СНІГОВИЙ АПОКАЛІПСИС В КИЄВІ . БЕРЕЗЕНЬ 2013 РОКУ

#ukrainian_music #українська_музика
#що_послухати #для_настрою
Влад Ульянич - Ідеал (2025)
https://www.youtube.com/watch?v=B76EVzOExLg

Ви не забули. Просто навчилися з цим жити...
24 лютого 2022. 05:00 ранку. Дзвінок. «Почалося».
У когось це був вибух. У когось - мамин голос. У когось - повідомлення з одним словом. У когось - тиша, яка стала найгучнішим звуком у житті.
Ми всі змінилися в ту секунду. Ми всі подорослішали за одну ніч. І цей день не закінчився. Він триває вже чотири роки.
Хто подзвонив вам першим? Що ви почули? Де ви були в ту хвилину?
Напишіть у коментарях свій спогад
Нехай цей ланцюг памʼяті буде гучнішим за будь-які вибухи.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

Тобі ніхто нічого не винен...

це припинення очікувань.
Зрозумій, що тобі ніхто нічого не винен — і це стане початком твого розквіту.
Ніхто.
Нічого.
Не винен.
Так просто...

Відпустити міраж про те, який же ти важливий і значущий в очах тих, з ким ти стикаєшся.
Тебе не повинні любити, дарувати подарунки, і з тобою ніхто не повинен дружити і поводитися чесно і безкорисливо.
Тобі ніхто не повинен бути вірним тому, що ти вірний чомусь або комусь.
Ніхто не зобов'язаний заступатися за тебе і підставляти плече в скрутну хвилину.
Тобі ніхто не зобов'язаний співчувати і втішати.
Позичати гроші.
Слухати твої розповіді і сміятися з твоїх жартів.
Ніхто не зобов'язаний заповнювати твою порожнечу і невміння жити без постійних посилань на компанію кого-небудь.
Ніхто не повинен залишати тебе на роботі, тому що ти хороший працівник.
Ніхто не повинен піклуватися про тебе, і тим більше ніхто не зобов'язаний влаштовувати тобі щасливе і безбідне життя.
Ніхто не повинен відповідати тобі взаємністю.
Добром на добро.
Вдячністю.
Не повинен чинити так, як вчинив ти по відношенню до нього.
Ти зрозумів?
Ніхто. Нічого. Тобі. Не повинен.
Ніколи і ніде.
Чи робить це тебе черствим і закритим?
Розчарованим?

Ні. Ні. НІ.

Вдивіться в це...
Це невагомість прощення.
Це світло, що пробивається крізь хащі твого нещастя, вписаного кров'ю зобов'язань інших, в книгу боргових розписок душі...
«... і залиш нам гріхи наші, як і ми залишаємо боржникам нашим...»
Пам'ятаєш?
Відпусти те, чого немає в твоїх руках.
Припини прикидатися...
І звільнення від постійного коментування людей і подій стане початком твоєї трансформації...
А ти так хотів змінити своє життя...
Ти більше не чекаєш і не сподіваєшся на щось.
Все, що трапляється — трапляється, хлинувши величезним потоком вдячності крізь тебе...
Хвиля розуміння і тепла несе тебе...
Тепер ти вчишся цінувати дрібниці, які раніше пропускав...
Добре слово.
Пропозиція допомогти.
Посмішка...
Виявляється, вся справа була в тобі самому...
Бачиш, скільки доброти в світі, коли ти не глушиш все навколо динамітом свого «хочу» і «повинен»?
Всі люди добрі. Дозволь їм просто бути, без твоїх очікувань і оцінок, і все виявиться на своїх місцях.
Це дуже важливо у взаєминах.
«Якщо любиш — відпусти»…
Ось воно…
Це необхідна свобода, простір, в якому трапляється кохання.
Поважай вибір іншого.
Не намагайся передбачати і контролювати. Не подобається — йди, але не смій зазіхати на життя іншого.
Тобі ніхто нічого не винен.
Це перший крок.
І більше немає очікувань. Немає більше постійних спроб стримано радіти на тлі проблем з іншими.
Ти більше не існуєш всупереч.
Ти не воюєш і не б'єшся. Несправедливість зникла і залишилася вдячність за те, що є так незмірно багато і так невимовно прекрасно...
Легкість.
І простота.
Ти так багато скинув.
Все, що тиснуло тебе до землі постійним прорахунком того, що не сталося і минулого.
Тепер ти вільний.
Вільний слухати і бути спокійним і тихим.
Вільний просто бути.
Тобі ніхто нічого не винен.
І тобі нічого ні від кого не потрібно.
Живи.

/Дмитро Горелік/

#поезія
ТИША
Я стала любити тишу,
для себе її залишу…
Тиша - це стан душі,
коли наодинці пишуться вірші.

Навколо стільки шуму й суєти,
що хочеться світ за очі десь утекти.
Уважно хочу слухати свої думки.
І не зважати на чиїсь чутки.

Сигнал автомобіля і виття сирен
супроводжують нас кожен день.
Сварливі пасажири у маршрутці ,
Так хочеться сховатися у міцній шкаралупці.

Тиша стала розкішшю для людства.
Всі ходимо ми на межі безумства.
Тиша - для розуму це відпочинок.
Зупинися…подивись на біг хмаринок.

Поза тишою лиш можна зрозуміти навколишню красу.
І не треба марно гаяти часу.
Велике звершується в тиші.
Ця істина на світі найдавніша.

Олена Логінова