🇺🇦 #свято
Сьогодні День Української Державності, День хрещення Київської Русі - України та День українських миротворців - свята, які одночасно відзначаються в Україні 15 липня щороку 💙💛
#ukrainian_music #українська_музика #що_послухати

❌ Якщо шукаєш результат за кілька днів — нам не по дорозі.
❌ Якщо не готова навчатися новому — теж.
❌ Якщо думаєш, що хтось зробить усе замість тебе — це не твій формат.
❌ Якщо здаєшся після першої невдачі — буде непросто.

❤️ Зате я із задоволенням працюватиму з людиною, яка готова рости крок за кроком.

Часто мене запитують:

«Чому до тебе приходять люди і залишаються?»

Моя відповідь проста.

Я не обіцяю миттєвих результатів.

Я чесно кажу: будь-який новий напрям потребує часу, бажання навчатися та регулярних дій.

Колись я сама шукала можливість розвиватися онлайн та поєднувати це з сім'єю. Саме тому зараз для мене важливо, щоб кожен новачок відчував підтримку.

Зі свого боку я даю:

🤍 покрокове навчання;
🤍 підтримку на кожному етапі;
🤍 готові матеріали для старту;
🤍 команду, де завжди є до кого звернутися.

Я не шукаю ідеальних людей.

Я шукаю тих, хто готовий навчатися, пробувати й не зупинятися після першої труднощі.

Якщо тобі близький такий підхід і ти давно придивляєшся до онлайн-напряму, напиши мені слово «Старт» або просто постав ❤️ у повідомлення.

Познайомимося ближче й подивимося, чи підійде тобі цей формат. 🌸

На завтра за планом знов утилізування огірків!:)
Збирання, миття, замочування, бланширування, закатування!

Тому сьогодні вирішила інтимним місцем груші оббивати!:)
Якісно лінитися!:)

Витрухалася зранку на придворний ослінчик? З першими кавою та цигаркою?
Ааааа у дворі так сонечно й тепло! Й вітерець!

Як було не розпочати прання?:) Якщо ще й вода нарешті в вільному доступі?:)))

Йййййй пішла сссспека в хату!:)
Відпочивати так відпочивати!:)

Годувати зграю.
Збирати яйця.
Стригти ооооттакезні гілки чубушнику! Бо їх останньою зливою аж на мої мотузки для прання вклало! Й як було до тих мотузок білизну чіпляти?:)

То вчепила секатор й погнала!:)

А якщо я його вже вчепила, мене ще й на сантехнічний квітник занесло?:)
Троянди чекрижили після першої хвилі цвітіння!:)

Аааааа мені заважає гілля скумпії!:)
Яку я минулоріч вирішила не стригти взагалі?:)
Та не так сталося, як гадалося!:)
Бо та скумпія також після дощів вирішила розлягтися на увесь сантехнічний квітник!:)

А Остапа ж вже понесло?:)
Що я вам можу сказати? Скумпія моя тепер має вигляд… Як колись формулювала моя матуся про свою невдалу зачіску після перукаря, жалюгідний вигляд!:)

Ще й до двох гілок не дотяглася!:)
Стрибала-стрибала, без-ре-зуль-тат-но!:)
Й пішла собі!:!
Той безлад залишила!:)
Дочекаюся синочка з роботи, його проситиму тих дві гілки обчекрижити!:)

Між цими звершеннями прання тягала та розвішувала!
Поза якимись планами розворушила ще й свою постіль!:) Гуляти так гуляти!:) Поки погода з наявністю води зійшлися в часі та просторі!:)

Дівчатка мої їсточки готували та посуд мили!

Собаки брехали!:)
Котики під ноги жбурлялися та старанно заважали обійстям пересуватися!:!
Півник оскаженіло волав!:) Втім, він цим цілодобово займається!:)
Курки старанно неслися!
Квіточки квітнули, квітнуть й квітнутимуть!

А ще сьогодні День Української Державності!

Ви там як?

Омегівці взяли участь у «DYKA GONKA»🏃🏻

5 км по пересіченій місцевості, більше 20 перешкод і боротьба з викликами природи. На цих вихідних у Витачеві пройшла одна з наймасштабніших військово-спортивних подій року.

За результатами змагань третє місце у віковій категорії 40-49 років зайняв боєць ОЗБССП «Крила Омеги» ЦСП «Омега» із позивним «Каспер». Спецпризначенець здолав маршрут «5 км PRO» за 46 хвилин 19 секунд.

На війні ніч ніколи не буває по-справжньому тихою. Навіть коли не стріляють, тиша має свою вагу. Вона насторожує більше, ніж гуркіт. А темрява прислухається, чекаючи, хто першим порушить мовчання.

Тієї ночі ми були втрьох — Олег, Макс і я. Сиділи на посту в покинутій хаті на самому нулі. До світанку залишалося недовго. Крізь невелике вікно було видно чисте зоряне небо.
Я дивився на нього, у темряві зірки здавалися неймовірно близькими.

— Красиво... — тихо промовив я. — От нас не буде, а ці зорі й далі світитимуть. Наче нічого й не сталося.

Макс теж підняв очі до вікна.

— Не переймайся, друже. Деяких із тих зірок, які ти зараз бачиш, можливо, вже давно не існує. Просто їхнє світло ще не встигло долетіти до Землі. Ми бачимо їх такими, якими вони були колись.

Я мовчав, обдумуючи його слова.

— Виходить, ми дивимося в минуле...

— Так. Іноді на мільйони років назад.

Олег, який досі мовчав, перевів погляд із нас на небо.

— Дивно виходить... Зорі давно згасли, а їхнє світло ще живе.

— Так само і з людьми, — сказав Макс. — Людина може піти, але те, що вона залишила після себе, ще довго живе в інших.

Я кивнув.

— Хотілося б, щоб після кожного залишалося хоч трохи світла.

Знову настала тиша.

Десь далеко глухо прокотився вибух. Ми інстинктивно прислухалися. Потім усе стихло.

Я знову подивився у вікно.

Мене не полишала думка про це світло. Воно летіло крізь холодний космос мільйони років, щоб саме зараз торкнутися розбитого скла старої сільської хати, в якій сиділи троє втомлених піхотинців.

Ніхто більше не говорив.

Кожен думав про своє.

Вранці нас розбудив не світанок.

Нас розбудив вихід.

Перший приліт ліг десь за городами. Потім ще один. Земля здригнулася так, ніби хтось узяв її за плечі й добряче струснув.

— Міномет! — коротко кинув Макс.

Ми вже були на ногах.

Потім усе сталося за кілька секунд.

Свист.

Глухий удар.

І страшенний тріск над головою.

Сто двадцята міна влучила в дах. Нам неймовірно пощастило: вона попала в димохід. Цегла розлетілася, шифер сипонув уламками на всі боки, а хвостовик міни, пробивши стелю, впав просто посеред хати.

Все потонуло в густому пилу.

Запахло гаром, старою цеглою, розбитим деревом.

Кілька секунд ніхто нічого не говорив.

Ми лише дивилися один на одного, ніби мовчки перевіряли: усі цілі?

— Живі? — нарешті спитав я.

— Начебто... — відповів Макс, обмацуючи себе.

Олег мовчки підняв великий шматок штукатурки, що впав йому на плече, відкинув убік і сказав:

— Схоже, сьогодні не наш день.

Ми ще не встигли як слід оговтатися, як у цій дивній тиші раптом задзвонив телефон.

Мелодія прозвучала настільки недоречно, що ми одночасно подивилися на Олега.

— Та хто там... — пробурмотів він, дістаючи телефон.

Він відповів.

— Слухаю.

Спочатку мовчав.

Потім спокійно сказав:

— Так... Це я.

Ще кілька секунд слухав.

— Розумію.

Голос у нього залишався рівним.

— Послухайте... Раніше я був фермером. У мене було господарство. Земля, техніка, будинок. Я взяв кредит на розвиток. На роботу. Зараз усе це залишилося в окупації.

Він замовк, вислуховуючи відповідь.

— Я зараз на фронті.

Знову мовчання.

Його обличчя поступово змінювалося.

— Ні... Ви, мабуть, не зрозуміли. Я зараз не вдома. Я на війні.

Ще кілька секунд.

Ми мовчки дивилися на нього.

Над нами крізь пробитий дах було видно клапоть ранкового неба.

— У мене зараз немає нічого, — уже голосніше сказав Олег. — Узагалі нічого. Дім — в окупації. Господарства немає. Техніки немає. Усе, що в мене залишилося, — це одяг, який зараз на мені, і автомат. І мене можуть убити будь-якої хвилини.

Він замовк.

Слухав.

Потім гірко всміхнувся.

— Я вас почув... Пеня... штраф... прострочення...

Пауза.

— Добре.

Він повільно натиснув кнопку завершення виклику.

У хаті запанувала дивна тиша.

Здавалося, навіть війна на мить стихла.

Олег поклав телефон до кишені.

Подивився вгору, крізь діру в стелі.

Туди, де ще кілька годин тому ми говорили про світло далеких зірок.

І тихо сказав:

— Дивна річ... Міна, здається, краще зрозуміла моє становище, ніж банк.

Ніхто нічого не відповів.

Бо іноді найважче не пережити обстріл.

Найважче — зрозуміти, що десь далеко, у теплому офісі, війна може бути лише приміткою в анкеті клієнта, а людське життя — рядком із позначкою: "прострочений платіж".

🥋 Чемпіонат України з дзюдо серед дорослих | Буча 2026 🔥🇺🇦

23–24 липня Академія спорту в Бучі стане головною ареною українського дзюдо. Саме тут найсильніші спортсмени країни зійдуться у боротьбі за звання чемпіонів України.

На татамі вийдуть понад 250 дзюдоїстів з усіх куточків України, які визначать найсильніших у своїх вагових категоріях.

В межах чемпіонату також відбудеться Турнір з адаптивного дзюдо, який підкреслить відкритість, єдність та доступність дзюдо для всіх.

📍 Місце проведення: Академія спорту, м. Буча
📅 Дати: 23–24 липня

📺 Усі сутички будуть доступні наживо на офіційному YouTube-каналі Федерації дзюдо України та на платформі MEGOGO.
#спорт @sports @всіх #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport @читачі @топові_прихильники
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Екссуддя у Києві відкрив стрілянину з пістолета через зауваження на те, що він гучно слухав російську музику у машині біля дитячого майданчика

Це сталось на початку травня цього року і тоді чоловік ще був чинним суддею Шевченківського районного суду.

Спочатку він почав лаятись, після чого вийшов з машини, дістав свою вогнепальну зброю, демонстративно привів її у бойову готовність та направив у бік своїх опонентів.

Один із чоловіків повалив суддю на землю, щоб забрати зброю, однак той встиг зробити три постріли.
#Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #кримінал