Байдужість як вирок: Як внутрішня деукраїнізація підриває майбутнє Нації.

На тлі повномасштабної війни, яку принесла в Українську землю роZZія — імперія, що завжди прагнула знищити Українську ідентичність, — з особливою болючістю постає питання: хто є українцем? І чи можна бути громадянином України тільки за паспортом, не розділяючи її мову, культуру, біль і надії?

🧬 Нація — це не паспорт, а приналежність духу.

Мільйони людей в Україні народилися та зросли тут, але залишились внутрішньо чужими. Їхній світоглядному продукті країни-агресора, їхнє мовлення — російськомовне за замовчуванням, а фраза «какаяразница» стала символом глухоти до Національного болю. В час, коли мова є бронею, коли культура — щитом, така байдужість ранить не менше за зброю.

🧨 Байдужість — це не нейтральність, а токсична пасивність!

Нейтральність в умовах геноциду — це підтримка агресора. Люди, які відмовляються визнавати цінність мови, обрядів, пам’яті, перетворюються в мовчазних співучасників. Їхній конформізм дозволяє ворогу легітимізувати ідеї «одного народу», стирати відмінності, знищувати унікальність Української душі.

Байдужість — це політична позиція. Коли Український воїн гине за можливість твоїх дітей говорити Українською, але ти вперто обираєш іншомовну байдужість — ти перекреслюєш його жертву.

🧠 Культурна амнезія — небезпечніша за ракети

Ворог боїться не тільки ЗСУ, а й Української книги, пісні, кіно. Він бомбить музеї, спалює архіви, знищує мову — бо знає: нація, яка втрачає культуру, нею легко керувати. Байдужа більшість — це підґрунтя для поразки не на полі бою, а у свідомості.

Шлях порятунку — через пробудження ідентичності !

Цей допис не є осудом, а закликом до пробудження. Бути Українцем — це щоденне рішення. Обирати Українську — значить робити внесок у ПЕРЕМОГУ. Навіть якщо ти раніше не говорив, не читав, не співав Українською — почати ніколи не пізно. Бо в умовах війни мова — це не лише засіб комунікації. Це зброя, що формує свідомість і чинить спротив.

У рамках Всеукраїнського проекту «Пліч-о-пліч: згуртовані громади», основною ідеєю якого є всебічна підтримка громад-форпостів, які знаходяться в безпосередній близькості до лінії фронту і в надважких умовах продовжують функціонувати, навчати дітей, підтримувати своїх мешканців, вихованці боксерського клубу «Браття» СК «Зевс» із Дергачівської громади відвідали і провели спільне тренування разом із вихованцями тренерів відділення боксу ДЮСШ відділу фізичної культури та спорту БМР ЗТУ Сергія Тюріна та Олександра Черепа
#Броварська_міська_рада 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #Відділ_фізичної_культури_та_спорту_БМР #Броварська_громaда #Броварський_спорт #Brovary #Brovarysport
#ДЮСШ_відділу_фізичної_культури_та__спорту_БМР🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Доброго ранку 😄😄😄

Переговори української та російської делегацій у Стамбулі завершились. Другий раунд перемовин загалом тривав трохи більше ніж годину
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
https://brovaryregion.in.ua/?p=43030

Вихідний день. #GsV 😍
Запоріжжя місто моєї сили!

‼️росія продовжує практику незаконних затримань цивільних українців на тимчасово окупованих територіях та катування українських полонених – звіт Бюро ОБСЄ з питань демократичних інститутів та прав людини (БДІПЛ).
Сьомий проміжний звіт БДІПЛ фіксує кричущі порушення міжнародного гуманітарного права та прав людини з боку рф в Україні. Звіт, підготовлений на основі свідчень 90 осіб, які повернулися з російського полону, підтверджує систематичні зловживання щодо українських військовополонених та цивільних осіб на тимчасово окупованих територіях України.
▶️Особливу увагу у звіті приділено незаконному позбавленню волі цивільних українців на окупованих територіях. БДІПЛ задокументувало шість нових випадків довільних затримань наприкінці 2024 – початку 2025 року, що свідчить про триваючу практику насильницьких зникнень та переслідувань без законних підстав. Російська влада відмовляє затриманим у процедурних гарантіях, ізолює їх від зовнішнього світу та засуджує за сфабрикованими звинуваченнями, такими як тероризм чи шпигунство, що є грубим порушенням міжнародного права.
Звіт також підтверджує систематичне застосування тортур до українських військовополонених та цивільних осіб у російських місцях ув’язнення. Із 28 опитаних військовополонених 23 повідомили про жорстоке поводження, включно з побиттям гумовими кийками, ураженням електричним струмом, задушенням та сексуальним насильством. Ці дії, спрямовані на приниження, примус до співпраці чи отримання зізнань, призводять до тяжких фізичних та психологічних травм. Умови утримання українців є нелюдськими: переповнені камери, нестача їжі, води та медичної допомоги, а також поширення інфекційних захворювань.
☝Бюро ОБСЄ з питань демократичних інститутів та прав людини зазначає зростання кількості судових процесів над цивільними та військовополоненими українцями за вигаданими звинуваченнями, що використовуються для придушення інакомислення. Ці дії є частиною політики “русифікації” та порушення культурної ідентичності українців.
Координаційний штаб закликає міжнародну спільноту посилити тиск на рф для припинення цих злочинів, звільнення незаконно утримуваних українців та притягнення винних до відповідальності.Ми продовжуємо працювати над поверненням наших громадян додому та співпрацюємо з міжнародними організаціями, щоб забезпечити справедливість і захист прав постраждалих.

#вікторина #поезія
О земле втрачена, явися
бодай у зболеному сні
і лазурове простелися,
пролийся мертвому мені!
І поверни у дні забуті,
росою згадок окропи,
віддай усеблагій покуті
і тихо вимов: лихо, спи!..
Сонця клопочуться в озерах,
спадають гуси до води,
в далеких пожиттєвих ерах
мої розтанули сліди.
Де сині ниви, в сум пойняті,
де чорне вороння лісів?
Світання тіні пелехаті
над райдугою голосів,
ранкові нашепти молільниць,
де плескіт крил, і хлюпіт хвиль,
і солодавий запах винниць,
як гріх, як спогад і як біль?
Де дня розгойдані тарілі?
Мосянжний перегуд джмелів,
твої пшеничні руки білі
над безберегістю полів,
де коси чорні на світанні
і жаром спечені уста,
троянди пуп'янки духмяні
і ти — і грішна, і свята,
де та западиста долина,
той приярок і те кубло,
де тріпалася лебединя,
туге ламаючи крило?
Де голубів вільготні лети
і бризки райдуги в крилі?
Минуле, озовися, де ти?
Забуті радощі, жалі.
О земле втрачена, явися
бодай у зболеному сні,
і лазурово простелися,
і душу порятуй мені.