https://youtu.be/NnxQoLxCYGU?si=eYkBPiuTKFZfRMpU

🏡 Мама зайнята, а дитина (5 років) вимагає уваги: як реагувати? Знайома ситуація? Ви працюєте вдома, розбираєте важливі документи чи проводите онлайн-зустріч, а дитина без кінця кличе: «Мамо! Мамо!» Нарешті ви звертаєте увагу, а у відповідь – лише легкий підстриб або мовчазний погляд. 🤷‍♀️ Чому так відбувається? У 5 років дитина ще не вміє самостійно регулювати свої емоції. Вона може не мати конкретної потреби – їй просто важливо знати, що мама поруч і готова відреагувати. 📌 Як діяти в такій ситуації? ✅ Попереджайте заздалегідь. «Я зараз працюю з документами 20 хвилин, а потім ми разом пограємо». Це дає дитині чітке розуміння, коли вона отримає увагу. ✅ Запропонуйте альтернативу. «Хочеш скласти пазл або намалювати картинку, поки я працюю?» Так дитина відчує себе зайнятою. ✅ Використовуйте «таймер мами». Встановіть таймер, після сигналу зробіть 5-хвилинну перерву для обіймів чи спільної гри. ✅ Фізичний контакт. Навіть коротке погладжування по голові чи поцілунок можуть заспокоїти малюка. Дитині важливо відчувати вашу увагу, навіть коли ви зайняті. Маленькі жести допоможуть зберегти баланс між роботою та сім’єю!🫶 #розвиток #виховання #материнство #увага #діти #матусі #татусі

☁️Терапевтична казка "Маленька хмаринка" У небі жила маленька хмаринка на ім'я Лілі. Вона була м’яка і пухнаста, і завжди мріяла стати великою, щоб допомагати іншим. Всі великі хмари могли приносити дощ і створювати грозу, але Лілі була занадто маленька, щоб це зробити. — Як би я хотіла бути великою і важливою! — думала Лілі. — Тоді я могла б приносити дощ, дарувати рослинам воду і допомагати людям у спеку. Одного дня на небі з’явився великий шторм. Сильний вітер, блискавки і важкі хмари готувалися до грози. Лілі дивилася, як вони швидко рухаються вперед. — Що я можу зробити? — сумно сказала Лілі. — Я така мала і не можу створити такий великий дощ. Я не можу допомогти. Але раптом вона побачила, як з-під штормових хмар виривається невеличка хмаринка, яка почала приносити м’який і теплий дощ. Цей дощ падав лише на землю, де рослини і квіти потребували води. Лілі була здивована і спостерігала, як це сталося. — Ти мала рацію, Лілі! — сказала хмаринка. — Ти маленька, але твій дощ може бути дуже важливим. Всі хмари можуть створювати грози і шторм, але іноді м’який дощ важливіший. Він не приносить шкоди, а допомагає. І твоя роль — бути такою, яка може напоїти землю й допомогти всьому живому. Лілі зрозуміла, що її дощик був дуже важливий для рослин і тварин на землі. Вона більше не сумувала через те, що була маленькою. Тепер вона знала, що навіть маленька хмаринка може зробити багато добра. — Я змогла! — радісно сказала Лілі. — Я принесла радість і допомогу! 🫶Казка про те, що важливо вірити в себе, навіть якщо ти маленький. Кожен може зробити свій внесок, і навіть маленькі вчинки можуть мати велике значення. #казки #дітям #виховання #надобраніч

https://www.youtube.com/live/Oph91wdULjg?si=IfkqbRdQheUppJ6T

Видавництво ЖОРЖ анонсувало, що у Львові будуть проводити книжковий клуб за першою книгою серії «Щоденники вбивцебота» Марти Веллс. Це дуже цікава sci-fi серія з гумором, пригодами та підняттям важливих питань. Тож рекомендуємо вам звернути увагу😉 Ми вже писали про цю серію трошки отут: https://www.fankolo.com/posts/3509 Та про авторку отут: https://www.fankolo.com/posts/3523 І про серіал згадували не так давно: https://www.fankolo.com/posts/21324 #sci_fi_не_нудно

Гра для розвитку координації, уваги та міжпівкульних зв’язків у малюків! 🧠✨ Вік: 3-7 років #виховання #ігри #дітям

#мистецтво Захист сторожової вежі. Олег Шупляк,український художник.

#поезія #мистецтво Ми з нею рідні. Ми одного кореня. Мабуть, один лелека нас приніс. Батьки у нас безстрашні й невпокорені і матері посивілі од сліз. Минув той час, ті грози відгучали. Нові громи схрестились на мечах. Ми з нею — діти однії печалі. Себе читаю у її очах. Минають ночі думами, півснами... І я минаю... і минають дні... Вона мовчить і думає піснями. І не минають лиш її пісні… Уривок з роману «Маруся Чурай» Ліна КОСТЕНКО художниця Мар’яна Сілагіна

#поезія Чому ліси чекають мене знову, На щит піднявши сонце і зорю? Я їх люблю. Я знаю їхню мову. Я з ними теж мовчанням говорю. Ліна Костенко