Три роки окупації Бердянська..
Звісно, адепти узького міра продовжують волати про «асвабаждєніє», проте реалії такі, що Бердянськ вже 1095 днів має статус тимчасово окупованого міста.
Сіра зона, в яку русня перетворила квітуче, колись, місто продовжує вкорінюватися, поширюючи метастази на всі сфери життєдіяльності Бердянська.
Про таке засадниче для переважної більшості містян явище як курортний сезон вже можна забувати. Тут все дуже сумно. Певна частина готелів та баз відпочинку використовується окупантами в якості місць розташування власного особового складу. І не тільки військових, а й представників різноманітних силових відомств, які приїхали з московії контролювати життя «нових рєгіонов». Ще якусь частину курортної інфраструктури віджали та розграбували «асвабадітєлі» ну і трохи готелів продовжує працювати. Великий потік відпочиваючих, які приїздили в Бердянськ з усіх куточків України до 2022 року, замінили нечисленні днрівскі та лнрівскі патріціі. Місто, яке влітку завжди жило яскравим життям, перетворилось в напівдепресивний населений пункт, який використовується окупантами, як тилова база для відновлення власних «вітязєй».
Про стан інфраструктури в Бердянську краще не казати. Сама окупаційна «влада», за допомогою підконтрольних ТГ-смітників щоденно буквами через телеграм інформує містян в які години/дні і в яких районах міста не буде тієї чи іншої комунальної послуги. Саме місто, власним виглядом нагадує арену бойових дій. Перекриті вулиці, переорані дороги та тротуари, постійні пориви водоводів - так зараз виглядає Бердянськ. Окупанти, як завжди просять людей ще «нємножко потєрпєть» і настане благодать. Не настане. З водою проблеми на десятиліття, з світлом також все складно в умовах непрацюючої ЗАЕС, з теплопостачанням краще, але і воно періодично збоїть.
Єбєйші зарплати, якими окупанти прикормили страждущіх в перший рік «асвабажджнія», потроху вирівнювалися два роки і в кінці кінців стали, за своїм рівнем, нагадувати зарплату в якійсь руснявій глибинці.
Дійсно, з початку колобки та зрадники дуріли з цієї прикормки, але згодом все стало на свої місця і рівень зарплат в тимчасово окупованому Брд почав підтягуватися до середньоросійського. І це ще не кажучи про численні випадки затримки цих виплат на строк від одного до трьох місяців.
А ще раптом виявилось, що певним категоріям населення на ТОТ раптово наказали пройти військовий вишкіл зі стрільбами на полігоні. Так, це ті товаріщі, які поповнили собою численні охоронні служби та агентства, які як гриби після дощу почали виникати на окупованих територіях з весни 2022 року. І в Бердянську, і в Маріуполі, і в Мелітополі всі ці перелякані «охоронці» раптово поїхали стріляти на полігон. Три роки не їздили і аж тут різко знадобилось. Ванюшкі на болотах не нескінченні, а лагідна мобілізація чоловіків на ТОТ дуже швидко може перетворитися на примусову і першими штурмувати Запоріжжя можуть поїхати саме ці «охоронці». Говоряща лошадь прямо заявляє про «російську конституцію», в яку вписаний наш обласний центр і комусь таки потрібно бути йти штурмувати Запоріжжя. Або їхати. На віслюках.
Тому чоловікам на ТОТ не варто розслаблятися. Після того, як в Бердянську та інших тимчасово окупованих містах закінчиться ті, хто пішов воювати за дєнюжку цілком ймовірно, що черга дійде і до всіх інших. Але, як каже пітун, все, що відбувається в Бердянську останні три роки, це все від «большой любві».
Це все погано вкладається в нормальну парадигму світосприйняття, але вже як є. Ми маємо справу з відбитими наглухо маніяками, які ладні покласти в землю мільйони власних співгромадян задля задоволення своїх хворих амбіцій.
І розуміють ці маніяки лише силу. Тому допомагаємо Силам Оборони. Редакція не дуже вірить в дипломатичне повернення Бердянська. Проте, в те що над Бердянськом обов’язково буде майоріти синьо-жовтий прапор, редакція ні на йоту не сумнівається. Том що Бердянськ був, є та завжди буде Українським містом. Хто б там що собі не фантазував.
Три роки окупації Бердянська..
Звісно, адепти узького міра продовжують волати про «асвабаждєніє», проте реалії такі, що Бердянськ вже 1095 днів має статус тимчасово окупованого міста.
Сіра зона, в яку русня перетворила квітуче, колись, місто продовжує вкорінюватися, поширюючи метастази на всі сфери життєдіяльності Бердянська.
Про таке засадниче для переважної більшості містян явище як курортний сезон вже можна забувати. Тут все дуже сумно. Певна частина готелів та баз відпочинку використовується окупантами в якості місць розташування власного особового складу. І не тільки військових, а й представників різноманітних силових відомств, які приїхали з московії контролювати життя «нових рєгіонов». Ще якусь частину курортної інфраструктури віджали та розграбували «асвабадітєлі» ну і трохи готелів продовжує працювати. Великий потік відпочиваючих, які приїздили в Бердянськ з усіх куточків України до 2022 року, замінили нечисленні днрівскі та лнрівскі патріціі. Місто, яке влітку завжди жило яскравим життям, перетворилось в напівдепресивний населений пункт, який використовується окупантами, як тилова база для відновлення власних «вітязєй».
Про стан інфраструктури в Бердянську краще не казати. Сама окупаційна «влада», за допомогою підконтрольних ТГ-смітників щоденно буквами через телеграм інформує містян в які години/дні і в яких районах міста не буде тієї чи іншої комунальної послуги. Саме місто, власним виглядом нагадує арену бойових дій. Перекриті вулиці, переорані дороги та тротуари, постійні пориви водоводів - так зараз виглядає Бердянськ. Окупанти, як завжди просять людей ще «нємножко потєрпєть» і настане благодать. Не настане. З водою проблеми на десятиліття, з світлом також все складно в умовах непрацюючої ЗАЕС, з теплопостачанням краще, але і воно періодично збоїть.
Єбєйші зарплати, якими окупанти прикормили страждущіх в перший рік «асвабажджнія», потроху вирівнювалися два роки і в кінці кінців стали, за своїм рівнем, нагадувати зарплату в якійсь руснявій глибинці.
Дійсно, з початку колобки та зрадники дуріли з цієї прикормки, але згодом все стало на свої місця і рівень зарплат в тимчасово окупованому Брд почав підтягуватися до середньоросійського. І це ще не кажучи про численні випадки затримки цих виплат на строк від одного до трьох місяців.
А ще раптом виявилось, що певним категоріям населення на ТОТ раптово наказали пройти військовий вишкіл зі стрільбами на полігоні. Так, це ті товаріщі, які поповнили собою численні охоронні служби та агентства, які як гриби після дощу почали виникати на окупованих територіях з весни 2022 року. І в Бердянську, і в Маріуполі, і в Мелітополі всі ці перелякані «охоронці» раптово поїхали стріляти на полігон. Три роки не їздили і аж тут різко знадобилось. Ванюшкі на болотах не нескінченні, а лагідна мобілізація чоловіків на ТОТ дуже швидко може перетворитися на примусову і першими штурмувати Запоріжжя можуть поїхати саме ці «охоронці». Говоряща лошадь прямо заявляє про «російську конституцію», в яку вписаний наш обласний центр і комусь таки потрібно бути йти штурмувати Запоріжжя. Або їхати. На віслюках.
Тому чоловікам на ТОТ не варто розслаблятися. Після того, як в Бердянську та інших тимчасово окупованих містах закінчиться ті, хто пішов воювати за дєнюжку цілком ймовірно, що черга дійде і до всіх інших. Але, як каже пітун, все, що відбувається в Бердянську останні три роки, це все від «большой любві».
Це все погано вкладається в нормальну парадигму світосприйняття, але вже як є. Ми маємо справу з відбитими наглухо маніяками, які ладні покласти в землю мільйони власних співгромадян задля задоволення своїх хворих амбіцій.
І розуміють ці маніяки лише силу. Тому допомагаємо Силам Оборони. Редакція не дуже вірить в дипломатичне повернення Бердянська. Проте, в те що над Бердянськом обов’язково буде майоріти синьо-жовтий прапор, редакція ні на йоту не сумнівається. Том що Бердянськ був, є та завжди буде Українським містом. Хто б там що собі не фантазував.
Українська
English
