КОЛИ І ДЕ?

Гніздо птаху страшно вити,
Бо його зруйнують,
Як нам вижити і жити
Коли атакують?

Як нам вижити і жити?
Куди заховатись,
Аби слі́зьми вже ніко́ли
Більше не вмиватись?

Аби сльози вже ніко́ли
Нам не проливати,
Де не буде вража зброя
Нас ніде́ сягати?

Де не буде вража зброя
Небезпеку не́сти?
Коли зможем ПЕРЕМОГИ
Ми вінок всі спле́сти?

Коли зможем ПЕРЕМОГУ
Ми в бою́ здобути
І про ворога-убивцю
Назавжди́ забути?

Коли зможемо забути
Про біль і розпуку?
Коли вже не будем чути
Про вічну розлуку?

23.10.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1050065

ЧИ БУДЕ?


Ворожая небезпека
В нас роки́ триває,
Бо вкраїнськії терени
Ворог спопеляє.

Та якби то лиш терени
В нас щодня горіли,
Якби люди в Україні
Щодня не німіли.

Якби люди в Україні
Були у безпеці,
А то й гніздо страшно вити
Бідному лелеці.

Ворог лу́пить-гаратає,
Має насолоду,
Тиші-спо́кою не маєм,
Крівцю ллєм, як воду.

Защора́з звучить тривога
І сховатись ні́де,
То коли вже в потойбіччя
Збрід ворожий піде?

Небезпека, гаратання.
Тільки миті тиші,
Та чи буде сподівання,
Що нас враг зали́шить?

30.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1050023

РЯТУЮЧИ ЖИТТЯ – СВОЄ ВІДДАЛИ
(Полеглим вогнеборцям присвячується)

Ви інших поспішали врятувати,
Спішили ви приборкати вогонь,
Та довело́сь своє́ життя віддати,
Торкнувся ворог ваших юних скронь.

Рятуючи життя – своє́ віддали,
Обов’язок виконували свій,
Що буде так – не знали й не чекали,
Тепер лежать вам у земля сирій.

Так рано ваші свічі загасили,
Вони лиш розгоратись почали́,
І довело́сь лягати вам в могили.
Загинули, хоч майже не жили́.

Не перший виїзд, не одне гасіння,
І не одне врятоване життя,
Та вбило вас вороже те створіння,
Убило вас убивче те сміття.

Вогонь усіх вас язиком торкався,
Щоразу ви боролися із ним,
З життям, на жаль, з вас кожен попрощався,
Не в’їсться в вічі більше чорний дим.

За кожним у жалобі є родина,
За вами плачуть й ті, хто вас не знав,
За вам у сльозах є Україна,
Героєм кожен з вас життя віддав.

06.06.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1041124

ХАЙ БУДЕ

Хай буде спокій, буде тиша,
Хай не воює сатана,
Хай ворог нас навік зали́шить,
Нехай закі́нчиться війна.

Хай буде тиша, буде спокій,
Бажаю щиро всім добр́а,
До ПЕРЕМОГИ наші кроки,
Війні закічитись пора.

Хай все сміття страшне вороже
Летить назад у оркостан,
Почуй нас, любий Царю-Боже,
Закінчи в нас воєнний стан!

Хай цю війну орда провадить
У себе там, на болота́х,
Нехай ніщо їм не завадить
Собі забрати весь цей жах.

Хай буде все у них яскраво,
Усім болотом хай трясе,
В обі́йми хай візьме́ заґрава,
Хай до кобзона всіх несе.

Хай будуть ще й халупопади,
Руїни стануть, як у нас,
Щодня рясніють тілопади,
Нехай прийде́ розплати час!

30.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

ЖУРАВЛІ

Журавликом вертаються сини,
Вертають із полону в вічні далі,
У засвітах тепер їм сняться сни,
А тут про них вже пишуться скрижалі.
Журавликом вертаються сини,
Та чуємо не клекіт журавлиний,
Шумлять про них високі ясени…
У когось був журавлик той єдиний.

ПРИСПІВ

Журавлі, журавлі над землею,
Журавлі, журавлі в вишині,
Журавлі вже десь там, за межею,
Бо дивились у вічі війні.
Журавлі, журавлі над землею,
З неба сльози дощами падуть,
Йшли крізь терня у пеклі стернею,
Що вела їх в останню путь.

Журавлику, журавлику, вернись,
Тобі ще рано в вирій той летіти,
Тебе благаю, любий, озовись –
Ми маєм про життя погомоніти.
Журавлику, журавлику, вернись,
Тебе чекає рідная домівка,
На мене у сльозах ти подивись,
Це не твоя, мій красеню, мандрівка.

ПРИСПІВ

Останній помах білого крила,
Остання путь над рідною землею,
Життєвая свіча більш не пала,
Лиш чорний дим здійнявся понад нею.
Останній помах білого крила,
Пішла від тебе вся життєва сила,
Не б’є вода із твого джерела –
Натомість височіє вже могила.

ПРИСПІВ

28.05.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1040724

ВІЗЬМУ Я ТВОЮ ДУШУ НА ДОЛОНІ

Візьму́ я тво́ю душу на долоні,
Ти Ангелом злітаєш в Небеса,
Ворожа куля доторкнулась скроні…
Душа у тебе чиста, мов роса.

Візьму́ я тво́ю душу на долоні,
У ній – любов до рідної землі,
Не стрінуть тебе рідні на пероні,
Бо вбили тебе кляті москалі.

Візьму́ я тво́ю душу на долоні,
Й посе́лю її в рай на Небесах,
Пройшов ти пекло в вражому полоні,
Та й в інший світ злетів, неначе птах.

Візьму́ я тво́ю душу на долоні,
Давно гріхи простились всі тобі,
Тебе носила мати в сво́їм лоні,
Й була́ за тебе все життя в мольбі.

Візьму́ я тво́ю душу на долоні,
Колись вдихнув у неї я життя,
І поселю́ в Небеснім легіоні –
На землю вже не буде вороття.

Візьму́ я тво́ю душу на долоні,
Бо місце їй на Небі між святих,
За тебе сльо́зи ллються при іконі,
А голос твій уже наза́вжди стих.

27.05.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1040646

ЛЮДИНА І ГЕРОЙ
(Захиснику України, односельчанину, герою Миколі Комару)

Ти став на захист неньки-України
Із перших днів, як ворог увірвавсь,
Став боронити рідні наші сті́ни,
Ні хвилечки, ні миті не вагавсь.

Ти став на захист рідної землиці,
Як гідний син її ти захищав,
Війні у вічі довело́сь дивитись,
«Хто, як не я?» – одразу ти сказав.

Був бій за боєм, ти не падав духом,
Ти йшов у бій, не думав про життя,
Нехай земля тобі постане пухом,
Бо вже назад немає вороття.

Ти – наш герой, ти – вірний син Вкраїни,
Людина ти і славний захисник,
Свистіли кулі, поряд рвались міни,
За тебе біль в серця усіх проник.

Обов’язок виконував ти гідно,
Ти йшов до ПЕРЕМОГИ з усіма,
Дай Боже, щоб не бу́ло все безслідно,
Щоб це було́, Микольцю, недарма.

Низький уклін… низький уклін, герою,
Ти йшов у бій, щоб нас всіх берегти,
Від куль ворожих захищав собою…
Низький уклін і нас за все прости.

20.05.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1040152

НЕ ЦУРАЙСЯ

Не цурайся мови, друже –
Вона калинова.
Мелодійна і барвиста
Українська мова.

Не цурайся і не нехтуй
Нею розмовляти,
Бо Вкраїна й рідна мова
Мають розквітати.

Не кажи, що тобі зручно
І близька ворожа.
Тільки наша милозвучна!
Й на це ласка Божа.

Хай складаються щеле́пи
До рідної мови,
Адже ти не розтелепа,
Що веде розмови.

Не звеличуй ти ворожу
Своїм белькотінням,
А й скажи: «Усе я можу,
Вже прийшло прозріння».

Не топчи ти калинову,
Бо вона – єдина,
Нею має розмовляти
Уся Україна!

18.05.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1039982

СКІЛЬКИ?

Ворог спати не дає,
Не дає нам жити,
Скільки буде те сміття
Світом колотити?

Скільки буде литись кров
Через ту сволоту?
Я про це питаю знов
Світову спільноту.

Скільки будуть нас вбивать
Клятії ординці?
Скільки горя ще пізнать
Мають українці?

Скільки буде з болотів
Ворог наступати?
Скільки має ще життів
Нарід наш віддати?

Скільки слізоньок гірких
Вилити ще маєм?
Просим захисту в Святих,
Що роби́ть – не знаєм.

Скільки бути цій війні,
В вибухах купатись?
Здихіль коли сатані?
Як з ним поквитатись?

Скільки буде світ мовчать
І на все дивитись?
Скільки буде все вивча́ть?
Як із цим миритись?

Скільки в землю нам лягать
І в крові́ тонути?
Як Всевишнього благать?
Як нам далі бути?

17.05.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1039914

ПОВЕРНУСЬ

– Сину любий мій, моя доле,
Чом до нас прийшло теє горе?
Зоре моя, зоре.
Вже горить земля, усе чорніє,
Міни у ріллю лютий ворог сіє,
Моє серце мліє.

– Мамочко моя, люба нене,
У молитві будь ти за мене,
Рідна моя нене,
Бо іду я в бій за УКРАЇНУ,
За її народ, за солов’їну…
Встою, не загину.

– Сину любий мій, я чекаю,
Руки в молитвах я здіймаю,
Щоб Господь беріг щиро молю… всюди ллється кров,
Ворог нас знайшов і вбиває,
Землю, наче цвіт, люд встеляє,
Ворог Україну нашу, сину розпинає.

– Мамочко моя, я прорвуся,
І живим з війни повернуся,
За мене молися.
Україна й ти в моїм серденьку
Віри не втрачай лиш, люба ненько,
Не плач, не журися.

– Ти за неньку стій, любий сину,
За наш рідний край, УКРАЇНУ,
Із війни зустріну.
За вкраїнський стрій, за ПЕРЕМОГУ,
Принеси її аж до порогу,
Рідного порогу.

17.05.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1052512