З ТРИВОГОЮ РАЗОМ

З тривогою ра́зом лупили ракети,
З тривогою ра́зом гатило сміття.
Летіли потвори свічки́ загасити…
Гасити єдиную свічку життя.

З тривогою ра́зом, і знов серед ночі,
Убивче сміття прилетіло до нас,
І ко́мусь наза́вжди заплющило очі,
Хоч сном вічним спати не був іще час.

Сьогодні вони розлітались усюди,
Летіли й не знали ніде́ перешкод,
Тому́ із життям попрощалися люди,
Бо їх з болотів відправляв до нас зброд.

Змінилася тактика в вбивців-ординців,
Тому́ заховатись в нас часу нема,
Тому́ забирають життя в українців,
В страху́ і напрузі усіх нас трима.

Удари щоразу жорсткіші й жорсткіші,
А світ споглядає і просто мовчить,
І миті усі в нас страшніші й страшніші…
Ми молимо Бога щоб вижить і жить.

З тривогою ра́зом гатили ракети –
Провадить цю тактику ворог давно.
Ми жити всі хочем! Ми хочемо жити!
Та стелиться всюди нам чорне рядно.

30.07.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1066577

КОЖЕН ЖИТЬ ХОТІВ

Знову, людоньки, в нас пекло́,
Знову ворог б'є,
Знов ударів по столиці
Вбивця завдає.

Все горить, усе палає,
Все у нас в диму́,
І кінця цьому́ не має…
Що сказать й кому?

А нема ні в кого діла
До біди у нас,
Вбивча зброя прилетіла
У нічний цей час.

Прилетіла вбивча зброя,
Вбила в нас людей,
Додало́ся сліз і горя,
Додало́сь смертей.

Знов влучання у будинки,
Знову все горить,
Ворог знов у поєдинку.
Хто мав довго жить.

Хтось в вогні пала в домівці,
Хтось уже згорів,
Ко́гось вбили у автівці…
Кожен жить хотів.

І таке у нас щоночі:
Гасять сві́чі нам.
Це не сни, як поторочі…
То за що це нам?

01.08.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1066788

ВОНИ СПІВАЛИ ПРО ЧУМУ

Чума співала про чуму,
У Юрмалі ганьбила неньку.
А ми питаємо чому́…
Чому́ так боляче серденьку?

Про неньку словом ані: «Мур»,
Не заікнулись, не сказали,
Бо в них з ворожою лямур…
Пісні́ ж ворожою співали.

Зате звання керманич дав.
За що з таке його присвоїв?
Цим нас усіх він зневажав,
Їх – возвеличив, удостоїв.

Вкраїна то́питься в крові́,
Її на шмаття рвуть потвори,
Та ненька в дна не в голові,
Їм ба́йдуже наш біль і горе.

Чека аби ціна квитка
В метро восьми гривень сягнула.
Очікує ця гниль, чека…
Ножа у неньку й цим впихнула.

То може вже звання «ХЕРОЙ»
Пора цим зрадникам давати?
– Какая разніца, он – свой ,
Якою мовою співати?

Зате не мають звань в нас ті,
Хто серцем лю́бить Україну,
Зате «ХЕРОЇ» золоті,
Бо топчуть неньку й солов'їну.

Усе в запроданців пучком,
Але в пучку нема Вкраїни,
Давно вони з розбитим дном,
І в мізках теж давно руїни.

04.08.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1066827