ДІВЧИНА, ЩО ПЛАЧЕ
О, як назвати тебе, дівчино...
Постій на першій сходинці стежини,
Схились над горщиком садовим,
Вплітай, вплітай осяйне світло щохвилини,
Горни до себе квіти, з болем розуміння,
Кинь їх на землю й обернись раптово
Зі швидкоплинною образою сумління
Ти лиш вплітай, вплітай осяйне світло щохвилини.
Так я хотів би, щоби він пішов в запалі,
Так я хотів би, щоб вона стояла й сумувала,
Так він мав би піти,
Немов душа, яка лишає тіло, здерте та побите,
Немов свідомість, що так хоче постать залишити.
Я мав би тут знайти
Легкий і вправний спосіб для мети,
Якийсь той спосіб, зрозумілий без наук,
Простий і вірний, як усмішка й потиск рук.
Вона пішла, але осіння та погода
Мою уяву повертала знов до неї,
Бо довгі дні я бачив без софітів
Її волосся на руках, а руки повні квітів.
Дивуюсь я: яка між ними може бути згода!
Я втратив би свій жест, і навіть позу.
Дивують роздуми ці досі без ідеї
Стривожену опівніч й спокій дня у розах.
Томас Стернз Еліот
Переклад: Мирослав Манюк
26.09.2026
#перекладДІВЧИНА, ЩО ПЛАЧЕ
О, як назвати тебе, дівчино...
Постій на першій сходинці стежини,
Схились над горщиком садовим,
Вплітай, вплітай осяйне світло щохвилини,
Горни до себе квіти, з болем розуміння,
Кинь їх на землю й обернись раптово
Зі швидкоплинною образою сумління
Ти лиш вплітай, вплітай осяйне світло щохвилини.
Так я хотів би, щоби він пішов в запалі,
Так я хотів би, щоб вона стояла й сумувала,
Так він мав би піти,
Немов душа, яка лишає тіло, здерте та побите,
Немов свідомість, що так хоче постать залишити.
Я мав би тут знайти
Легкий і вправний спосіб для мети,
Якийсь той спосіб, зрозумілий без наук,
Простий і вірний, як усмішка й потиск рук.
Вона пішла, але осіння та погода
Мою уяву повертала знов до неї,
Бо довгі дні я бачив без софітів
Її волосся на руках, а руки повні квітів.
Дивуюсь я: яка між ними може бути згода!
Я втратив би свій жест, і навіть позу.
Дивують роздуми ці досі без ідеї
Стривожену опівніч й спокій дня у розах.
Томас Стернз Еліот
Переклад: Мирослав Манюк
26.09.2026
#переклад
Українська
English
