Дивлюсь, багато кого тригернула згадка про Петра Порошенка (як можливого міжнародного перемовника важковаговика) в попередньому дописі.

«Ви можете хоча би в такий момент думати не партією, а головою?» (с)

Справа в тому, що в першу, другу та сьому чергу я думаю головою. В чотирнадцятому році. Девʼятнадцятому. І зараз також. Виключно головою. Що важливо, власною. Тому можу сказати, що одна з основних проблем України, це відоме прислівʼя, «На зло тещі, виколю собі око! Нехай у неї буде зять без ока». В цьому ми всі. Напевне це вже неможливо виправити. Якщо наприклад завтра до української перемовної групи додадуть Чалого, Огризка, Клімкіна та Пристайка, я лише буду вітати таке рішення. І мені БАЙДУЖЕ за кого вони голосували шість років тому, за Порошенка чи Зеленського. Це зараз неважливо. Зовсім. Важливий їх фах. Досвід. Звʼязки. Це зараз життєво важливо, надважливо для нашої країни. Це так важко зрозуміти?

Поясню на пальцях.

Коли ви приходите до лікаря, що вас більше всього цікавить? Його професіоналізм чи політичні вподобайки? Доки думаєте над цим надскладним питанням, скажу за себе. Коли наприкінці 2020 року мені робили операцію від якої напряму залежало моє подальше життя, то останнє що мене цікавило, за кого голосував нейрохірург та анестезіолог. Мені було байдуже. Навіть така дурня в голову не прийшла, бо відлік йшов на дні. Хоча можна було повийоб@ватись. Спитати перед операцією. А якщо ні, не той політичний напрямок, то знайти мануальщика з умовної Абрикосовки, але щоби ж точно за нас, та приїхати до нього із своєю проблемою. В моєму випадку, два його рухи і я інвалід. Назавжди…

Вважаєте, що пʼять, шість менеджерів з Банкової це зараз найкраще що є у нас в напрямку міжнародних відносин і все йде так як має йти? Окей. Я ж тільки за, якщо краще за них нікого не має в Україні і бути не може!

1 березня 1918 року Українська Центральна Рада ухвалили закон про гривню – грошову одиницю УНР.

Як грошова одиниця, гривня відома ще з давньої Русі і згадується у «Повісті минулих літ».

Активна розробка власної валюти почалася після проголошення Української Народної Республіки третім універсалом Центральної Ради у листопаді 1917-го. Створенням своєї фінансової системи і грошових знаків, як ще одного чинника державотворення, опікувався Генеральний секретаріат фінансів та промисловості на чолі з Михайлом Туган-Барановським.

1 січня 1918-го Центральна Рада ухвалила «Тимчасовий закон про випуск державних кредитових білетів УНР». Першими українськими грошима стали банкноти «100 карбованців», оформлені художником-графіком Георгієм Нарбутом.

Після проголошення самостійності УНР та з огляду на часті випадки фальшування нової купюри (яка робилася зі звичайного паперу, не мала захисних водяних знаків; окрім того більшовики, тікаючи з Києва, викрали і вивезли до Москви кліше грошового білета), Центральна Рада 1 березня 1918-го ухвалила закон «Про грошову одиницю, биття монети та друк кредитових державних білетів».

Запроваджувалася нова грошова одиниця – гривня, «що має містити 8,712 долі щирого золота; гривня ділиться на 100 шагів; 2 гривні відповідають одному карбованцеві емісії 1917 р.». В обіг вводилися банкноти номіналом 2, 10, 100 та 500 гривень. Ескіз першої з них зробив Василь Кричевський, решту – Георгій Нарбут.

Друкуватися гривні мали в Німеччині. Однак процес друку дещо затримався і запровадження в обіг гривні сталося вже за Павла Скоропадського. У 1918-1919 рр. друкувалися також грошові знаки номіналом 1000 і 2000 гривень.

Не знаю, хто автор, але це – найвлучніша ілюстрація сучасної американської влади.

Топ різножанрових новинок від українських видавництва, що вийшли у друком у березні 2025 року.

https://bzh.life/ua/plany/1740660616-7-knig-bereznya-vid-ukrayinskih-...

Типовий ранок у будній день 😅😅😅