ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ ДУШІ
Кожен сам собі стає відомий,
Без оман, без зайвих декорацій.
Самота дарує світ знайомий,
Де без слів зникає думка націй.
В пристрасті вогонь горить відкрито,
Не ховаєш більше ти фіналу.
Серце сповнене, теплом забито,
Так злітаєш до зірок помалу.
Коли зміниш місце та ідею,
Сила звички раптом пропадає.
Думку тут тримай, будь поруч з нею,
Де душа до світла простягає.
В трьох фігурах бачиш правду світу,
Чисте, віддзеркалене обличчя.
Все лишає тінь свою відкриту,
Щоб любов здолала це величчя.
І нарешті розумієш прямо,
Що життя – це шлях, а не стоянка
І пізнати зможеш все так само,
Де присутня зайва обіцянка.
Мирослав Манюк
02.06.2025
ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ ДУШІ
Кожен сам собі стає відомий,
Без оман, без зайвих декорацій.
Самота дарує світ знайомий,
Де без слів зникає думка націй.
В пристрасті вогонь горить відкрито,
Не ховаєш більше ти фіналу.
Серце сповнене, теплом забито,
Так злітаєш до зірок помалу.
Коли зміниш місце та ідею,
Сила звички раптом пропадає.
Думку тут тримай, будь поруч з нею,
Де душа до світла простягає.
В трьох фігурах бачиш правду світу,
Чисте, віддзеркалене обличчя.
Все лишає тінь свою відкриту,
Щоб любов здолала це величчя.
І нарешті розумієш прямо,
Що життя – це шлях, а не стоянка
І пізнати зможеш все так само,
Де присутня зайва обіцянка.
Мирослав Манюк
02.06.2025
Українська
English
