• Сиджу та думку гадаю,
    Коли оцей збір на ремонт авто закриваю,
    Потреб у військових ще дуже багато,
    Друзяки закиньте у банку ще трохи,
    Бо сам усього не подолаю.
    Ціль: 60 000 ₴
    Посилання на Банку
    https://send.monobank.ua/jar/2LwwaCSUdv
    Номер картки Банки4874 1000 3488 2368
    Сиджу та думку гадаю, Коли оцей збір на ремонт авто закриваю, Потреб у військових ще дуже багато, Друзяки закиньте у банку ще трохи, Бо сам усього не подолаю. Ціль: 60 000 ₴ Посилання на Банку https://send.monobank.ua/jar/2LwwaCSUdv Номер картки Банки4874 1000 3488 2368
    1
    1comments 18views
  • ДО ЄВИ

    Ти умієш вслухатися в затишок,
    поки мова народжує лексику.
    Підкоряться тобі всі прозаїки
    з неоднаковими діалектами.
    Кожна думка до скону пронизує
    крізь несказане знов без заниження.

    Набираєш натхнення ще вдосвіта
    у долоні своєї концепції.
    Довіряють тобі усвідомлено
    віршометрія, овл, перцепція...
    Знаєш мову ліричну, проникливу,
    де вподоба не пробує зникнути.

    Ось рядки твої знову торкаються
    все того ж, що боліло неголосно.
    Бодай там, де слова недоказані,
    ти запалюєш смисли впівголосу.
    Навіть тихе мовчання у затишку
    починає кричати від захвату.

    Не шукаєш відлуння римоване,
    бо воно вже до серця приставлено.
    Відкриваються двері для мовлення,
    крізь які ти проходиш зростаючи.
    І тоді світ стає трохи втішливий
    до своєї душі та до ближнього.

    Тож пиши для нас, Єво, верлібрами
    аж допоки пульсує окрилення.
    Нехай кожна сторінка та літери
    перевтіляться в обриси з римами.
    Бо лиш там, де ти пишеш з наснагою,
    виникає щось вічне та лагідне.

    Мирослав Манюк
    20.10.2026
    ДО ЄВИ Ти умієш вслухатися в затишок, поки мова народжує лексику. Підкоряться тобі всі прозаїки з неоднаковими діалектами. Кожна думка до скону пронизує крізь несказане знов без заниження. Набираєш натхнення ще вдосвіта у долоні своєї концепції. Довіряють тобі усвідомлено віршометрія, овл, перцепція... Знаєш мову ліричну, проникливу, де вподоба не пробує зникнути. Ось рядки твої знову торкаються все того ж, що боліло неголосно. Бодай там, де слова недоказані, ти запалюєш смисли впівголосу. Навіть тихе мовчання у затишку починає кричати від захвату. Не шукаєш відлуння римоване, бо воно вже до серця приставлено. Відкриваються двері для мовлення, крізь які ти проходиш зростаючи. І тоді світ стає трохи втішливий до своєї душі та до ближнього. Тож пиши для нас, Єво, верлібрами аж допоки пульсує окрилення. Нехай кожна сторінка та літери перевтіляться в обриси з римами. Бо лиш там, де ти пишеш з наснагою, виникає щось вічне та лагідне. Мирослав Манюк 20.10.2026
    14views
  • 9views
  • https://www.youtube.com/live/iJanR36sMek?si=AuQYlPCfZrl3KDuE
    https://www.youtube.com/live/iJanR36sMek?si=AuQYlPCfZrl3KDuE
    12views
  • Як чудово чути, що вони будуть проти мене. Як смішно чути, що я їду додому. Проросійський клоун!
    Як чудово чути, що вони будуть проти мене. Як смішно чути, що я їду додому. Проросійський клоун!
    13views
  • https://youtu.be/36eDxRU2S_s?si=CT1WZ4BbsxFUCCkk
    https://youtu.be/36eDxRU2S_s?si=CT1WZ4BbsxFUCCkk
    3views
  • 1
    4views
  • 1
    7views
  • 1
    7views
  • 1
    7views