плиті, й вдарив по тарілці. Макарони розсипалися, знову перетворившись на звичайну холодну їжу. Тиша повернулася.

Я сидів, задихаючись, і не міг повірити: це було насправді чи ні? Дивився на безневинні спіралі у тарілці, й вони здавалися такими ж неживими, як і раніше. Але десь глибоко всередині я відчув: вони мали рацію.
Бо проблема була не в них. Проблема була в мені.

Того дня я вперше за довгий час викинув залишки з холодильника, одягнувся й вийшов із дому. Просто пішов. Бо зрозумів: якщо нічого не змінити — рано чи пізно будь-яке життя стане холодними макаронами.

🇬🇷💯 Як у грецькому місті Пірей відсвяткували сторіччя свого футбольного клубу «Олімпіакос» 😍

Фінішував Зимовий чемпіонат Броварщини (формат 8*8) з футболу, переможець в якому визначився достроково - ФК "Десна" (Погреби). Призери стали відомі сьогодні, в останньому турі. Друге місце посів ФК "Красилівка" і третім фінішував ФК "Скіф" (Бровари). Кращий бомбардир - Євген Воробей (ФК "Десна" (Погреби). Нагороди вручали перший заступник голови ГС "Федерація футболу Броварського району" Василь Гузій та Сергій Стасюк!
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
#football_Browarschini #Броварський_футбол #Футбол_Бровари #Футбол_в_Броварському_краї #Brovarysport #футбол_football @футбол @футбол_Бровари

Так що ж насправді передувало зросійщенню України?
Чи насправді ми "малороси" без роду та мови?
Звідки ростуть "ноги" у теперішніх "какаяразница"?
Чому в теперішній час, нам Українцям доводиться боротися за те що у нас відібрали,викоренили,сплюндрували,забороняли, і в кінці кінців практично знищили...Нашу ідентичність, самобутність, цілісність, гордість, і основний чинник Українства - МОВУ ?

Як діяла (та й досих пір діє) агентура - інтернаціоналізму(підвид комунофашистьської ідеології) в цьому напрямку ?

Теперішня фаза 300 річної війни, за Незалежність України, є чинником втрачених можливостей в багатовіковій боротьбі за Наше виживання як НАРОДУ.ЕТНОСУ.ГОСПОДАРЯ НА СВОЇЙ ЗЕМЛІ.

Нас попереджали, нам кричали з часів давньої і недавньої Історії України...:“СХАМЕНІТЬСЯ.ЗУПИНІТЬСЯ.НЕ ДАЙТЕ СЕБЕ ЗНИЩИТИ...!!! "
Але ж, ми того не чули, чи не хотіли чути, і котилися як те перекотиполе по степу "часу" в надії..."Та омене, не може бути, миж брати.." І таки докотилися до межі «Бути чи Не бути ?»

https://t.me/RuslanSpeaks

✍️19.03.2025

Працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?» поширювали у самвидаві, а у лютому 1968 року її оприлюднило у книжковому вигляді видавництво «Сучасність».

Книгу без дозволу і відома автора неодноразово видавали за межами Радянського Союзу українською, англійською, російською, китайською, французькою та італійською мовами. В Україні цей твір вперше оприлюднили тільки 1990 року в часописі «Вітчизна», а окремою книгою видали наступного 1991 року.
Влада оголосила «Інтернаціоналізм чи русифікацію?» антирадянським твором, а його поширення, зберігання та читання — кримінальним злочином. Іван Дзюба втратив роботу, його виключили зі Спілки письменників України та переслідували КДБ. 1972 року Дзюбу ув'язнили на 18 місяців...

Аудіобіліотека УКРАЇНЦЯ і не тільки, тут 👇 тисни

https://t.me/RuslanSpeaks.

Lenovo запускає серію аматорських турнірів з CS2 із фондом 400 000 грн. Перший турнір — Legion New Hope Cup для гравців до 16 років. Призовий фонд першого кубка — 50 000 грн, переможець отримає 20 000 грн.
https://channeltech.space/news/companies/lenovo-announces-cs2-tournam...

#поезія